Показники продуктивності використання основних засобів

Продуктивність використання основних засобів характеризується такими показниками, як: співвідношення темпів зростання обсягів випуску продукції і основних засобів,фондовіддача, рентабельність капіталу, фондомісткість, фондооснащеність та продуктивність праці.

Загальним показником, який характеризує рівень продуктивності основних засобівє фондовіддача. Фондовіддача — це відношення обсягу продукції виробленої будь якою ланкою економіки (всіма галузями економіки, окремою галуззю, підприємством, цехом, виробничою дільницею, на окремому робочому місці) до середньорічної вартості основних фондів.

Показник фондовіддачі розраховується за такою формулою

,

де ФВ — фондовіддача (обсяг виробленої продукції на 1 гривню основних засобів;

Q — обсяг виробленої продукції у вартісному виразі;

Ф_ср — середньорічна вартість основнихзасобів.

Оберненим до фондовіддачі показником є фондомісткість.

Фондомісткість показує скільки основних засобіву вартісному виразі припадає на 1 гривню виробленої продукції в даній ланці економіки.

На показник фондовіддачі впливає багато факторів, що видно із наведеної нижче схеми (рис. 4.1).

 

Рис. 4.1. Структурно-логічна схема факторів,
що впливають на динаміку фондовіддачі

Джерело. Економічний аналіз. За редакцією проф. М. Г. Чумаченка. КНЕУ, К., 2001, 441.

 

Із цієї схеми видно, що продуктивність основних засобівзалежить як від екстенсивних так і інтенсивних факторів. Екстенсивні фактори підвищення продуктивності основних засобів— це збільшення тривалості часу їх використання. інтенсивні фактори підвищення продуктивності основнихзасобів— це збільшення обсягів виробництва продукції в одиницю часу за допомогою наявних виробничих засобів.

Коефіцієнт екстенсивного завантаження з основних засобів(Кекз) визначається шляхом ділення фактичного часу їх роботи на максимально можливий (календарний чи режимний час).

Серед показників екстенсивного використання основних засобівзаслуговує на увагу коефіцієнт змінності їх роботи (К_зм), який розраховується за формулою

,

де М_з — кількість машинозмін, відпрацьованих в усіх змінах;

М — загальна кількість встановленого обладання (машин).

Коефіцієнт змінності роботи обладнання показує скільки змін в середньому на протязі доби працювало встановлене обладнання.

Виходячи із фактичного і нормативного коефіцієнтів змінності роботи обладнання можна визначити резерви зростання його продуктивності за рахунок кращого використання екстенсивних засобів. Цей розрахунок можна здійснити на основі слідуючої формули.

,

де ПР_м — резерв зростання продуктивності обладнання за рахунок кращого використання екстенсивних факторів;

К_змн — нормативний коефіцієнт змінності роботи обладнання;

К_змф — фактичний коефіцієнт змінності роботи обладнання.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (Кінт) визначається діленням фактичної кількості продукції, виготовленої за одиницю часу на максимальний випуск цієї продукції, який можна було б виготовити на цьому обладнанні в ту ж одиницю часу.

Коефіцієнт загального (інтегрального) використання обладнання (Кінтегр) визначається множенням коефіцієнтів екстенсивного і інтенсивного використання основних фондів. Продуктивність основних фондів за рахунок інтенсивних факторів підвищується шляхом удосконалення технологічних процесів, організації праці, виробництва і управління. Продуктивність основних фондів за рахунок екстенсивних факторів може бути підвищення шляхом:

а) скорочення простоїв обладнання;

б) підвищення коефіцієнта змінності його роботи;

в) зниження питомої ваги недіючого обладнання.

Фондовіддача (продуктивність) активної частини засобів (технологічного обладнання) залежить від його структури, часу роботи та середньо годинного виробітку

,

де ФВ_а — фондовіддача активної частини основнихзасобів;

К — середньорічна кількість обладнання;

Ч_од — час, відпрацьований одиницею обладнання (у годинах);

ВГ — виробіток продукції за одну машиногодину;

ОВФ_а — середньорічна вартість основних виробничих засобівактивної частини.

Означену факторну модель фондовіддачі (продуктивності) можна розширити, якщо час роботи обладнання подати у вигляді кількості відпрацьованих днів, коефіцієнта змінності та середньої тривалості зміни.

Середньорічну вартість технологічного обладнання можна подати як добуток кількості та середньої вартості його одиниці в порівняльних цінах, після чого кінцева факторна модель набере такого вигляду:

,

де ФВ_а — фондовіддача активної частини; К — середньорічна вартість верстатів; Д — час роботи обладнання в днях; К_зм — коефіцієнт змінності роботи обладнання; Т — середня тривалість зміни; ВГ — виробіток продукції за 1 машино-годину; О — середня вартість одиниці обладнання.

На рівень динаміки фондовіддачі впливає значна кількість факторів, які можна об’єднати у дві групи: зовнішні та внутрішньовиробничі.

Серед першої групи факторів істотний вплив на фондовіддачу справляють зміна цін на техніку та вікова структура машин і механізмів.

Сьогодні зростання цін на машини випереджує зростання їх експлуатаційної продуктивності, що спричиняє підвищення вартості одиниці потужності та падіння фондовіддачі. Відпускна ціна на машину може бути підвищена, але меншою мірою, ніж її продуктивність. Нова техніка забезпечує збільшення фондовіддачі лише тоді, коли продуктивність зростає швидше, ніж її вартість, за кращих (рівних) умов. Це положення потрібно враховувати при розробці нової техніки, яка забезпечить максимальну ефективність, у тому числі підвищення фондовіддачі.

Висока вікова структура основних машин термін дії якої закінчився, знижують показник фондовіддачі. Розрахунки показують, що починаючи з третього року експлуатації продуктивність машин щорічно знижується більш як на 4%, а витрати зростають на 3 – 5%.

Основну увагу рекомендується приділяти виявленню й мобілізації внутрішньовиробничих резервів підвищення фондовіддачі. Фактичний показник фондовіддачі потрібно зіставляти з планово-розрахунковим значенням, даними попередніх періодів, проектними показниками, фондовіддачею передових організацій.

Вихідним моментом для аналізу резервів зростання фондовіддачі є класифікація факторів, які впливають на її рівень. В економічній літературі пропонуються різні набори факторів для розрахунку їх впливу на фондовіддачу.

При виборі факторів принципове значення має визначення реально існуючих зв’язків як між факторами та фондовіддачею, так і між власне факторами. При цьому фактори повинні бути реальними, достовірними та знаходити відображення у господарському обліку.

Фактори, що впливають на фондовіддачу, можна поділити на групи, які характеризують:

ü рівень інтенсивного використання машин (виконуваний обсяг випуску продукції за 1 маш.-год всім прком машин);

ü екстенсивне навантаження машин у процесі виробництва (тривалість роботи однієї машини за добу);

ü використання машин за часом;

ü машиномісткість продукції;

ü ступінь використання активної частини основних виробничих засобів;

ü прогресивність структури основних засобів (зміна питомої ваги активної частини основних засобів у їх загальній вартості).

Вплив факторів на рівень фондовіддачі можна визначати за допомогою індексів, способу ланцюгових підстановок, абсолютних або відносних різниць, методом кореляційно-регресійного аналізу тощо.

З метою дослідження впливу факторів на фондовіддачу , представимо її у вигляді добутку множників (факторів)

, (4.28)

де ОЗ – середньорічна вартість основних засобів;

– кількість відпрацьованих обладнанням маш.-годин;

– кількість відпрацьованих маш.-днів;

– тривалість перебування машин у виробництві, маш.-дні;

– середньорічна вартість активної частини основних засобів.

Найбільш узагальнюючим показником продуктивності використання основних засобів є рентабельність капіталу, вкладеного в основні засоби. Її рівень залежить не лише від фондовіддачі, а й від рентабельності продажів, а також від частки реалізованої продукції в її загальному випуску. Взаємозв’язок цих показників можна передати так:

Роз = Фвоз*Чрп*Роб,

де Фвоз- фондовіддача основних засобів; Чрп- частка реалізованої продукції в її випуску; Роб- рентабельність продажів.

Для оцінки використання основних засобів, крім фондовіддачі, засто­совують показники фондооснащеності та продуктивності праці. При цьому необхідно зазначити, що індекс зростання продуктивності праці повинен ви­переджати індекс зростання її фондооснащеності. Випередження темпів зро­стання продуктивності праці забезпечує як підвищення фондовіддачі, так і стабільні темпи зростання обсягів виробництва. Кількісний вза­ємозв’язок темпів зростання продуктивності та фондооснащеності праці до­сліджують шляхом побудови динамічних рядів і аналізу їх за допомогою ін­дексів, кореляції або виробничих функцій.

Показники продуктивності та фондооснащеності праці функціонально пов’язані між собою показником фондовіддачі

, (4.30)

де П_п – продуктивність праці (за чисельністю робітників, зайнятих на основних роботах);

Ф_п – фондооснащеність праці.

Розвиток виробництва буде інтенсивним за умови, якщо зростання продуктивності праці випереджатиме зростання її фондооснаще­ності. При недотриманні цього співвідношення продуктивність праці збіль­шуватиметься екстенсивно за рахунок нарощування не досить ефективних засобів праці. Продуктивність праці зростає високими темпами, якщо збіль­шуються фондооснащеність праці та фондовіддача.

Фондовіддача знаходиться в прямій пропорційній залежності від виробітку працюючих і обернена їх фондоозброєності. Отже фондовіддача буде підвищуватись тільки в тому разі, коли темпи зростання виробітку будуть випереджати темпи зростання фондоозброєності праці.