Об’єктивна необхідність та умови інтеграції України в сучасну міжнародну економічну систему

ТЕМА 11. Міжнародна економічна політика України

1. Об’єктивна необхідність та умови інтеграції України в сучасну міжнародну економічну систему.

2. Внутрішньо- та зовнішньоекономічні чинники включення у міжнародну економічну систему.

3. Стратегічні напрями інтернаціоналізації української економіки.

4. Нові форми залучення України у міжнародну економічну систему.

 

Самостійна робота

1. Економічне співробітництво України з ЄС.

2. Зв’язки України з Латинською Америкою.

3. Співпраця України з МВФ.

4. Україна – Європейський банк реконструкції й розвитку.

Об’єктивна необхідність та умови інтеграції України в сучасну міжнародну економічну систему

Україна, як і інші суверенні держави, що створились після розпаду СРСР, виявилась погано включеною в міжнародний поділ праці, а це не відповідає її національним інтересам, адже тим самим її виштовхують на узбіччя світового економічного прогресу. Про це свідчить, зокрема, той факт, що частка експорту в загальному обсягу виробництва України ще до проголошення суверенітету не перевищувала 4-5%, в той час як середньосвітовий показник дорівнює 17%.

Досягнення економічного та соціального відродження України в значній мірі пов’язане з інтеграцією її в міжнародну економічну систему, активною і зростаючою участю не лише в регіональному, але й міжнародному поділу праці, ефективному використанні його переваг і вигод.

Як вже зазначалось вище можливість тієї чи іншої країни щодо включення у світовий економічний простір та міжнародну економічну систему визначаються показником відкритості її економіки.

Існують різні експертні оцінки відкритості української економіки. Так, за рейтингом “Heritage Foundation” і “Wall street Journal” у 1998 р. із 161 країни Україні відведена 124 позиція, а експерти Світового банку у 1999 р. оцінювали економіку України як закриту.

Разом з тим можлива інша оцінка. Якщо брати такі кількісні показники як співвідношення обсягів експортно-імпортної діяльності та ВВП, то Україна демонструє досить високий рівень відкритості економіки – 90%. (Польща – 53%, Угорщина – 67%, Росія – 44%).

Але ця відкритість відбиває не зростаючу конкурентоспроможність українських товарів, а законсервовані структурні диспропорції (непомірну залежність від імпорту енергоносіїв та вимушений експорт низько-технологічної металургійної продукції, виробництво якої поглинає значну частку “критичного” енергоімпорту).

Цілеспрямованість інтернаціоналізації української економіки ускладнюють такі зовнішні фактори впливу:

- значне посилення міжнародної конкуренції на основних товарних ринках світу;

- істотне підвищення вимог споживачів до технологічного рівня та якості товарів, що зробило цінові фактори конкурентоспроможності вторинними, а фактори швидкості технологічних інновацій та гарантій якості – первинними;

- вжиття багатьма зарубіжними країнами більш витончених форм протекціонізму та дискримінації українських експортерів (ускладнення процедур сертифікації продукції, розширення використання механізму антидемпінгових розслідувань та ін.);

- активне використання провідними країнами заходів відкритого державного протекціонізму на окремих ринках, включаючи ринки озброєнь та сучасної високотехнічної продукції (наприклад, літакобудування, обладнання для АЕС тощо);

- обмеженість доступу до міжнародних інструментів регулювання торговельних режимів, через відсутність членства в системі ГАТТ/СТО;

- складність входження в міжнародні проекти високотехнологічного співробітництва через невідповідність міжнародним критеріям захисту прав інтелектуальної власності;

- висока взаємна конкуренція інтересів України та інших постсоціалістичних країн на міжнародних товарних і кредитно-інвестиційних ринках.

Для активного включення України у процес міжнародної економічної інтеграції необхідно створити відповідні умови.

Суть цих умов зводиться до створення в Україні такої соціально-економічної та політичної системи, котра була б сполучною з міжнародними інтеграційними системами. Іншими словами, економіка України повинна бути здатною до функціонування з міжнародними угрупуваннями в одній системі координат.

Відзначена сполученість досягається за допомогою становлення в Україні адекватних міжнародним інтеграційним угрупуванням політико-правових, економічних, соціально-культурних та інфраструктурних відносин.

Як важливу умову включення України в інтеграційні процеси можна виділити розвиток двосторонніх та багатосторонніх її відносин з іншими державами.

Досить сприятливими чинниками для розвитку цих відносин є:

1. наявність неконфліктних кордонів між сусідніми державами;

2. спільність історичної долі;

3. традиційність взаємних економічних та гуманітарних зв’язків;

4. єдність природного середовища;

5. однорідність рівня соціально-економічного розвитку.

Істотними є підписання між Україною та іншими країнами відповідних міждержавних угод і надання в їх рамках взаємних преференцій, які створюють більш пільгові умови діяльності господарчих суб’єктів.

Принципово значимою умовою включення України в інтеграційні процеси є встановлення зв’язків між її господарюючими суб’єктами і ТНК. Підключення наших підприємств до технологічного ланцюга, що діє в рамках ТНК, а також відкриття їх філій та дочірніх підприємств на території України є прямим шляхом до світового інтернаціоналізованого виробництва.

Як необхідна інституційна умова включення України у світогосподарські зв’язки виступає її участь в роботі міжнародних економічних організацій. Неможливо бути інтегрованим у світове співробітництво, не дотримуючись “правил гри” його учасників. Ці “правила”, хай навіть і жорсткі, але загальновизначені в цивілізованому світі, якраз і виробляються міжнародними економічним організаціями, таким як ГАТТ/СТО, МВФ, МБРР, МОП та ін.

Відзначені умови повинні виступати як вихідні у формуванні цілісної інтеграційної політики України. І хоча в Україні, по суті, нема навіть інтеграційної концепції, наведені умови, а також специфіка геополітичного становища України дозволяють виділити два рівні інтеграційної політики.

1. Участь України в регіональному поділі праці, тобто розширення її економічного співробітництва з країнами-партнерами по колишньому СРСР, а також з країнами Східної Європи на нових принципах, тобто на принципах приватнопідприємницької інтеграції або “інтеграції знизу”.

2. Участь України в міжнародному поділі праці, тобто встановлення економічної взаємодії з рештою країн світу, насамперед, з ЄС на принципах міжнародних економічних інститутів і з урахуванням національної безпеки.

Однією з найскладніших проблем стратегії зовнішньоекономічних відносин України є визначення правильного співвідношення векторів інтеграції у світовий економічний простір. Основний напрямок інтеграції України - Європейський Союз. Постають питання формування алгоритму практичної реалізації цього вектора, його співвідношення з іншими напрямками зовнішньоекономічних зв’язків, участь України у глобальних економічних процесах.

Особлива увага у нових умовах приділяється необхідності дотримання стратегічного балансу між європейським вектором й іншими напрямками, насамперед у межах стратегічного трикутника „США – ЄС - Росія”, а також Японії та Китаю. З одного боку, необхідно враховувати економічні інтереси й потенційні можливості економіки України, з іншого – потенціал і тенденції розвитку кожного з названих суб’єктів міжнародної економіки.

Наскільки ми готові до вступу у ЄС? Готові як в економічному так і в інституціональному планах. Може, перспективи зближення з іншими регіональними об’єднаннями виглядають більш реальними?

Розвиток сучасних технологій – основа рівноправної інтеграції у ЄС. наскільки ми готові, у цьому відношенні, приєднатись до передового економічного об’єднання світу?

Частка витрат на науку у ВВП ЄС складає 2,16%, США – 2,63%, Японії – 2,8%, України – 1,13%. Обсяг високотехнологічного експорту відповідно (у дол. на душу населення) складає 827, 632, 752, 12; його частка в експорті готових виробів відповідно 18, 33, 26 і 12%, обсяги надходжень і платежів за використання ліцензій складають 61,7 і 78,9; 136,3 і 41,8; 58,6 і 71,0; 0,06 і 0,14. кількість ПК на 1 тис. населення відповідно 234,6; 458,6; 237,2; 13,8. уже ця статистика свідчить про те, що успішна інтеграція в ЄС вимагає істотного поліпшення цих ключових показників технологічного розвитку.

Передумовою успішної інтеграції є дотримання низки умов, ключовими з яких є близькість рівнів економічного розвитку й інтернаціоналізація економіки країн-партнерів, а так само наявність високорозвинених економічних зв’язків між суб’єктами економічної діяльності. Інтенсивність їх між країнами, що інтегруються, повинна бути більш високою ще до початку процесу інтеграції. У протилежному випадку виникає проблема економічної сумісності.

Наскільки ми відповідаємо цим вимогам?

1. За рівнем ВНП на душу населення (4400 дол.) Україна значно відстає як від середнього по ЄС (22223 дол.), так і від найнижчого (10670 дол.). У процентному відношенні він складає 20% до середньоєвропейського і 37,8% - до мінімального. Офіційна статистика свідчить, що за рівнем економічного розвитку відставання України набагато перевищує припустимі для учасників інтеграції величини. Однак при цьому варто враховувати:

- кризовий стан економіки;

- далеко не повне використання її потенційних економічних можливостей;

- системний, комплексний характер економіки;

- наявність колосального тіньового сектора.

Якщо за глибокої трансформаційної кризи Україна набагато обігнала східноєвропейські держави, то за масштабами, рівнем самозабезпеченності виробництва, наявністю замкнутих виробничих циклів Україна набагато їх перевищує. Нашу економіку за цим показником дійсно можна віднести до числа не багатьох у світі цілісних народногосподарських комплексів. Рівень тонізації економіки перевищує 50%. А це так само і реальні, не зафіксовані офіційною статистикою доходи населення.

2. за рівнем інтернаціоналізації економіки Україна значно відстає від інших країн ЄС навіть за умови високого рівня відкритості економіки. Так, якщо обсяг експорту на душу населення по ЄС складав 7160 дол. США, мінімальний (Греція) – 1416, максимальний (Ірландія) – 19392, то по Україні він становить 499 дол. Для порівняння: у країнах десятки, що приєдналась до ЄС у 2004 р., він складає в середньому 1931; мінімальний (Польща) – 1121, максимальний (Словенія) – 5572. обсяг експорту відносно ВВП складає у середньому по ЄС 32%, коливаючись від 16% (Греція) до 80% (Ірландія). В Україні він становить 40%. Обсяг прямих закордонних інвестицій становить у середньому по ЄС 663 дол., варіюючи від 53 дол. (Італія) до 26655 дол. (Нідерланди). По Україні він складає всього 140 дол. Для порівняння: в країнах десятки у середньому – 188, мінімальний рівень – 70 дол. (Кіпр), максимальний – 415 дол. (Естонія). Таким чином, статистика однозначно свідчить, що економіка України значно відстає від економік країн ЄС, наближення до показників ЄС можливе лише за умов забезпечення активного економічного розвитку.

Певні сумніви викликає і географічна орієнтація українського експорту й перспективи його розвитку. Якщо для країн ЄС характерна пріоритетна орієнтація на внутрішньосоюзний зовнішньоторговельний обмін (середній показник – 62,8%), то в Україні цей показник варіює від 21 до 31%. Таким чином, сучасна орієнтація експортного потенціалу України, відповідно до профілю міжнародної конкурентноздатності продукції лише частково відповідає європейським інтеграційним устремлінням. Швидше вона спрямовує Україну у бік „третього світу”, ніж регіональної інтеграції.