Світова економічна криза 1929-1933 рр., відома в історії економіки як Велика депресія, охопила всі капіталістичні країни і відкинула їхню економіку на кілька десятиліть назад, до рівня кінця ХІХ-початку ХХ ст.
Причини. Дж. М. Кейнс, спираючись на свою концепцію сукупного доходу, розкриває причини Великої кризи. У попередні п’ять років до 1929 р., на його думку, мали місце нагромадження фондів погашення та амортизаційних відрахувань, призначених для заводів, які не мали потреби поновлювати устаткування. Розміри нагромаджень були надто великі, і тому потрібен був «величезний обсяг нових інвестицій, для того щоб поглинути ці доходи. Досягти ж ще більшого розміру нових інвестицій, потрібних для того, щоб поглинути нові заощадження, які заможне суспільство в умовах повної зайнятості в змозі відкладати, виявилося майже неможливим.» Другою причиною Великої депресії можна назвати нерозв’язані проблеми розвитку фермерських господарств. Монополії також зробили свій внесок у скорочення виробництва. Вони й далі поглинали більш дрібних конкурентів.
|
|
Наслідки. Особливо складного й затяжного характеру криза набула в країнах, економічно і політично залежних від світових економічних лідерів. Криза охопила всі сфери господарства: торгівля всередині капіталістичного світу впала до третини передкризового рівня; сильно постраждав аграрний сектор, що не оправився від кризи аж до початку Другої світової війни; відбулася девальвація валюти 56 країн тощо. Величезного розмаху набуло безробіття, відбувалося масове розорення фермерів. «Велика депресія» 1929-—1933 років далася взнаки й на господарському житті Німеччини через «прив'язку» економіки до іноземних кредитів зі США, Великої Британії та Франції. Припинення допомоги з боку провідних країн, які теж переживали важку кризу, погіршило становище Німеччини (збанкрутувало 68 тис. підприємств, криза охопила банківську сферу, кількість безробітних сягнула 8 млн осіб).