2017-12-16
277
Останніми роками в Інтернеті з'являється все більше зібрань наукових публікацій, доступ до яких безкоштовний для кінцевих користувачів. Чимало ініціаторів таких публікацій стали учасниками руху Open Access — "Відкритий доступ".
Відкритий Доступ – практика надання необмеженого і постійного доступу до наукових документів (рецензованих журнальних статей, дисертацій, наукових монографій, розділів книг) через мережу Інтернет, безкоштовно, без ліцензійних обмежень і без порушення авторських прав.
Ідея відкритого доступу (ВД) зародилася в США наприкінці ХХ ст. Її коріння — практика публікації препринтів. Однак нових імпульсів вона набула з оприлюдненням так званої Будапештської ініціативи відкритого доступа (Budapest Open Access Initiative — BOAI) [5]. Згідно неї, "під "відкритим доступом" мається на увазі відкриті для всіх публікації в Інтернеті; їх можна читати, завантажувати, копіювати, поширювати, роздруковувати, проводити свої дослідження, приєднувати до повних текстів відповідних статей, використовувати для складання покажчиків, уводити як дані в програмне забезпечення або використовувати для інших цілей при відсутності фінансових, правових і технічних перешкод, за винятком тих, які регулюють доступ до самого Інтернету. Єдиним обмеженням на відтворення й поширення публікацій і єдиною умовою копірайту в цій сфері повинне бути право автора контролювати цілісність своєї роботи й обов'язкові посилання на його ім'я при використанні роботи та її цитуванні".
Для втілення в життя ідеї ВД Будапештська ініціатива рекомендує дві стратегії: самоархівування й створення журналів вільного доступу. Останні не повинні використовувати "copyright" для обмеження доступу до матеріалів, які вони публікують і не повинні брати плату за їх використання. Ініціатива містить заклик до урядів, університетів, бібліотек, редакторів, видавців, фондів, наукових товариств і вчених приєднуватися до руху з усунення бар'єрів на шляху до відкритого доступу до інформації. Будапештську ініціативу вже підписали кілька тисяч відомих вчених і понад 400 інституцій.
У 2003 р. ряд дослідницьких організацій Німеччини, Угорщини, Італії, Китаю, Швейцарії, Норвегії й Франції підписали Берлінську Декларацію Відкритого доступу (Berlin Declaration on Open Access to Knowledge in the Sciences and Humanities) [6] до наукових знань, у якій підтверджена їхня прихильність Будапештській ініціативі й підкреслена готовність до подальшого просування нової парадигми відкритого доступу для розвитку науки й суспільства шляхом:
- заохочення дослідників/грантоотримувачів до публікації робіт відповідно до принципів відкритого доступу;
- заохочення власників культурної спадщини до підтримки ВД за допомогою подання їхніх ресурсів в Інтернеті;
- розвитку засобів і способів оцінки онлайнових матеріалів для підтримки стандартів якості;
- захисту визнання публікацій в ВД як засобу, що сприяє кар'єрному просуванню вчених;
- створення інфраструктури ВД шляхом наповнення його змістом, розвитку програмного забезпечення, створення метаданих.
Ініціатива ВД набуває широкого розповсюдження. В його рамках сформувалися дві стратегії, що отримали назву Green Road (Зелений шлях) та Golden Road (Золотий шлях).
І. Перша стратегія Green Road (Зелений шлях) — "самоархівування" (self-archiving) — розміщення авторами електронних версій своїх наукових здобутків у загальнодоступних архівах електронних документів.
ІІ. Друга стратегія Golden Road (Золотий шлях) — журнали відкритого доступу (open access journals) — започаткування нового покоління журналів, які беруть на себе зобов'язання про відкритий доступ. Підтримка функціонування таких журналів здійснюється за рахунок спеціальних грантів.
