Правочини: поняття, види, класифікація.
Окремо виділяють також і юридичний склад як сукупність (систему) юридичних фактів, з яким законодавство пов’язує виникнення, зміну та припинення цивільних правовідносин.
З огляду на специфіку цивільного права, одним із най поширених юридичних фактів є правочини. Під правочинами слід розуміти дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Правочини мають такі основні ознаки:
1) це вольовий акт, тобто в ньому наявна єдність волі (внутрішнє бажання особи досягти поставленої мети) та волевиявлення (зовнішній вияв волі, який може бути юридично оцінено);
2) правочин є дією суб’єктів цивільного права, які завжди є рівними особами;
3) це правомірна дія, що вчинена відповідно до вимог закону, тобто він є дозволеною дією та створює той правовий ефект, на який був спрямований.Цивільним законодавством передбачена презумпція правомірності правочину, згідно з якою він є право-мірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК).
|
|
4) правочин завжди має цільову спрямованість на досягнення певного правового результату, що полягає в набутті, зміні або припиненні цивільних прав та обов’язків;
Класифікація правочинів
Залежно від різноманітних ознак, є декілька основних класифікацій право чинів.
☺ Залежно від кількості осіб, вираження волі яких необхідно та достатньо для укладення правочину:
Односторонній – це правочин, для вчинення якого достатньо волі однієї особи. наприклад, видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагородитощо;
Двосторонній – це правочин, для вчинення якого потрібно узгодження волі двох осіб (зустрічної та такої, що збігається). Такі правочини іменуються договорами (наприклад, договір купівлі-продажу, найму, дарування, управління майном тощо);
Багатосторонній – це правочин, для вчинення яких потрібно узгодження волі більше ніж двох осіб, наприклад,договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю, про спільну діяльність, простого товариства.
☺ Залежно від того, чи має правочин на меті від платність:
оплатний – правочин,у якому обов’язку однієї сторони вчинитипевну дію з надання певного блага кореспондує такий же зустрічний обов’язок іншої сторони.
Безоплатний – правочин, у якому відсутній обов’язок вчинити дію з надання певного блага іншій стороні.
☺ Залежно від моменту виникнення правочину:
Консенсуальний – правочин, який вважається укладеним із моменту досягнення домовленості між сторонами за всіма істотними умовами, наприклад, купівля-продаж, підряд;
|
|
Реальний – правочин, для якого досягнення домовленості є недостатнім, моментом його укладення вважають момент фактичного виконання дій, наприклад, позика, перевезення, договір страхування, банківського вкладу;
☺ Залежно від значення підстав правочину для його дійсності:
Каузальний – правочини,для дійсності яких необхідна наявністьпевної підстави. Каузальними є більшість правочинів, урегульованих цивільним законодавством, зокрема купівлі-продажу, дарування, най-му, комісії та ін. І недотримання цієї умови тягне недійсність правочину;
Абстрактний – правочини,дійсність яких не залежить від їхпідстави. До абстрактних правочинів належить, зокрема, видача векселя, гарантії, відступлення права вимоги.
Залежно від специфічних характеристик суб’єктів, особливостей їх взаємовідносин та предмета серед дво-та багатосторонніх правочинів можливо виокремити:
_ дрібні побутові правочини;
_ правочини,щодо вчинення яких є заінтересованість,
_ значні правочини,
_ біржові правочини,
_ фідуціарні правочини.