Підстави та процедура розкриття банківської таємниці органам державної податкової служби

Відповідно до п. 20.1.3 ПК України органи державної податкової служби мають правоодержувати безоплатно від платників податків, а також від установ НБУ, комерційних банків та інших фінансових установ довідки, у порядку встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності.

До системи органів державної податкової служби належать Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (податкова міліція).

Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), спеціалізовані (на дві і більше областей для роботи з окремими категоріями платників), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

Запити податкових органів про надання інформації, що містить банківську таємницю, повинні бути підписані керівниками (або заступниками) вищеперерахованих податкових органів. Стосовно податкової міліції, то оскільки її підрозділи є структурними підрозділами податкових органів, банки повинні виконувати їх запити про надання інформації лише у випадках, коли такий запит підписано керівником органу податкової міліції, який одночасно є заступником керівника того чи іншого податкового органу (про що окремо вказується у відповідному запиті).

Однак слід вказати, що згідно зі ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» положення ч. 2 (де містяться вимоги відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю) та ч. 4 (заборона банку надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта) цієї статті не поширюються на випадки надання органам державної податкової служби інформації про відкриття (закриття) рахунків платників податків відповідно до ст. 69 ПК України