Охорона права на інформацію

Конституція України передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Крім того, конституційне положення передбачає, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Закон України «Про інформацію» відносить до гарантій права на інформацію «встановлення відповідальності за порушення законодавства про інформацію». Додатковою гарантією реалізації права на доступ до інформації є передбачена зазначеним законом дисциплінарна або інша відповідальність посадових осіб державних установ за необґрунтовану відмову у наданні змоги для ознайомлення з офіційними документами або порушення визначеного терміну її надання без поважних причин.

Крім того, держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт права на інформацію може вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Закон України «Про інформацію» містить статтю, яка передбачає відповідальність за порушення законодавства про інформацію.

Відповідальність за порушення законодавства про інформацію, у частині реалізації громадянами права на доступ до інформації, несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як:

—необґрунтована відмова від надання відповідної інформації;

—надання інформації, що не відповідає дійсності;

—несвоєчасне надання інформації;

—навмисне приховування інформації;

—примушення до поширення або перешкоджання поширенню певної інформації, а також цензура;

—використання і поширення інформації стосовно особистого життя громадянина без його згоди особою, яка є власником відповідної інформації внаслідок виконання своїх службових обов'язків;

—розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, особою, яка повинна охороняти цю таємницю;

—порушення порядку зберігання інформації;

—необґрунтоване віднесення окремих видів інформації до категорії відомостей з обмеженим доступом;

—порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави.

У випадках, коли правопорушенням, вчиненим суб'єктом інформаційної діяльності, завдано матеріальної чи моральної шкоди фізичним або юридичним особам, винні особи відшкодовують її добровільно або на підставі рішення суду. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати по суду лише спростування недостовірної інформації та не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадову особу органу державної влади чи органу місцевого самоврядування права на захист честі, гідності та ділової репутації у суді.

Закон України «Про звернення громадян» відносить до обов'язків органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина. Крім того у зазначеному законі встановлено, що особи, винні у його порушенні, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України. Як бачимо, у законі не передбачається можливість дисциплінарної відповідальності за подібні правопорушення.

Однак, Законом України «Про звернення громадян» передбачено відповідальність і громадян за неправомірні дії. Так, подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством. Крім того, витрати, зроблені органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією незалежно від форм власності, об'єднанням громадян, засобами масової інформації у зв'язку з перевіркою звернень, які містять завідомо неправдиві відомості, можуть бути стягнуті з громадянина за рішенням суду.

Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» передбачає, що «журналіст несе відповідальність в межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов'язків». Закон також визначає підстави відповідальності редакцій, засновників, видавців, розповсюджувачів, державних органів, організацій та об'єднань громадян за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації. Порушеннями законодавства України про друковані засоби масової інформації визнаються зокрема такі протиправні діяння щодо реалізації громадянами доступу до інформації:

—порушення прав журналіста;

—поширення відомостей, розголошення яких забороняється статтею 46 Закону України «Про інформацію» (щодо закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини, розголошення відомостей, що становлять державну або іншу передбачену законодавством таємницю; розголошенню відомостей, що стосуються лікарської таємниці, грошових вкладів, прибутків від підприємницької діяльності, усиновлення (удочеріння), листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень);

—втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність;

—розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до вказання на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його представника;,

—зловживання правами журналіста;

—виготовлення, випуск або розповсюдження друкованого засобу масової інформації без його реєстрації або після припинення його діяльності, ухилення від перереєстрації чи від повідомлення реєструючому органу про зміну виду видання, юридичної адреси засновника (співзасновників), місцезнаходження редакції;

—порушення порядку вміщення даних, надсилання контрольних примірників;

—порушення законодавства з питань інтелектуальної власності.

До відповідальності за зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації нарівні з авторами інформаційних матеріалів, що порушують Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», притягаються журналіст редакції, її редактор (головний редактор) або інші особи, з дозволу яких ці матеріали було поширено.

Редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо:

—ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників);

—вони містяться у відповіді на інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації, наданої відповідно до вимог Закону України «Про інформацію»;

—вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об'єднань громадян;

—вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього;

—в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом.

Закон України «Про інформаційні агентства» передбачає зокрема відповідальність суб'єктів діяльності інформаційних агентств та інших осіб, винних у:

—вчиненні порушень, передбачених Законом України «Про інформацію»;

—порушенні прав та зловживанні правами журналіста чи спеціаліста в галузі комунікації, відповідно до Закону України «Про інформаційні агентства» та Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні (права журналіста)»;

—незаконному випуску та розповсюдженні продукції інформаційного агентства без його державної реєстрації або після припинення його діяльності, а також в ухиленні від перереєстрації – порушеннях використання засобів комунікації, передбачених чинним законодавством України.

 

Закон України «Про інформаційні агентства» містить підстави звільнення від відповідальності, подібні до вміщених у Законі України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Інформаційне агентство, суб'єкти діяльності інформаційних агентств не несуть відповідальності за розповсюдження інформації, яка не відповідає дійсності, принижує честь і гідність громадян та організацій, порушує їх права і законні інтереси або являє собою зловживання свободою діяльності інформаційних агентств і правами журналіста, якщо ця інформація:

—одержана від інших інформаційних агентств або засобів масової інформації і є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих цими агентствами чи засобами масової інформації, та якщо вони були спростовані;

—міститься в офіційній відповіді на інформаційний запит, наданий відповідно до Закону України «Про інформацію»;

—є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об'єднань громадян;

—є результатом внесення змін, скорочень чи редагування продукції інформаційних агентств, здійснених без їх відома розповсюджувачем чи споживачем інформації.

Аналогічні підстави звільнення від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, містить Закон України «Про телебачення і радіомовлення»: «телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі:

—якщо ця інформація містилася в офіційних повідомленнях або одержана від органів державної влади, органів місцевого самоврядування у письмовій формі;

—якщо ця інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України та у депутати рад усіх рівнів, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів;

—якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації;

—якщо вона є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим засобом масової інформації або інформаційним агентством, з посиланням на нього;

—якщо звільнення від відповідальності передбачено іншим законом.

Законодавство не «медійного» характеру також передбачає відповідальність окремих суб'єктів за порушення права громадян на доступ д інформації. Так, Законом України «Про судоустрій України» передбачається, що втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність.

Закон України «Про доступ до судових рішень» передбачає, що порушення правил ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, а також порушення права на доступ до судових рішень тягнуть за собою відповідальність згідно із законом. У разі завдання особі матеріальної чи моральної шкоди внаслідок порушення її прав та інтересів, гарантованих Законом України «Про доступ до судових рішень», вона має право на відшкодування такої шкоди. Такі порушення можуть мати місце, наприклад, у випадку розголошення відомостей особистого характеру у реєстрі судових рішень.

Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» закріплює основи відповідальності за порушення законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи. Так, працівники архівних установ, користувачі документами Національного архівного фонду та інші особи, винні у недбалому зберіганні, псуванні, знищенні, підробленні, приховуванні, розкраданні, незаконному вивезенні за межі України або незаконній передачі іншій особі документів Національного архівного фонду або документів, що підлягають внесенню до нього, а також у незаконному доступі до зазначених документів та в інших порушеннях законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування адміністративних стягнень або кримінального покарання не звільняє винного у порушенні законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану власнику документів Національного архівного фонду або уповноваженій ним особі. Спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої власнику документів, вирішуються в судовому порядку.

Окремі підзаконні нормативно-правові акти також регламентують питання відповідальності посадовців та інших осіб, винних у здійсненні правопорушень у сфері доступу до інформації.

Основні правила роботи державних архівів України передбачають, що у разі виявлення фактів недбалого зберігання, псування, знищення, підроблення, приховування, розкрадання, незаконної передачі іншій особі документів НАФ або документів, що підлягають внесенню до нього, незаконного доступу до зазначених документів та інших порушень законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи посадові особи юридичних осіб, а також власники документів НАФ, винні у цих порушеннях, за поданням архіву можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності. За фактами вчинення тяжких порушень винні можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Застосування адміністративного стягнення або кримінального покарання не звільняє винного від обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну власнику документів НАФ або державі.

Працівники ж архіву, винні у незаконному обмеженні доступу до відкритої інформації, у необґрунтованому віднесенні документів до категорій обмеженого доступу, у несвоєчасному наданні інформації; користувачі і працівники архіву, винні у розголошенні або незаконному використанні інформації з обмеженим доступом та з особливими умовами доступу, перекрученні або фальсифікації використаної архівної інформації, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством. У разі пошкодження, псування архівних документів та довідників, технічного обладнання користувач несе відповідальність згідно із законодавством і зобов'язаний відшкодувати завдану архіву шкоду.