Засоби навчання, їх класифікація

Визначення засобів навчання — це відповідь на запитання "За допомогою чого навчати?" Засобами навчання можуть бути різноманітні матеріальні предмети, які допомагають учителю організувати ефективне навчання іноземної мови, а учням — успішно оволодівати нею. К ласифікація засобів Згідно з такими критеріями як значущість, призначення та застосування технічної апаратури засоби навчання іноземної мови розподіляються на основні та допоміжні; для вчителя і для учня; технічні та нетехнічні.

В ідеалі усі засоби мають бути представлені в навчально-методичному комплексі (НМК) В такому разі НМК і є основним засобом навчання у всій повноті його компонентів:підручника, книжки для вчителя, лінгафонного практикуму, комп'ютерних програм, комплекту слайдів, діафільмів, аудіо- та відеокасет, таблиць. Ті засоби, які вчитель використовує додатково до основних засобів навчання, вважають допоміжними: спеціально підібрані серії малюнків, виготовлені вчителем роздавальні навчальні картки, таблиці, схеми, а також ілюстровані журнали, афіші, фотографії та ін.

Усі засоби навчання іноземної мови призначені для вчителя і для учня. К омплект для вчителя склад з Держ стандарту, освітньої галузі І М, програми, магнітної дошки, діафільмів. К омплект для учня: підручник, книжка для читання, словники, довідники, комп’ютерні програми.

Технічні засоби навчання (ТЗН) - ті засоби, що потребують використання технічної апаратури (відеограма, фонограма, відеофонограма) Інші засоби є нетехнічними.

7. Система вправ для формування навичок та вмінь мовлення. Назвіть типи вправ, які ви будете застосовувати при навчанні усного мовлення та розробіть одну з них. (Плахотник В.М.,посібник для 2 класу, урок 52, с. 124)
Вправа – це спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове виконання окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними або їх удосконалення.
Вправи на формування навичок.
Усі типи вправ на формування навичок є тренувальними, їх вводять за допомогою інструкції, у якій вчитель звертає увагу учнів на функцію нового мовного явища, пояснює механізм виконання вправи, наводить приклади. Таким вправам по можливості слід надавати ситуативного або комунікативного характеру. Так замість «Поставте речення у множині», слід дати завдання «Скажіть, що не одна, а кілька осіб виконують названу дію»
До вправ на формування навичок входять:
- вправи на імітацію, що передбачають повторення однотипних речень за вчителем чи диктором. Їх можна спочатку виконувати хором, а потім індивідуально. Щоб надати таким вправам комунікативного характеру, учням пропонують не просто повторювати речення, а й оцінювати їх зміст – підтвердити, погодитись, сказати, що вони роблять те ж саме. Наприклад:
T: Agree with me if I am right. There is a book on the desk.
P1: You are right. There is a book on the desk.

- підстановчі вправи, які забезпечують багаторазове повторення мовного зразка з різним лексичним наповненням, складаються з мовного зразка і набору елементів для підстановки, виконуються усно в класі, учні відтворюють фрази за зразком індивідуально і хором.
- вправи на перетворення часто застосовуються у поєднанні з підстановкою. Вчитель усно подає одне за одним кілька речень аналогічної будови і пропонує учням виконувати в них певні перетворення, наприклад: «Виправте моє твердження», «Скажіть, що робити так не можна», «скажіть, що ви це вже зробили». Щоб надати вправам комунікативного характеру, інструкція і стимул повинні орієнтувати на реакцію, що відповідає дійсності.
- вправи на об’єднання – вчитель пропонує два прості речення і просить учнів об’єднати їх в одне, вихідні фрази слід будувати на ситуативній основі.
- вправи на закінчення речень – вчитель пропонує учням серію незакінчених фраз, які вони мають закінчити.
- відповіді на запитання.

Вправи на розвиток умінь.
Ці вправи спрямовані на розвиток умінь усно або письмово висловлювати свою думку за допомогою набутих навичок і самостійно дібраного мовного матеріалу і характеризуються інтенсивністю, адресованістю, емоціональністю та іншими рисами, властивим природному мовленню. Вони, як правило інформативні і спонукають слухача до участі в комунікації.
До вправ на розвиток умінь входять:

- вправи на виправлення тверджень - вчитель пропонує учням в усній формі кілька речень, зміст яких повністю або частково не відповідає заданій ситуації або реальному стану речей, учні повинні спростувати або уточнити твердження, аргументуючи свою точку зору.

- уточнення повідомлень – учням пропонують невелике оповідання, зміст якого не повністю відповідає ситуації чи дійсності, завдання учнів уточнити його.
- переказ або бесіда на основі прочитаного або прослуханого тексту.
- опис картин, кадрів із фільму та бесіда на їх основі, при цьому центр уваги слід перенести на те, що «не потрапило у кадр».
- опис реальних життєвих ситуацій.
- коментування – учень спочатку отримує інформацію на екрані чи з тексту, а потім висловлює своє ставлення до змісту.
- композиція – складання повідомлень у писемній формі, наприклад у формі листа другові, який живе за кордоном.

Типи вправ:
1. Рецептивні – учень сприймає вербальну інформацію через слуховий або зоровий канал, а потім показує, що він впізнає, розрізняє звуки.
2. Репродуктивні – учень відтворює повністю або зі змінами сприйнятий ним навчальний матеріал(звук, слово, текст, речення)
3. Продуктивні – учень самостійно породжує висловлювання різних рівнів.
4. Комунікативні вправи – це спеціально організована форма спілкування, коли учень реалізує акт мовленнєвої діяльності ІМ, що вивчається. Наприклад: Сьогодні у нас гості з Америки. Познайомтесь один з одним. Розпитайте, з якої країни приїхав гість, з якого міста, якої він національності.
5. В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії учнів у ситуативних умовах.
6. Некомунікативні – учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі.

8. Форми діяльності учнів на уроці ІМ. Розробіть та проведіть рольову гру по темі «Моя сім’я»
1. Індивідуальна (один учень відповідає, а інші слухають).
До індивідуальної діяльності відносяться два види виконання завдань:
- короткі індивідуальні висловлювання учня з місця – фронтальна робота вчителя з класом;
- індивідуальна відповідь біля дошки або з місця – так зване опитування «на оцінку» одного або двох учнів за домашнім завданням або за виконаною у класі вправою.
2. Індивідуально-масова (кожен учень одержує навчальну задачу і самостійно розв’язує її)
3. Робота в парах
4. Робота в групах
5. Ігрові форми навчальної діяльності.

Рольова гра на тему «Моя сім’я»

Учасники гри стають в коло, ведучий з м’ячем стоїть в центрі. Ведучий кидає одному із учасників м’яч, називаючи при цьому будь-яке слово, наприклад: brother і рахує до п’яти. Гравець, якому кинули м’яч, повинен за цей час скласти з цим словом речення. Наприклад: My brother likes to play football. Якщо ж він не встиг скласти речення, то вибуває з гри.