ІІІ. Т.Шевченко – основоположник сучасного типу української літературної мови

Погляди Т.Шевченка на художнє слово. Його широка освіченість. Т.Шевченко – академік.

Народність художньої творчості й мови Т.Шевченка. Синтез елементів розмовної мови письменника: відсутність діалектної обмеженості; повнота відображення в його творчості народної лексики й фразеології на відміну від мови його попередників (лексика гніву й соціально-визвольної боротьби, духовного світу народу). Широке використання мовних надбань світової літератури. Міжслов’янські творчі й мовні зв’язки Т.Шевченка.

Семантичне засвоєння церковнослов’янізмів і елементів російської мови в творчості Т.Шевченка.

Т.Шевченко – історик, широке використання історизмів, надбань староукраїнської літературної мови.

Органічний зв’язок мови поета з українським фольклором, творчі модифікації народнопоетичної спадщини.

Синтез різноманітних складників мови в єдиній мовностилістичній системі; роль Т.Шевченка у створенні лексико-фразеологічних і граматичних норм сучасної української літературної мови.

Ідейно-творче партнерство з російськими і польськими демократами. Хибні позиції В.Бєлінського в оцінках творчості Т.Шевченка.

М.Костомаров, П.Куліш, М.Драгоманов про творчу спадщину Т.Шевченка.

Критика фальсифікацій творчості Т.Шевченка в колишній радянській критиці.

Художньо-образна система творів Т.Шевченка. Мовний реалізм і багатство мовних засобів його творчості, зумовлених високим пафосом боротьби за волю України, слов’янства. Поєднання критичного реалізму й романтики в мовній творчості поета.

Значення й методи вивчення творів Т.Шевченка в школі.

Література до теми 5

1. Драгоманов М.П. Шевченко, українофіли і соціалізм // Драгоманов М.П. Літературно-критичні праці. – Т. ІІ. – К., 1970.

2. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. – К., 1987. – С. 31-142.

3. Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. – К., 1994.

4. Коломієць М.П. Семантично-стилістичні функції фразеологічних синонімів у поезіях Т.Г.Шевченка // Мовознавство. – 1992. – № 2.

5. Курс історії української літературної мови. – Т. І. – К., 1958. – С. 40-170, 211-262.

6. Ляхова Ж.Т. За рядками листів Тараса Шевченка. – К., 1984.

7. Методичні матеріали в посібнику О.П.Блик. – С. 110-163.

8. Миронова Г.М. „Енеїда” І.П.Котляревського як джерело лінгвоукраїнознавчих відомостей // Укр. мова і л-ра в шк. – 1989. – № 7.

9. Наконечний М.Ф. Квітка-Основ’яненко і розвиток національної літературної мови // Мовознавство. – 1990. – № 4.

10. Добірка статей Русанівського, Маланюка та інших учених у журналі „Українська мова і література в школі” (1992. – № 3-4).

11. Плющ П.П. Історія української літературної мови. – С. 261-277, 291-308.

12. Рогач П. Він переміг простір і час (до 150-річчя з дня смерті І.П.Котляревського) // Укр. мова і л-ра в шк. – 1989. – № 9.

13. Русанівський В.М. Світогляд і мова (до 175-рІччя з дня народження Т.Г.Шевченка) // Мовознавство. – 1989. – № 4.

14. Русанівський В.М. Історична лексика в поезії Т.Г.Шевченка // Мовознавство. – 1991. – № 4.

15. Русанівський В.М. Історія української літературної мови. – К., 2001. – С. 146-220.

16. Сидоренко В.С. Текстуальне вивчення п’єси І.П.Котляревського „Наталка Полтавка” // Укр. мова і л-ра в шк. – 1989. – № 10.

17. Слоньовська О.В. Якщо і розумом, і серцем // Укр. мова і л-ра в шк. – 1989. – № 10.

18. Тарас Шевченко і європейська культура. – Черкаси, 2001.

19. Ткаченко О.Б. Шевченко і мова // Мовознавство. – 1989. – № 4.

20. Турчин П. Життєрадісний сміх на руїнах Січі // Укр. мова і л-ра в шк. – 1991. – № 8.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ

УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ