Сутність ренти. Об’єктивні передумови виникнення диференційної ренти

Рента і орендна плата. Та частина земельних відносин, яка пов’язана з реалізацією власності на землю через використання її оренди, називається рентними відносинами. В загальній формі, на поверхні, рента є платою за користування землею. По суті ж, рента є конкретною економічною формою, в який реалізується власність на землю.

Земельна рента вилучається на користь власника землі у формі орендної плати. Остання представляє собою грошову суму зафіксовану в орендному договорі, яка щорічно сплачується земельному власнику за користування його землею.

За своєю величиною рента і орендна плата співпадають лише в тому випадку коли в оренду здаються незаймані землі. У всіх інших випадках в орендну плату крім ренти входять:

1) величина амортизації на елементи основного капіталу, які існують на земельній ділянці, здаваної в оренду;

2) процент на вкладений в землю капітал;

3) частина середнього прибутку орендатора, коли має місце неврожайний рік.

Диференційна рента. Рента існує в двох важливих формах: у формі диференційної і абсолютної ренти. Ці дві форми ренти об’єктивно обумовлені існуванням двоякого роду монополії на землю: монополії на землю як об’єкт господарювання і монополії на землю як об’єкт приватної власності.

Монополія на землю як об’єкт господарювання є причиною утворення диференційної ренти, яка існує в формі диференційної ренти 1 і диференційної ренти 2. за своїм змістом ця монополія означає, що будь-яка земельна ділянка як об’єкт господарювання завжди належить конкретній особі, яка не дозволяє іншій прикладати капітал до належній їй земельній ділянці. Отже, ця монополія перешкоджає вирішенню умов господарювання стосовно до різних земельних ділянок. Відмінність земельних ділянок може існувати в залежності від їх родючості і місцезнаходження (диференційна рента 1 існує в формі диференційної ренти по родючості і диференційної ренти по місцезнаходженню). При існуванні такої монополії відсутня можливість вільного переміщення капіталів з ділянки в ділянку, що фіксує на кожній ділянці величину одержаного доходу і призводить до того, що його рівень різний стосовно до різних ділянок.

Указана вище монополія завжди знаходиться в руках орендатора. Безпосередньо з цією монополією, яка виникає в зв’язку з обмеженістю землі, пов’язана і специфіка ціноутворення на сільськогосподарську продукцію. Якщо в промисловості суспільно-необхідні витрати праці відображають середні умови виробництва, то в сільському господарстві, в силу обмеженості землі, середні і кращі землі складають менше їх половини. Звідси, не можна знехтувати використанням поганих земель якщо ми не піддаємо їх обробці, то на ринку скорочується обсяг виробленої продукції, пропонує мій у продажу, і ціни починають рости.

При певному рівні ціни стає економічно доцільним і використання гірших земельних ділянок. Тому в сільському господарстві завжди суспільно-необхідний робочий час формується на основі індивідуального робочого часу на гірших землях. На середніх і кращих при цьому з’являється надлишковий продукт, який присвоюється земельним власником у формі ренти.

Механізм утворення диференційної ренти можна зобразити так:

Отже, причиною існування диференційної ренти є монополія на землю як об’єкт господарювання. Умова утворення диференційної ренти пов’язана з відмінностями в відмінностями в природній родючості земельних ділянок. У такому випадку утворюється диференційна рента 1 за родючістю. Якщо ж умовою є відмінність у місцезнаходженні земельних ділянок по відношенню до транспортних магістралей, ринки, елеваторів та інше, додатковий прибуток утворюється за рахунок економії на транспортних витратах і, в цьому зв’язку, виникає диференційна рента за місцезнаходженням.

Кількісно диференційна рента завжди рівна різниці між суспільною ціною виробництва одиниці продукції, яка формується на рівні індивідуальної ціни її виробництва на гіршій ділянці і індивідуальними цінами виробництва на середніх і кращих ділянках землі.

Поряд з диференційною рентою 1 існує диференційна рента 2, яка утворюється у випадку наявності додаткових послідовних вкладів капіталу в одну і ту ж земельну ділянку. У цьому випадку має місце так зване підвищення економічної родючості ґрунту, яке зумовлює отримання зростаючого обсягу продукції. Диференційна рента 2 відрізняється від диференційної ренти 1 слідуючими моментами:

1) вона може виникати на гірших ділянках при умові, якщо частина гірших ділянок залишається гіршими;

2) диференційна рента 2 тимчасово може отримуватися орендатором землі до моменту перезаключення орендного договору. У цьому зв’язку орендатор веде боротьбу за більш тривалий строк оренди, а власник землі за скорочення строків оренди, що в кінцевому рахунку приводить до хижацького використання землі;

3) диференційна рента 2 виникає лише при умові відмінностей в економічній родючості ґрунтів.