Розвиток української літературної мови в ХVІІ – ХVІІІ ст

Праці П.Житецького, І.Огієнка та сучасних дослідників про шляхи розвитку української літературної мови за цього періоду. Жанрово-стилістичне збагачення української літературної мови в XVII- на початку XVIII ст.

а) Перша половина XVII ст. – продовження традицій полемічної літератури, панегіричні вірші (Касіян Сакович), богословсько-дидактичні вірші („Перло многоцінноє” Кирила Транквіліона Ставровецького). духовні драми („Про збурення пекла”; інтермедії до драми Я.Гаватовича), Лексико-граматичні наукові праці (Мелетія Смотрицького 1619, Памви Беринди 1627). Перші записи народних пісень.

Видатна роль „Граматики словенскія правильноє синтагма”, її значення в справі шкільної освіти, літературної творчості, розвитку, граматичної думки в Україні, Росії, у південних слов’ян. Класифікація частин мови і їх форм, учення про види дієслів, виділення орфографії, синтаксису й „просодії”. Церковнослов’янська основа граматичних норм при униканні архаїчних церковнослов’янізмів і використанні елементів живої української мови (тип слов’яно-руської мови). Словникове багатство праці Памви Беринди. Синкретичний характер структури його словника.

б) Прискорений процес розвитку української літературної мови в час Визвольної війни й створення української держави. Велике поширення ділових стилів і жанрів „простою” українською мовою: універсали гетьманів, листування Запорозької Січі, гетьманських канцелярій, переведення „гродських” міських книг з польської на українську „просту мову”.

Продовження й дальше збагачення жанрів повчально-дидактичної літератури: „Казання” А.Радзивиловського, „Ключ розуміння” І.Галятовського (1660), „Огородок Марії Богородиці” (1676) А.Радзивиловського, „Меч духовний, еже єсть час божий” Л.Барановича (1666), промови. Похвальні слова й листи Сімеона Полоцького, Феофана Прокоповича, Стефана Яворського та ін. Перший підручник з історії – „Синопсис” Інокентія Гізеля (1674), Слов’яно-руська основа цих творів із живомовними вкрапленнями. Характеристика мовних особливостей ораторсько-публіцистичного стилю „Казань” у працях І.Галятовського.

Найвидатніші зразки „шкільних драм”: „Владимир, слов’яно-руських стран князь і повелитель” Феофана Прокоповича (1705); „Милость Божія... Україну через Богдана Хмельницького... освободівшая” невідомого автора; „Трагікомедія о тщетє мира сего...” Варлама Лащевського (1742); „Воскресение мертвих” – драма Георгія Кониського (1746).

Слов’яно-руська мовна основа творів. Диференціація мовних партій дійових осіб. Патріотичний пафос мови творів. Живомовні риси в лексиці й фразеології мовлення козаків у драмі „Милость Божія”. Віршована спадщина Климентія Зіновієва. Демократизм і живомовні вірші про ремесла, знаряддя праці, процеси виробництва. Проста мова – основа творчості Зіновієва.

Історико-мемуарна проза: літописи Самовидця, Величка, Граб’янки. Перевага рис „простої мови” в літописах. Архаїзми в мові літопису Граб’янки.

в) Специфічні умови й суперечливий характер розвитку літературної мови в другій половині XVIII століття.

Остаточний занепад слов’яно-руського типу літературної мови. Порушення можливостей публікації й підвищення питомої ваги усної народної творчості та рукописних писемних пам’яток. Зростання ролі народної поезії, насамперед дум і історичних пісень. Живомовний характер фольклору. Відображення в думах багатств народного мовлення в поєднанні з кращими елементами старої літературної мови з переорієнтацією її на середньонаддніпрянську основу. Збірка З.Дзюбаревича. Твори „Мандрівних дяків”. Мова сатиричних творів „Отець Негребєцький”, „Про Кирика”, „Пекельний Марко” та ін. Спроби Опанаса Лобисевича в „перелицюванні” творів Вергілія. Вірш Антона Головатого „Пісня Чорноморського війська”. Вплив теорії „трьох стилів” М.Ломоносова на творчість І.Некрашевича. Поетична спадщина І.Некрашевича. Мова творів геніального мислителя й письменника Г.Сковороди. Художня майстерність і глибока народність мови „Саду божественных песней” та „Басен харківських”, їх велика поширеність серед населення України. Лексико-фразеологічна й граматична невпорядкованість мови творів Г.Сковороди: поєднання елементів української народної, російської і старослов’янської мови. Місце мовної творчості Сковороди в історії переходу від старого до нового типу української літературної мови.

Література до теми 4

1. Житецький П.Г. Нарис історії української мови в XVII ст. // Житецький П.Г. Вибрані праці. – К., 1987. – С. 19-228.

2. Житецький П.Г. „Енеїда” Котляревського у зв’язку з оглядом української літератури ХVІІІ ст. // Житецький П.Г. Вибрані праці. – К., 1987. – С. 302-317.

3. Курс історії української літературної мови. – Т. 1. – К., 1958. – С.68-136.

4. Матеріали і бібліографія за посібником О.П.Блик. – С. 83-109.

5. Матеріали з історії культури України в працях М.Грушевського, І.Крип’якевича, Д.Яворницького, І.Огієнка, М.Аркаса, О.Субтельного, Д.Дорошенка та ін.

6. Русанівський В.М. Історія української літературної мови. – К., 2001. – С. 76-145.