Обгрунтування необхідності впровадження лізингової діяльності у Україні

Тема 8. Лізинг.

Лекції

Сутність лізингової діяльності.

Види і форми лізингу.

 

Практичне заняття

Механізм проведення лізингової угоди.

 

Питання самостійної роботи студентів

Правові аспекти та економічні основи лізингової діяльності

Досвід організації лізингових операцій в Україні

 

Лекція 1

Тема:Сутність лізингової діяльності.

Питання, що розглядаються

1.Обгрунтування необхідності впровадження лізингової діяльності у Україні.

2.Сутність, суб’єкти та об’єкти, функції лізингової діяльності.

3.Переваги та недоліки застосування лізингу

 

Обгрунтування необхідності впровадження лізингової діяльності у Україні.

Утвердження сучасної ринкової економіки зумовлює необхідність глибоких структурних змін у промисловості України. Проте за роки трансформаційних перетворень частка базових галузей — металургійної, хімічної, енергетичної та паливної промисловості в загальному обсязі виробництва не тільки не скоротилася, а навпаки виросла з 23,6 % у 1991 ро­ці до 58 % у 2012 році, за цей самий період частка машинобудування зменшилася з 30,7 % до 13,2 %, а легкої промисловості — скоротилася у 8 разів. Водночас майже вп’ятеро разів зменшилися інвестиції у виробництво, а реальне зношування основних фондів у провідних галузях становить нині 60—70 %. Значно скоротилися як обсяги державних видатків на економічну діяльність, так і їхня структура. Капітальні вкладення в останні роки не перевищує 3—4 %.
Утім, власні ресурси підприємств і банківської системи сьогод­ні не можуть забезпечити економічне зростання, підтримувати стабільну діяльність економічного комплексу. Сукупний ресурсний потенціал банківської системи України, за оцінками фахівців, менший, ніж потенціал одного великого банку Росії чи Поль­щі. Залишається низьким прибуток підприємств — головне джерело нарощування внутрішніх фінансових ресурсів.
Розв’язання проблем структурної перебудови й оновлення основних фондів пов’язане з використанням інших форм фінансування вкладень на придбання обладнання, машин, споруд виробничого призначення, іншого рухомого і нерухомого майна, нових механізмів купівлі-продажу основних фондів. У багатьох країнах світу такою формою став лізинг (від англійського «toleans», що найчастіше перекладається як «брати в оренду», «наймати»).
У вітчизняній та зарубіжній літературі немає єдиного визначення терміна «лізинг». Це можна пояснити як складним змістом, що вкладають у це поняття, так і відмінностями у його норматив­но-законодавчому визначенні та регулюванні в різних країнах.
Хоча в основі лізингової операції лежать правові відносини з передання майна в тимчасове користування, проте характеристика лізингу цим не вичерпується.
У вітчизняному законодавстві визначено, що

«лізинг — це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виняткове користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений термін майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів».

Європейська федерація національних лізин­гових асоціацій «LEASEURORE» дає таке визначення: «лізинг — це договір про оренду заводу, промислових товарів, нерухомості для використання їх у виробничих цілях орендатором, тоді як товари купуються орендодавцем і він зберігає за собою право власності».
На думку фахівців Міжнародної Фінансової Корпорації (МФК), «лізинг — це договір, укладений двома сторонами, відповідно до якого одна сторона (лізингодавець) надає в користування іншій стороні (лізингоодержувачу) об’єкт лізингу на визначений період і за певну плату».
За всіх наявних розбіжностей ці визначення об’єднує голов­не — лізинг трактується як передання господарського майна в тимчасове користування на умовах платності, строковості та зворотності (або викупу).
Ці особливості лізингу свідчать про його спорідненість із орен­дою. У чинному законодавстві визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний термін у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об’єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їхні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об’єкти із завершеним циклом виробництва продук­ції (послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об’єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання, нерухоме та інше індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб’єк­там господарювання.

Лізинг можна вважати різновидом оренди, так званою посеред­ницькою орендою, що забезпечує інвестування виробничих основ­них фондів за посередництва лізингової фірми. Лізингова фірма набуває майно не для власного використання, а з метою надання його на визначених умовах в користування іншій стороні і отримання з цього прибутку. Об’єктом лізингу не можуть бути земельні ділянки, інші природні об’єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їхніх структур­них підрозділів.
Різновидом оренди є також прокат, який відрізняється від оренди (найму) і лізингу як строками, так і об’єктами й умова-
ми прокату. Предметом договору прокату є рухома річ, яка використовується, як правило, для задоволення побутових невиробничих потреб без отримання прибутку від користування нею. Наймач не має права на укладання договору піднайму та переважного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем. Капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача.
Лізинг розпочинався як метод купівлі-продажу товарів за відсутності коштів на негайну оплату товарів, кризового стану зі збутом продукції. Застосування оренди із подальшим продажем майна орендарю допомогло багатьом фірмам вижити під час цілої серії затяжних економічних криз. Формування лізингу як підприємницької діяльності пов’язують зі створенням у 1952 році першої незалежної лізингової компанії у США, яка поєднала фінансові послуги з методами купівлі-продажу. Лізингові операції почали розглядати як новий вид фінансування.