Право державної власності на землю

Стаття 84 ЗК встановлює правові засади володіння земельними ділянками з боку держави: У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі:

· Кабінету Міністрів України,

· Ради міністрів Автономної Республіки Крим,

· обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій,

· державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать:

· землі атомної енергетики та космічної системи;

· землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення;

· землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення;

· землі під водними об'єктами загальнодержавного значення;

· земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

· земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

· земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами;

· земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності;

· земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

· землі державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність,

· землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту;

· землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених ЗК

· землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК

Держава набуває права власності на землю у разі:

1. відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

2. придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

3. прийняття спадщини;

4. передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами;

5. конфіскації земельної ділянки.

Стаття 85 ЗК регулює право власності на землю іноземних держав. Іноземні держави можуть набувати у власність земельні ділянки для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них, організацій відповідно до міжнародних договорів. Право користування з боку держави - юридично забезпечена суб’єктів безпосередньо чи в особі уповноваженого органу на отримання диференційованої ренти від фізичних і юридичних осіб за платне використання земельних ділянок. Право розпорядження - юридично забезпечена можливість держави визнати правовий режим земель, встановлений загальними засадами землекористування, порядок і розмір плати, здійснення функцій розподілу і перерозподілу земель(передача земельної ділянки у приватну власність, надання в користування, рішення про вилучення і викуп).