Поняття, юридичне значення i види юридичних актiв управлiння. Вимоги, що ставляться до юридичних актiв управлiння

Нормотворче провадження

Вступ

Поняття, юридичне значення i види юридичних актiв управлiння. Вимоги, що ставляться до юридичних актiв управлiння

2. Нормотворче провадження

2.1. Підготовка нормативного акта;

2.2. Прийняття нормативного акта.

2.3. Реєстрація нормативного акта.

2.4. Вступ нормативного акта в дію.

2.5. Оскарження або опротестування.

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

Вступ

Іс­нування суспільства і держави, уся організація суспільного життя немислимі без повсякденної державно-владної ді­яльності з управління економікою, адміністративно-пра­вовою сферою, соціально-культурним будівництвом, між­галузевими зв’язками.

Неодмінним інструментом, за допомогою якого держа­ва здійснює управління, є правові акти державного управ­ління. З ними пов’язане здійснення державних функцій і розв’язання будь-якої соціальної проблеми. Саме в них міститься переважна частина всіх наявних у державі пра­вових приписів, які поширюються практично на всі дер­жавні органи, недержавні структури, посадових осіб чи громадян.

Здійснюючись повсюдно, на різних рівнях керівництва, великою кількістю державних органів, акти державного управління здебільшого становлять значну і різноманітну систему правових засобів щодо реалізації законів, закріп­лення і розвитку сучасних громадських відносин.

Отже, встановлення і застосування правових норм без­посередньо пов’язано з актами управління. Більше того, акти управління – це єдиний спосіб створення і застосу­вання правових норм у процесі управлінської діяльності. Визначення поняття правових актів управління – одна з найскладніших проблем сучасного адміністративного права. В юридичній літературі, у тому числі й навчальній, їх найчастіше визначають як форму державного управління, документ, волевиявлення, припис, дію.

Основний смисл складностей щодо визначення понят­тя державного управління полягає, головним чином, у з’ясуванні характеру його соціальної природи. Він зумов­лений насамперед одночасною належністю актів до право­вих та управлінських явищ. Зрозуміло, державне управлін­ня розглядати у відриві від права не можна, так само як і право неможливо розглядати без його регулюючих, управ­лінських функцій. Проте саме акти виявилися в епіцентрі взаємозалежностей права й управління, саме їх генетична двоєдність дозволила виділити таку категорію, як юридич­ний механізм управління.

У даній лекції ми розглянемо питання видання та реалізації юридичних актів управління. Дамо визначення поняття “юридичний акт управління”, дослідимо його походження, юридичне значення, охарактеризуємо основні властивості. Наведемо класифікацію і охарактеризуємо окремі види юридичних актів управління. Зупинимося на порядкові підготовки, видання, зміни, зупинення та скасування актів управління. Окремо розглянемо акти управління, що приймаються органами внутрішніх справ та їх особливості.

Поняття, юридичне значення i види юридичних актiв управлiння. Вимоги, що ставляться до юридичних актiв управлiння

Центральне мiсце в дiяльностi органiв державної влади посiдає видання правових актiв. Це основна юридична форма виконавчої i розпорядчої дiяльностi.

Правовi акти управлiння являють собою певний вид управлiнських рiшень, що приймаються суб’єктом управлiння i обов’язковi до виконання усiма керованими об’єктами.

Слово “акт” походить з латинської мови (actum) i означає дослiвно – документ.

У повсякденнiй i рiзностороннiй роботi органiв виконавчої влади одне з центральних мiсць посiдає прийняття правових актiв, що є однiєю з форм виконавчо-розпорядчої дiяльностi.

Юридичний акт управлiння – це пiдзаконне офiцiйне рiшення, прийняте органом виконавчої влади або його посадовою особою в межах їх компетенцiї в односторонньо-владному порядковi з дотриманням належної процедури i встановленої форми, яке викликає юридичнi наслiдки.

У деяких джерелах дають таке визначення юридичного акта управлiння:

Юридичний акт управлiння – це вольова, владна дiя органу управлiння, що здiйснюється у встановленiй законом правовiй формi.

Актам управлiння притаманнi ряд особливостей (ознак), якi дозволяють вiдмежовувати їх вiд інших юридичних актiв: законiв, актiв правосуддя, протестiв i подань прокурорiв, цивiльних та iнших угод.

Основними ознаками юридичного акта управлiння є:

1) акт управлiння має юридичну силу, носить державно-владний характер i обов’язковий для тих, кому адресований. Виконання акта управлiння гарантується, а при необхiдностi забезпечується примусовою силою держави. Юридичний характер акта управлiння –­­­­ спiльна риса актiв органiв держави. Специфiка юридичного характеру акта управлiння полягає в тому, що в ньому мiститься державно-владне вирiшення питань управлiння;

2) вони видаються в односторонньому порядку, виходять вiд компетентного органу держави або посадової особи – суб’єкта державного управлiння. Ця властивiсть акта управлiння зберiгається i при узгодженому виданні його кiлькома органами управлiння. У цьому випадку вiн виражає колективну волю суб’єктiв управлiння;

3) акт управлiння або встановлює обов’язковi правила поведiнки, або регулює конкретнi управлiнськi вiдносини, тобто тягне за собою виникнення, змiну або припинення правовiдносин, таким чином, акт управлiння регулює як абстрактнi, так i конкретнi суспiльнi вiдносини у сферi управлiння. У цьому розумiннi юридичний акт управлiння є актом-регулятором;

4) вони носять творчий характер, оскiльки спрямованi на оптимальне вирiшення питань управлiння. Вiд суб’єкта управлiння, що видає акт управлiння, вимагається творчий, науковий всестороннiй пiдхiд, облiк i глибокий аналiз фактичних даних;

5) юридичний акт управлiння приймається суб’єктом управлiння тiльки з тих питань, якi належать до його компетенцiї, i в порядку, визначеному законодавством. Такий порядок, в основному, визначається адмiнiстративно-процесуальними нормами;

6) вони видаються на основi i по виконанню закону, тобто вони є пiдзаконними. Закон має вищу юридичну силу в порiвняннi з юридичними актами управлiння;

7) юридичні акти управлiння є пiдставою для виникнення iнших правовiдносин (цивiльних, трудових тощо).

Юридичне значення актiв управлiння полягає в наступному:

- вони встановлюють, змiнюють або вiдмiнюють норми права (йдеться про нормативнi акти управлiння);

- покладають конкретнi обов’язки на об’єкти управлiння або надiляють їх певними правами;

- виступають в якостi юридичних фактiв, тобто пiдстав для виникнення, змiни або припинення правовiдносин у сферi державного управлiння;

- вони можуть бути пiдставою для видання iнших юридичних актiв;

- вони можуть служити доказом для суду, бути пiдставою для порушення судової справи;

- вони можуть бути умовою чинностi iнших правових актiв.

 

Президент України на основi i на виконання Конституцiї та законiв України в межах своєї компетенцiї видає укази i розпорядження, якi є обов’язковими до виконання на територiї країни.

Кабiнет Мiнiстрiв України, уряд Автономної Республiки Крим видають постанови i розпорядження на основi i на виконання законiв, постанов вищого органу законодавчої влади та уряду. Постанови з важливих питань державного управлiння приймаються в колегiальному порядку. Вони є нормативними актами вищої юридичної сили. Для них обов’язкова письмова форма. З метою надання їм широкого розголосу публiкуються в офiцiйних виданнях. Розпорядження – акт управлiння, що видається одноособово прем’єр-мiнiстром, першим вiце-прем’єром з метою вирiшення питань оперативного характеру, якi не вимагають колегiального обговорення. Норм права цi акти не встановлюють, набирають чинностi з моменту прийняття. Розпорядження КМ України не публiкуються.

У відповідності з Указом Президента України від 10 червня 1997 року “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності”, нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, а акти Кабінету Міністрів України – з моменту їх прийняття.

Міністри, голови державних комітетів, керівники відомств віддають накази, інструкції, правила, положення в межах своєї компетенції, на підставі і на виконання діючих законів, а також урядових постанов і розпоряджень.

Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження. Серед нормативних актів місцевих органів виконавчої влади особливе місце займають рішення,що передбачають адміністративну відповідальність за їх по­рушення.

Відповідно до Положення про обласну, Київську, Се­вастопольську міську державну адміністрацію та Положен­ня про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію, вказані органи державної вико­навчої влади приймають відповідно до законодавства рі­шення, що передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність, з питань боротьби із стихійним лихом і епідеміями, також рішення з питань боротьби з епізоотіями, за порушення яких встановлено відповідальність Ко­дексом України про адміністративні правопорушення.

Крім цього, обласні Київська і Севастопольська міські державні адміністрації затверджують правила, за порушен­ня яких передбачено адміністративну відповідальність ст. 152 (порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів), ст. 159 (порушення правил торгівлі на ринках), ст. 182 (порушення тиші в громад­ських місцях) Кодексу України про адміністративні право­порушення.

У таких рішеннях завжди чітко визначений орган, на який покладається обов’язок здійснення контролю за його виконанням. У більшості випадків такі контролюючі функції покладаються на міліцію, що виступає кон­тролюючою інстанцією чи самостійно, або спільно з інши­ми органами державного управління (наприклад, з органа­ми охорони здоров’я з питань дотримання санітарних правил, органами торгівлі – з питань дотримання правил торгівлі).

Вони в обов’язковому порядку публікуються у місцевій пресі для загального ознайомлення населення, а тексти деяких з них вивішуються, крім цього, у найдоступніших для населення місцях.

 

Виконавчі комітети місцевих рад приймають рішення, тобто правовий акт, що приймається в колегіальному порядку, а також розпорядження.

Керівники відділів, управлінь виконкомів, керівники підприємств, установ, організацій видають накази, розпорядження, інструкції.