2017-12-16
309
Планування відтворення основних засобів, амортизація, використання резервів підвищення фондовіддачі зумовлюють необхідність організації оцінювання основних засобів. Оцінювання їх ведеться у натуральних та вартісних показниках.
Натуральні показники характеризують певні його параметри (продуктивність, вагу, габарити тощо). Вони використовуються для розрахунку виробничих потужностей, складання балансів устаткування, визначення технічного стану основних засобів.
Вартісні показники основних засобів дають змогу визначити загальний їх обсяг, динаміку, знос, нарахувати амортизацію, визначити собівартість продукції, рентабельність підприємства.
Виходячи із особливостей тривалого функціонування та поступового спрацювання засобів праці, умов постійної динаміки їх відтворення; використовують декілька видів оцінки основних засобів. Серед них слід назвати оцінку за первісною вартістю, справедливою (реальною) вартістю, переоціненою (відновлювальною) вартістю та ліквідаційною вартістю.
За первісною вартістю зараховуються на баланс підприємства придбані у постачальників або створені власними силами основні засоби. Згідно Податкового Кодексупід первісною вартістю розуміють історичну (фактичну) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Первісна вартість об’єктів основних засобів складається з таких витрат:
сума, що сплачується постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт;
реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюється в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;
суми ввізного мита;
суми непрямих платежів у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;
інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придбані для використання із запланованою метою.
Під справедливою вартістю слід розуміти суму, за якою може бути здійснений обмін активу в результаті операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
Для визначення справедливої вартості підприємству необхідно знати ринкову вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість основних засобів справедлива вартість може бути визначена як відновлювана вартість або вартість заміщення.
Відновлювана вартість – це сума витрат відтворення точно такого ж об’єкта, з аналогічними функціями, з тих же матеріалів, за таким самим архітектурним проектом. Вартість заміщення – це вартість відтворення аналога за функціями, але із застосуванням нових технологій, дизайну, матеріалів.
У балансі підприємства відображається первісна і залишкова вартість основних засобів. Остання визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних засобів був занесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості основних засобів, яку вони в процесі виробництва перенесли на вартість готової продукції. Залишкова вартість основних засобів на час їх вибуття з експлуатації, обумовленого зношенням, називається ліквідаційною вартістю.
Ліквідаційна вартість – це сума коштів, яку підприємство має отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення періоду їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних з його вибуттям.
Показники ліквідаційної вартості є розрахунковими, оскільки вони визначаються на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості дає змогу більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об’єкта, яка має бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості).
Підприємство здійснює переоцінку об’єктів основних засобів, якщо їх залишкова вартість значно (більше як на 10%) відрізняється від справедливої вартості, на дату складення балансу. Під час переоцінки об'єкта основних фондів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів до якої належить цей об’єкт.
Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначаються множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки, який визначається шляхом ділення справедливої вартості об’єкта на його залишкову вартість.
Отже, упрвління продуктивністю підприємства повинно бути спрямоване на:
визначення складу, динаміки, структури, ступеня оновлення і вибуття основних засобів, їх технічного стану;
визначення ступеня використання основних засобів, на основі проведених розрахунків фондооснащеності, фондовіддачі, її динаміки;
виявлення резервів підвищення фондовіддачі, поліпшення використання активної частини основних засобів;
пошук шляхів зниження витрат на утримання та експлуатацію техніки;
розробку організаційно-технічних та економічних заходів щодо підвищення ефективності використання активної частини основних засобів.
Джерелами інформації для дослідження основних засобів організацій є: паспорт організації, план технічного розвитку, форма № 1 „Баланс підприємства”; форма № 4 „Звіт про власний капітал”; форма № 1 П „Звіт підприємства про продукцію”; форма № 11-03 „Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)”.
Крім названих джерел інформації використовують дані проведених на підприємстві інвентаризацій, інвентарні картки обліку основних засобів тощо.
