Право міжнародних організацій

Система норм і принципів що регулює питання заснування, діяльності і припинення діяльності МО виділяють у право МО. Доктрина виділяє «зовнішнє» і «внутрішнє право» МО.

«Зовнішнє право МО» – сукупність принципів і норм, що регулюють всі аспекти і прояви міжнародної правосуб’єктності міжнародної організації. фактично це право складають всі міжнародні договори і звичаї, нормами яких керується міжнародна організація у зовнішніх контактах.

«Внутрішнє право МО» – сукупність принципів і норм, що регулюють функціонування і взаємодію органів організації і мають специфічну обов’язкову силу, необхідну для забезпечення діяльності організації.

Джерела права МО

Існує певну ієрархія найбільш важливих для права МО джерел:

1. Основні принципи та інші імперативні норми міжнародного права, перш за все принцип суверенної рівності держав, принцип добросовісного виконання міжнародних зобов’язань, принцип невтручання у внутрішні справи держав, принцип співробітництва.

2. Договори, що мають системне значення для права МО:

· Статут ООН 1945 р.;

· Конвенція про привілеї й імунітети ООН 1946 р.;

· Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р.;

· Віденська конвенція про представництво держав у їхніх зносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р.;

· Віденська конвенція про право договорів між державами й міжнародними організаціями та між міжнародними організаціями 1986 р.

3. Спеціальні принципи діяльності МО, що орієнтовно включають принципи:

· добровільності;

· договірної основи заснування і діяльності;

· відповідності діяльності меті заснування;

· вичерпності визначення функцій МО (функції чи завдання МО вичерпно зафіксовано в установчих актах);

· дотримання меж компетенції (можна лише те, що приписано);

· «домислюваної» компетенції (МО вправі розширено тлумачити обсяг своєї компетенції).

4. Установчі акти, що засновують МО (ними можуть бути договори, частини договорів, додатки до договорів, а також резолюції міжнародної організації чи органу, для забезпечення діяльності яких створюється відповідна міжнародна установа)

5. Договори з державами перебування МО (чи її окремих підрозділів)

6. Договори з іншими МО (про: співробітництво, правонаступництво, набуття статусу спеціалізованої установи; спільні програми й утворення спільних органів, тощо)

7. Резолюції та інші односторонні акти, що видаються МО

8. Рішення МО з приводу розв’язання спорів та інших конфліктних ситуацій між її членами

9. Регламенти, що визначають процедурні питання діяльності самої МО

10. Правила для персоналу МО