Тестування інтеграції

Тестування інтеграції підтримує зборку цільної ПС.

Мета: узяти модулі, протестовані як елементи, i побудувати програмну структуру, згідно проекту. Тести проводяться для виявлення помилок інтерфейсу.

Існує два варіанти тестування, що підтримують процес інтеграції: спадне тестування i зростаюче тестування.

 

Спадне тестування інтеграції

Кроки процесу:

1. Головний керуючий модуль (знаходиться на вершині ієрархії) використовується як тестовий драйвер. Усі безпосередньо підлеглі йому модулі тимчасово заміщаються заглушками.

2. Одна з заглушок заміняється реальним модулем. Модуль вибирається пошуком у ширину чи у глибину.

3. Після підключення кожного модуля (і установки на ньому заглушок) проводиться набір тестів, що перевіряють отриману структуру.

4. Якщо в модулі-драйвері вже немає заглушок, виконується зміна модуля-драйвера (пошуком у ширину чи в глибину).

5. Виконується повернення на крок 2 (поки не буде побудована ціла структура).

 

Зростаюче тecтування інтеграції

Зборка i тестування системи починаються з модулів-атомів, розтащовуваних на нижніх рівнях ієрархії. Модулі підключаються рухом знизу нагору. Підлеглі модулі завжди доступні, i немає необхідності в заглушках.

Кроки методики:

1. Модулі нижнього рівня поєднуються в кластери (групи, блоки), що виконують визначену програмну підфункцію.

2. Для координації введення-виведення тестового варіанта пишеться драйвер, керуючий тестуванням кластерів.

3. Тестується кластер.

4. Драйвери віддаляються, а кластери поєднуються в структуру рухом нагору.

Порiвияиня спадного i зростаючого тестування інтеграції

Спадне тестування:

1) основний недолік - необхідність заглушок i зв’язані з ними труднощі тестування;

2) основне достоїнство - можливість раннього тестування головних керуючих функцій.

Зростаюче тестування:

1) основний недолік - система не існує як об’єкт доти, поки не буде доданий останнiй модуль;

2) основне достоїнство - спрощується розробка тестових варіантів, відсутні заглушки.

При проведенні тестування інтеграції дуже важливо виявити критичні модулі.

Ознаки критичного модуля:

1) реалізує кілька вимог до ПС;

2) має високий рівень керування (знаходиться досить високо в програмній структурі);

3) має високу складність чи схильність до помилок (як індикатор може використовуватися

цикломатична складнiсть - її верхня розумна межа складає 10);

4) має визначені вимоги до продуктивності обробки.

Критичні модулі повинні тестуватися якомога раніше. Крім того, до них повинне застосовуватися регресійне тестування (повторення уже виконаних тестів у повному чи частковому обсязі).