У чому суть динамічної теорії особистості та групи К. Левіна?

Теорія К. Левіна(1890-1947), так само як і теорії інших гештальтпсихологів, склалася під впливом точних наук – фізики, математики. Зацікавившись в університеті психологією, Левін намагався і в цю науку внести точність і строгість експерименту, зробивши її об'єктивну та експериментальну. Після навчання в університетах Мюнхена і Берліна Левін у 1914р. отримав докторський ступінь. Прийнявши пропозицію викладати психологію в психологічному інституті Берлінського університету, він зблизився з Коффкою, Келером і Вертгеймером. Однак, на відміну від своїх колег, Левін зосередився не так на дослідженні когнітивних процесів, як на вивченні особистості людини. Свою теорію особистості Левін називав «теорія психологічного поля». Основні положення цієї концепції викладені ним у працях «Динамічна теорія особистості» (1935) і «Принципи топологічної психології» (1936).Він виходив з того, що особистість живе і розвивається в психологічному полі оточуючих її предметів, кожен з яких має певний заряд (валентність). Його експерименти доводили, що для кожної людини ця валентність має свій знак, хоча в той же час існують такі предмети, які для всіх мають однаково притягальну або відразливу силу. Впливаючи на людину, предмети викликають в ньому потреби, які Левін розглядав як свого роду енергетичні заряди, що викликають напруження людини. У цьому стані людина прагне до розрядки, тобто до задоволення власної потреби. Левін розрізняв два вида потреб - біологічні та соціальні. Одне з найбільш відомих рівнянь Левіна, якими він описував поведінку людини в психологічному полі під впливом різних потреб, показує, що поведінка є одночасно функцією особистості та психологічного поля.
Потреби в структурі особистості не ізольовані, але перебувають у зв'язку один з одним, в певній ієрархії. При цьому ті квазипотребності, які пов'язані між собою, можуть обмінюватися своєю енергією, цей процес Левін називав комунікацією заряджених систем. Можливість комунікації, з його точки зору, цінна тим, що робить поведінку людини більш гнучким, дозволяє йому вирішувати конфлікти, долати різні бар'єри і знаходити задовільний вихід зі складних ситуацій. « Досліджуючи формування що заміщають дій, Левін розробив серію експериментів, в яких дітей просили виконати певне завдання, наприклад допомогти дорослому помити посуд або прибрати кімнату. В якості нагороди дитина отримувала якийсь значущий для нього приз, тому всі діти дорожили можливістю виконати завдання дорослого. У контрольному експерименті дорослий запрошував дитину допомогти йому, але в той момент, коли дитина приходила, виявлялося, що хтось вже помив весь посуд. Діти, як правило, засмучувалися, особливо в тому випадку, якщо їм говорили, що хтось з однолітків їх випередив. Частими були й агресивні висловлювання на адресу можливих конкурентів. У цей момент експериментатор пропонував хлопцям виконати інше завдання, яке вони перед цим не виконували, маючи на увазі, що воно теж значимо для них. Більшість дітей миттєво переключалися на нове завдання, відбувалася розрядка образи і агресії в новому виді діяльності. Однак деякі діти не могли швидко сформувати нову потребу і пристосуватися до нової ситуації, а тому тривожність і агресивність таких дітей збільшувалися, а не зменшувалися з часом. »
У численних експериментах Левіна та його учнів було доведено, що нереалізовані потреби краще запам'ятовуються, ніж реалізовані, що стан напруги може викликати агресію або тривогу, досліджувався також зв'язок між інтелектуальним рівнем людини і його здатністю до заміщення однієї дії іншим. При цьому було показано, що розумово відсталі люди зовсім не здатні до заміщення.У книзі «Теорія поля і навчання» (1942) Левін розкрив зміст важливого для нього поняття тимчасової перспективи, яка визначає поведінку людини в життєвому просторі і служить основою цілісного сприйняття себе, свого минулого і майбутнього. Поява тимчасової перспективи дозволяє людям подолати тиск навколишнього поля, що особливо важливо в тих випадках, коли вони знаходяться в ситуації вибору.Ці дослідження лягли в основу розробленої ним теорії конфліктів. Він виявив і описав три типи конфліктів: «прагнення - прагнення», «уникнення-уникнення», «прагнення - уникнення» З погляду Левіна, система покарань не сприяє розвитку вольової поведінки, але тільки збільшує напруженість і агресивність дітей.
Експерименти Левіна показали необхідність не тільки цілісного, а й адекватного розуміння себе. Відкриті ним поняття рівня домагань і афекту неадекватності, який проявляється при спробах довести людині неадекватність, неправильність його уявлень про себе, зіграли величезну роль в психології особистості.

Після переїзду в США Левін займався проблемами групової диференціації, типологією стилю спілкування. Він припустив, що група також може бути розглянута як динамічна система, що формує соціальне поле, за аналогією із системою психологічного поля особистості. Групова поведінка це функція загального стану соціального поля,поведінка людини є функцією потреб і психологічного поля. Вивчення групової динаміки та роботи Левіна щодо зниження міжгрупових конфліктів і підвищенню потенціалу кожного члена групи проклали дорогу в практику і таким додаткам соціальної психології, як Т- групи, тренінг сензитивності, інститут лідерства.
Левіну також належить опис найбільш поширених стилів спілкування - демократичного, авторитарного, а також дослідження умов, що сприяють виділенню лідерів, зірок і знедолених в групах. Ці дослідження Левіна стали основою нового напряму в соціальній психології - процеси групової динаміки.