double arrow
Шляхи формування правової держави в Україні.

Конституція України (ст. 1) проголосила Україну суве­ренною і незалежною, демократичною, соціальною, право­вою державою. Правовий характер нашої держави виявля­ється, насамперед, у передбаченому Конституцією принци­пі верховенства права (ст. 8), у взаємній відповідальності держави та особи (ст. 3), у здійсненні державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6), у гарантуванні громадянам прав і свобод людини і грома­дянина.

Важливим є те, що громадянам гарантується можли­вість звернення до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до відповідних органів міжнародних орга­нізацій, членом або учасником яких є Україна, після використання всіх національних засобів правового захисту своїх прав і свобод (ст. 55).

Визначення України правовою державою ще не відо­бражає реальність сьогодення. Розбудова правової держави вимагає створення необхідних соціально-економічних засад розвитку суспільства, кожної окремої особи.

Окрім вирішення економічних і соціальних проблем основними напрямами формування правової держави в Україні мають бути такі:

1) зміцнення законності. Прогресивний розвиток су­спільства значною мірою залежить від того, як в ньому дотримуються законів. Слідування вимо­гам чинного законодавства (законів та інших нормативно-правових актів) визначається понят­тям законності.

Законність — це такий правовий режим у державі, за якого забезпечується повне, точне та неухильне виконання всіх нормативно-правових актів органами держави, поса­довими особами, громадськими об'єднаннями та окремими громадянами.




Вимога влади до населення виконувати закони існу­вала завжди, але дуже важливо, щоб самі керівні верстви суспільства, представники державного апарату неухильно дотримувалися вимог законності, не порушували правових приписів. Усі мають бути рівними перед законом і нести рівні обов'язки та відповідальність у разі його порушення;

2) забезпечення застосування законів та інших нор­мативних актів на всій території їх дії, а також досягнення фактичного виконання правових при­писів у всіх видах державної, господарської та іншої діяльності;

3) удосконалення нормативної бази законності, тоб­то сутності та змісту законів, які приймаються. Приведення системи законодавства у відповід­ність до потреб даного етапу розвитку держави і суспільства;

4) зміцнення правопорядку. Норми права і закон­ності є основою правопорядку.

Правопорядок — це здійснення суспільних відносин на засадах права і законності, реальна відповідність конкрет­них суспільних відносин вимогам правових норм. Правовий порядок є складником суспільного порядку, який окрім права підтримується нормами моралі, звичаями, корпора­тивними нормами тощо. Без встановлення належного пра­вопорядку побудова правової держави неможлива.






Сейчас читают про: