Запит як засіб реалізації права на інформацію

 

Чинним законодавством України передбачено, що учасники інформаційних відносин мають право одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати та зберігати інформацію в будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом.

Закон України «Про інформацію» передбачає такі 3 способи забезпечення доступу до відкритої інформації, а саме шляхом:

—систематичної публікації її в офіційних друкованих виданнях (бюлетенях, збірниках);

—поширення її засобами масової комунікації;

—безпосереднього її надання заінтересованим громадянам, державним органам та юридичним особам.

Під правовими засобами доступу громадян до інформації розуміємо передбачені і гарантовані об'єктивним правом механізми реалізації суб'єктивного права громадян на доступ до інформації. Зважаючи на загальноправовий принцип, відповідно до якого громадянам «дозволено все, що не заборонено законом», правовими можна вважати і такі засоби, які хоча й прямо не передбачені законодавством, але які не суперечать йому і існування яких випливає із «духу закону», загальних принципів права.

Правовими засобами доступу громадян до інформації, які тим чи іншим чином передбачені чинним законодавством України, є:

1) інформаційний запит,

2) звернення громадян,

3) доступ до інформації через друковані ЗМІ

4) отримання інформації за допомогою телебачення, радіомовлення, та інших аудіовізуальних ЗМІ (кіно, звукозапис, відеозапис тощо),

5) отримання інформації від інформаційних агентств та інших суб'єктів інформаційної діяльності,

6) доступ до інформації з бібліотечних ресурсів,

7) доступ до інформації в архівах,

8) доступ громадян до інформації через мережу Інтернет,

9) отримання інформації безпосередньо з публічних виступів (засідань, круглих столів тощо).

У Законі України «Про інформацію» йдеться, окрім іншого, і про форми доступу до офіційних документів: запитувачі мають право:

—робити виписки з офіційних документів,

—фотографувати їх,

—записувати текст на магнітну плівку тощо,

—отримувати за відповідну плату копії запитуваних документів.

Різні форми доступу передбачають різні види копіювання документів і мають на увазі право досліджувати документи. Щодо останнього, то, немає положення, де б говорилось про те, як воно здійснюється на практиці. Якщо мета полягає в тому, щоб дозволити запитувачам вивчати документи на території органу влади (що було б позитивною рисою права запитувачів), в Законі України «Про інформацію», це слід би було роз'яснити детальніше.

Важливо також відзначити, що доступ до інформації стосуються не тільки пошуку й одержання документів й іншої інформації, що перебуває в розпорядженні державних і приватних організацій, але й відвідування заходів і засідань державних органів, наприклад, судових засідань або сесій Верховної Ради України чи місцевих рад.

Основним засобом доступу до офіційної інформації Закон України «Про інформацію» визначає інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і інформаційний запит щодо надання письмової або усної інформації.

Під інформаційним запитом щодо доступу до офіційних документів розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі. Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документа, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених Законом України «Про інформацію».

Під інформаційним запитом щодо надання письмової або усної інформації розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.

Зазвичай запити до державних органів спричинені тим, що доступ до інформації, яка підлягає оприлюдненню державним органом, є обмеженим, вона надається несвоєчасно або в такій формі, що допускає неоднозначне тлумачення її змісту стосовно невизначеного кола осіб. Отже, ефективна стандартизація офіційних повідомлень державних органів та їх подальше поширення через приватні засоби комунікації дозволять скоротити витрати робочого часу державних службовців та бюджетних коштів, пов'язані із задоволенням інформаційних запитів громадян (прийоми, додаткове листування, надання консультацій тощо). Друга причина запитів — надання доступу до інформації, що стосується або може стосуватися лише окремих громадян чи юридичних осіб.

Звернемо увагу на окремі проблемні питання правового регулювання відносин, що виникають з приводу інформаційного запиту. Право на інформаційний запит стосовно ознайомлення, надання офіційних документів, усної чи письмової інформації може бути реалізоване запитувачами тільки відповідно до державних органів законодавчої, виконавчої та судової влади, їх посадових осіб. Аналогічну форму одержання відомостей відповідно слід передбачити і стосовно офіційної документованої інформації органів місцевого самоврядування.

Загалом, предметом інформаційного запиту закон встановлює офіційні документи, письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань. Тобто відомості про діяльність органів місцевого самоврядування, недержавних установ та організацій прямо не визнаються предметом інформаційного запиту. Складається враження, що відкрита інформація про діяльність недержавних інституцій не може надаватися за запитами. Однак, подібні документи та інформація не внесені до переліку таких, що не підлягають наданню для ознайомлення за запитами.

Опосередковано можливість отримання відомостей учасниками інформаційних відносин (громадянами, юридичними особами або державою в особі її органів) передбачається Законом України «Про інформацію», у якій зазначається, що кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення його прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про те, що стосується його особисто. Крім того, можливість вільного одержання відомостей, необхідних громадянам України, юридичним особам і державним органам для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій, закріплена у Законі України «Про інформацію». До того ж наприклад, Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» містить бланкетну норму щодо інформаційного запиту про доступ до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації для друкованих засобів масової інформації: порядок і форма запиту щодо доступу до офіційних документів і запиту щодо надання письмової або усної інформації для друкованих засобів масової інформації, строки їх розгляду, відмова та відстрочка задоволення, порядок відшкодування витрат, пов'язаних із задоволенням запитів, а також характер документів та інформації, що не підлягають наданню для ознайомлення за запитом, визначаються Законом України «Про інформацію».

Закон України «Про інформацію» встановлює, що громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документа, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.

Відповідно до Закону України «Про інформацію» у запиті повинно бути зазначено прізвище, ім'я та по батькові запитувача, документ, письмова або усна інформація, що його цікавить, та адреса, за якою він бажає одержати відповідь.

Закон України «Про інформацію» визначає терміни розгляду запиту щодо доступу до офіційних документів.

Згідно з чинним законодавством громадянам України гарантується право на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із заявами (клопотаннями), пропозиціями (зауваженнями) і скаргами.

Порядок надання інформації за запитами, усними та письмовими зверненнями громадян

Законодавство України передбачає, що громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документа, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених Законом України «Про інформацію». Громадяни України, державні органи, організації і об'єднання громадян подають запит відповідному органу законодавчої, виконавчої та судової влади, його посадовим особам.

У запиті повинно бути зазначено:

—прізвище, ім'я та по батькові запитувача,

—документ, письмова або усна інформація, що його цікавить,

—адреса, за якою він бажає одержати відповідь.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадові особи зобов'язані надавати інформацію, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб.

Відстрочка задоволення запиту допускається в разі, якщо запитуваний документ не може бути надано для ознайомлення у місячний термін. Повідомлення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У повідомленні про відстрочку має бути зазначено:

1) посадову особу державної установи, яка відмовляє у задоволенні запиту у визначений місячний термін;

2) дату надсилання або видачі повідомлення про відстрочку;

3) причини, з яких запитуваний документ не може бути видано у встановлений Законом України «Про інформацію» термін;

4) термін, у який буде задоволено запит.

Відстрочка задоволення запиту щодо надання письмової інформації здійснюються в аналогічному порядку.

Належна процесуальна форма посилює можливість забезпечення прав і свобод особистості, сприяє підвищенню відповідальності посадових осіб, її конкретизації, полегшує контроль з боку громадян за виконанням посадовими особами своїх повноважень, сприяє попередженню зловживань з їхнього боку.

Розвиток і удосконалення процесуальних норм, які забезпечують право громадян на інформацію, має здійснюватися з урахуванням пріоритетності забезпечення режиму найбільшого сприяння громадянину, як суб'єкту правовідношення, пов'язаного з інформацією. При цьому, належна процесуальна регламентація як гарантія забезпечення права на інформацію тісно пов'язана з іншими гарантіями: обов'язком державних органів інформувати про свою діяльність і прийняття рішення, контрольною і гарантією нагляду, юридичною відповідальністю тощо.

Екологічна інформація надається у терміни, визначені Законом України «Про інформацію».

У запиті про надання екологічної інформації може бути відмовлено, якщо вона становить державну таємницю. Однак зазначимо, що відповідно до Конституції України «кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена». Тому екологічна інформація (відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» — інформація про стан навколишнього природного середовища) не може становити державної таємниці.

У разі, якщо державний орган, підприємство, установа, організація незалежно від форми власності, об'єднання громадян чи посадова особа не мають у своєму розпорядженні екологічної інформації, яка міститься у запиті, цей орган повинен діяти відповідно до Закону України «Про інформацію» (оформляти відмову в задоволенні запиту у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення).

У відмові в задоволенні запиту та в повідомленні про його відстрочку зазначаються:

—посадова особа державного чи іншого органу, яка відмовляє в задоволенні запиту чи повідомляє про його відстрочення;

—дата відмови, дата надсилання або видачі повідомлення про відстрочення;

—мотивована підстава відмови або причини, із яких запитувана інформація (документ) не може бути надана у встановлений термін;

—термін, у який буде розглянуто запит (при відстроченні його виконання);

—порядок оскарження прийнятого рішення (при відмові в задоволенні запиту).

Окремі норми, що регламентують відносини щодо інформаційних запитів громадян, виписані у нормативно-правових актах, що регулюють роботу зі зверненнями громадян. Деякі норми містяться у нормативно-правових актах, що регламентують порядок доступу до окремих видів інформації.

Правовідносини з приводу реалізації права громадян на звернення регулюються більш докладно, ніж відносини, пов'язані з інформаційними запитами.

Порядок ведення діловодства за зверненнями громадян, які містять відомості, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, визначається спеціальними нормативно-правовими актами. Особисту відповідальність за стан діловодства за зверненнями громадян несуть керівники організацій.

Так, посадові особи Верховної Ради України, народні депутати України, їх помічники-консультанти, працівники Апарату Верховної Ради України при розгляді звернень та організації особистого прийому громадян керуються Конституцією України, законами України «Про статус народного депутата України», «Про звернення громадян», іншими нормативно-правовими актами з питань роботи із зверненнями громадян.

Листування за зверненнями громадян здійснюється органами Верховної Ради України, Відділом з питань звернень громадян, іншими структурними підрозділами Апарату.

Відповіді міністерств, відомств, місцевих державних адміністрацій, виконавчих комітетів рад, інших органів і організацій, до яких були надіслані на розгляд звернення громадян, передаються до органів Верховної Ради України, Відділу з питань звернень громадян та інших структурних підрозділів Апарату зареєстрованими відділом службової кореспонденції у встановленому порядку.

Відповідальність за організацію прийому громадян і розгляд їхніх звернень, стан діловодства за зверненнями громадян несуть керівники структурних підрозділів Апарату. У разі виявлення звернень, які вимагають негайного реагування (попередження про загрозу життю автора листа чи інших осіб, небезпечну для суспільства акцію тощо), вони невідкладно доводяться до відома керівників органів Верховної Ради України, структурних підрозділів Апарату і за їх рішенням — керівництва Верховної Ради України.

Деякі особливості містяться у Порядку ведення діловодства виборчих комісій та комісій з референдумів, адже при реєстрації та розгляді документів, заяв і скарг, що надходять до комісії, комісія керується законами України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», «Про звернення громадян», іншими актами законодавства України, постановами Центральної виборчої комісії та зазначеним Порядком.

Документ, заява, скарга щодо порушення законів України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» розглядаються у строки, встановлені відповідно цими законами.

Порядок організації та проведення особистого прийому громадян у Кабінеті Міністрів України визначає основні вимоги до організації та проведення особистого прийому громадян у Кабінеті Міністрів України.