Право приватної власності на землю

30 січня 1992 право приватної власності було легалізовано. Об’єктами є земельні ділянки, які набуті фізичними та юридичними особами, способами, передбачені ЗК. Стаття 81 ЗК визначає право власності на землю громадян.

Підстави набуття права власності на земельні ділянки громадянами України: 1. придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;2. безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;3. приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;4. прийняття спадщини;5. виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки в таких випадках: 1. придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;2. викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;3. прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами та іноземними юридичними особами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Стаття 82 ЗК визначає право власності на землю юридичних осіб. Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: 1. придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;2. внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; 3. прийняття спадщини; 4. виникнення інших підстав, передбачених законом. Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення: 1. у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; 2. за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна. Спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення. Право володіння земельною ділянкою виникає у фізичних та юридичних осіб з моменту одержання державного акту на право приватної власності та його реєстрацію(ст. 125, 126 ЗК). Прав користування - ст. 125, 126 ЗК, виявляється у можливості суб’єктів приватної власності на землю самостійно господарювати і ефективно використовувати природну ділянку та інші природні ресурси для задоволення потреб власників. Право розпоряджатися - юридично забезпечена можливість фізичних та юридичних осіб щодо вільного та самостійного відчуження земельних ділянок іншим суб’єктам на договірних засадах(з урахуванням обмежень та мораторію), передавати їх у користування, наприклад, на умовах оренди чи в порядку сервітутного користування.