Форми проведення перестрахувальних операцій

Існує безліч різних за формою здійснення перестрахувальних дого­ворів. Стандартного, спільного для всіх страхових компаній договору не існує. У кожному окремому випадку договори перестрахування мають свої певні особливості, різняться частками участі у договорі, ставками премії, власним утриманням.

Всі договори можна поділити на дві основні групи, що різняться формою розподілу ризиків між перестрахувальником і перестраховиком. До них належать пропорційна та непропорційна форми проведення перестрахувальних операцій (рис. 4).

Сутність пропорційного перестрахування полягає в тому, що ризик, який буде перестраховано, розподіляється між цедентом і перестра­ховиком на основі фіксованого відсоткового співвідношення, яке визначає як частку перестраховика у всіх збитках, так і його частку в розподілі премії.

Іншими словами, частка перестраховика в покритті ризику, в отриманні премії та у виплаті відшкодування визначається виходячи із заздалегідь погодженого власного утримання цедента.

У пропорційному перестрахуванні розрізняють три види договорів:

> договір квотного перестрахування

> договір ексцедента суми;

> змішаний договір квотно-ексцедентного перестрахування.

За облігаторним квотним договором перестрахування всі договори в певному виді страхування перестраховуються у перестраховика, який зобов'язаний прийняти зазначені договори на основі єдиного й визна­ченого відсоткового співвідношення (за квотою). Тобто цедент зобов'я­заний передати перестраховикові визначену частку в усіх ризиках певного виду, а перестраховик не має права відмовитися від прийняття часток таких ризиків.

Як правило, у квотному перестрахуванні цедент передає, а перестраховик приймає від нього відповідну частину премії, визначену у відсотках. У свою чергу і перестраховик сплачує цедентові комісійну винагороду (за надання можливості участі в договорі), а також тантьєму - додаткову комісію зі свого прибутку.

Перестрахування на основі ексцедента сум є найдавнішою і найважливішою формою перестрахування. Таке перестрахування засто­совується тоді, коли застраховані ризики суттєво відрізняються за вартістю застрахованих об'єктів (застраховані ризики різні за страховими сумами).

Перед укладенням договору ексцедентного перестрахування цедент ретельно аналізує статистику страхових випадків, здійснює актуарні розрахунки і на таких підставах визначає розмір власної участі в усіх або в частині договорів безпосереднього страхування. Відповідальність, яка перевищує участь цедента в договорах безпосереднього страхування, передається цедентом для покриття перестраховикові.

Розмір власного утримання цедента є лімітом або лінією (часткою), на підставі якої розраховується ексцедент, тобто сума ризику, яка перевищує ліміт власного утримання цедента в певну кількість разів. Одним із головних завдань цедента під час укладання договору ексцедентного перестрахування є визначення розміру власного утри­мання (кількості ліній) для різних видів ризиків, які він має намір прийняти на страхування. Кратність (кількість ліній), яка перевищує розмір власного утримання цедента, обумовлюється в договорі ексцедентного перестрахування. Ексцедент розраховується як сума власного утримання цедента (ліміт), помножена на зафіксовану в договорі таку кількість разів (ліній), яка забезпечить необхідне й обумовлене перестрахування ризику.

Основою для підписання договору перестрахування є сліп (slip). У сліпі в основному визначаються вид і тип перестрахування; кількість ліній; розмір утримання; місцезнаходження ризику, який підлягає перестрахуванню; очікувана перестрахувальна премія та максимальна відповідальність перестраховика. У ньому також зазначаються деталі, які стосуються розміру відкритого депозита і нараховуваного на нього процента; комісія та комісійна винагорода з прибутку; термін дії договору й період виставлення нотіса разом з іншою інформацією про ризик, який передається в перестрахування.

Квотно-ексцедентний договір поєднує засоби двох уже названих. Портфель за такими договорами перестраховується квотно, а перевищення сум страхування ризиків понад встановлену квоту (ліміт) у свою чергу підлягає перестрахуванню на засадах ексцедентного договору.

На відміну від пропорційного перестрахування, де компенсування збитків або шкоди розподіляється між цедентом і перестраховиком у пропорції, що відповідає розподілу страхових сум і премій, у непро­порційному перестрахуванні виплати перестраховика визначаються виключно величиною збитків (шкоди). Пропорційний розподіл окремого ризику й отриманої за нього премії не застосовується. Призначення непропорційного перестрахування - гарантувати відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого сукупного збитку за визначений період. Отже, у непропорційному перестрахуванні цедент сам сплачує збитки до певного розміру, а перевищення цього розміру оплачує перестраховик у межах ліміту відповідальності за договором.

Як правило, непропорційне перестрахування застосовується для ризиків, які пов'язані з великими катострофічними збитками, або тоді, коли важко визначити верхню межу страхової відповідальності.

Розрізняють два основні види договорів непропорційного перестрахування:

а) перестрахування на основі ексцедента збитку excess of loss, скорочено XL);

б) перестрахування на підставі ексцедента збитковості (stop loss). Спільною рисою цих видів перестрахування є те, що цедент установлює визначену суму, у межах якої він сам несе відповідальність у випадку настання збитків. Така сума називається пріоритетом цедента. Збитки, які перевищують пріоритет цедента, будуть відшкодовуватися перестраховиком до максимального ліміту.

Максимальний ліміт у перестрахуванні ексцедента збитку визначається в абсолютній сумі, тому цедент спочатку переказує перестраховикові аванс премії, а після отримання фактичної премії за рік цедент здійснює перерахунки з перестраховиком.

Відповідно до договору ексцедента збитку механізм перестрахування вступає в дію тоді, коли остаточна сума збитку за застрахованим ризиком перевищує обумовлену в договорі суму (пріоритет, франшизу) у разі настання страхового випадку.

Максимальний ліміт у перестрахуванні ексцедента збитковості визначається як відсоток від річної премії цедента. Тобто за договором перестрахування ексцедента збитковості перестраховик бере участь у відшкодуванні збитків лише в тих випадках, коли збитковість за певний строк перевищує обумовлений договором перестрахування відсоток.

На відміну від звичайного страхування, перестрахування практично в жодній країні не має спеціальних регулювальних норм у законодавстві й також не містить умов укладення договору перестрахування.

Майже у всіх країнах закони про договір страхування або обме­жуються вказівкою про те, що ці закони не застосовуються до перестра­хування. 186 Німецького і ст. 101 Швейцарського законів про договір страхування), або закон тільки загалом допускає перестрахування (ст. 12 Закону України “Про страхування”). В інших країнах перестрахування регулюється загальними нормами (наприклад, Страховий кодекс штату Каліфорнія, § 620 - 623).

Крім того, в окремих випадках загальні положення про договір страхування поширюються і на перестрахування, проте в переважній більшості для правового регулювання перестрахування застосовуються не норми законодавства про так зване пряме (безпосереднє) страху­вання, а звичаї, які склались у цій сфері.