2017-12-16
250
Лікарські засоби, дозволені як ІТЛС до медичного застосування за кордоном і основні захворювання, при яких вони призначаються, представлені в таблиці 2. Основні лікарські препарати, дозволені до медичного застосування як ІТЛС в Україні і Росії, приведені в таблиці 3.
Підстава для проведення імунотерапії є результати клинико-иммунологического дослідження. На підставі даних цього обстеження можна виділити 3 групи людей:
1. Особи, що мають клінічні ознаки порушення імунітету і зміни імунологічних показників.
2. Особи, що мають клінічні ознаки порушення імунної системи за відсутності змін імунологічних показників, що виявляються за допомогою звичайних лабораторних тестів.
3. Обличчя, зміни імунологічних показників, що мають тільки, без клінічних ознак недостатності імунної системи.
Таблиця 2. Імунотропні лікарські засоби, дозволені до медичного застосування в західних країнах і Японії
| Препарат | Походження | Клінічне застосування |
| Препарати мікробного походження | ||
| БЦЖ (США, Європа) | Живі мікобактерії | Рак сечового міхура |
| Піцибаніл (Японія) | Екстракт Sir. Pyrogenes | Рак шлунку |
| Крестин (Японія) | Грибковий полісахарид | Теж |
| Лентинан (Японія) | Грибковий полісахарид | Теж |
| Біостин (Європа) | Екстракт KL Pneumoniae | Запальні захворювання легень |
| Бронхо-Ваксон (Європа) | Екстракт з 8 видів бактерій | Запальні захворювання легень |
| Препарати тимуса | ||
| Тимостимулін (Європа) | Екстракт з суміши тимічних пептидів | Раки інфекції |
| Т-активін (Росія) | Екстракт з суміши тимічних пептидів | Раки інфекції |
| Тимол-увокал (Німеччина) | Екстракт з сміши тимічних пептидів | Раки інфекції |
| Тимодулін (Італія) | Екстракт з суміши тимічних пептидів | Раки інфекції |
| Хімічно чисті препарати | ||
| Ромуртид (Японія) | Мурамілдипептид | Стимуляція лейкопоеза |
| Тимопептин ТР-5 | Пентапептид | Ревматоідний артрит, інфекції і рак |
| Левамізол (США) | Фенідимідотіазол | Рак |
| Інозин пранобекс (Європа) | Інозин солевий комплекс | Інфекції |
| Політан (Франція) | Полінуклеотид | Рак молочних залоз |
Таблиця 3. Іммунотропниє лікарські засоби, дозволені до медичного застосування в Україні і Росії
| Препарат | Походження | Клінічне застосування | |
| Препарати мікробного походження | |||
| Пірогенал | Ліпополісахарид Ps. aeruginosa | Хронічні інфекції, псориаз, дерматоз | |
| Продігіозан | Ліпополісахарид В. prodigiosum | Хронічні інфекції, довготривалі незагоюючі рани | |
| Рібомуніл | Рібосоми К1. pneumoniae, Str. pneumoniae, Str. Pyogenes, H. Influenzae, S. pneumoniae | Хронічні захворювання легень | |
| Нуклеінат натрия | Натрієва соль нуклеінової кислоти | Хронічні вірусні і бактеріальні інфекції | |
| Препарати тимуса | |||
| Тактивин | Поліпептиди з тимуса крупної рогатої худоби | Захворювання з поразкою Т-системи імунітета, аутоімунні процеси, лімфопроліферативні захворювання | |
| Тималін | Теж | Захворювання з поразкою Т-системи | |
| Тимоптін | Теж | Захворювання з поразкою Т-системи | |
| Тимактід | Теж | Захворювання з поразкою Т-системи | |
| Тимостимулін | Екстракт тимуса | Захворювання з поразкою Т-системи | |
| Вилозен | Екстракт вілочкової залози (тимуса) | Алергічні захворювання верхніх дихальних шляхів | |
| Пептиди, синтезовані з клітин косного мозку | |||
| Мієлопід | Пептиди косного мозку | Захворювання з поразкою гуморального імунітету | |
| Молграмостін (лейкомакс) | Цитокін, колонієстимулюуючий фактор | Лейкопенії | |
| Реоферон | Рекомбінантний α-інтерферон | Вірусні інфекції, пухлини | |
| Синтетичні і (чи) хімічно чисті препарати | |||
| Левамізол | Первинні, вторинні імунодефіцити, пухлини, аутоімунні процеси | ||
| Діуцифон | Захворювання з поразкою Т-системи імунітета | ||
| Тимоген | Глутаміл-триптофан | Захворювання з поразкою Т-системи імунітета | |
| Лікопід | Глюкозамініл мураміл дипептид | Гострі і хронічні гнойно-запальні процеси, хронічні захворювання легенів, псоріаз | |
| Полудан | Полиаденіл-уриділова кислота | Вірусні захворювання очей | |
| Леакадин | 2-карбомолазирідин | Лейкопенія, тромбоцитопенія | |
| Кемантан | Адамантанове сполучення | Вторичні імунодефіцити, синдром хронічної втоми |
Хворі 1 гр. повинні отримувати імунотерапію. Аналіз імунної системи осіб 2 гр. дозволяє виявити дефект фагоцитарною, Т- В-систем імунітету, систем комплементу і причину імунологічної недостатності. Хворі, що мають ознаки імунологічної недостатності, також повинні отримувати ІТЛС.
По клінічних проявах можна поставити попередній діагноз і зробити припущення про рівень пошкодження імунної системи. Наприклад, часті бактерійні інфекції, такі, як отити і пневмонії, найчастіше є результатом дефекту в гуморальній ланці імунітету, тоді як грибкові і вірусні інфекції зазвичай свідчать про переважний дефект в Т-системе імунітету.
На підставі клінічної картини можна зробити припущення про недостатність в системі секреторного IGA, по різній чутливості макроорганізму до патогенних мікробів можна судити про дефект в біосинтезі субкласів IGG, про дефекти в системі комплементу і фагоцитозу. Не дивлячись на відсутність видимих змін показників імунної системи у хворих 2 гр., проведення ним курсу імунотерапії повинно здійснюватися під контролем оцінки імунного статусу. Відносно осіб 3 гр. виникає питання, чи приведуть виявлені зміни до розвитку патологічного процесу або компенсаторні можливості організму в цілому і імунної системи, зокрема не дадуть їм розвинутися. Цей контингент потребує проведення імунологічного моніторингу.
Головною мішенню дії препаратів мікробного походження служать клітки моноцитарно-макрофагальної системи, природним завданням яких є елімінація мікроба з організму. Вони підсилюють функціональну активність цих кліток, стимулюючи фагоцитоз і микробицидность. Паралельно з цим відбувається і активація цитотоксичної функції макрофагів, що виявляється їх здатністю руйнувати in vivo пухлинні клітки. Активовані моноцити і макрофаги починають синтезувати цитокины: IL-1, IL-3, TNF, колониестимулирующий чинник і ін. Наслідком цього є активація як гуморальної, так і клітинної ланки імунітету.
Мішенню для дії препаратів тимического походження служать Т-лімфоцити, що виявляється індукцією синтезу Т-клетками цитокинов і посиленням проліферація, диференціювання і цитотоксичних властивостей.
Мішенню для дії препаратів кістково-мозкового походження служать В-лімфоцити, що виявляється посиленням синтезу антитіл.
Вибір иммуномодулирующего препарату і схеми його застосування визначаються лікарем-імунологом залежно від тяжкості основного захворювання, супутньої патології типу виявленого імунологічного дефекту.
Свідчення до иммуномодулирующей (иммунокорригирующей) терапії виникають за наявності імунопатології:
- рецидивів змішаної інфекції у зв'язку з ІД;
- затяжних і хронічних інфекційно-запальних захворювань, при яких передбачається наявність ІД;
- алергічних захворювань з недостатністю імунітету.
Імуномодулятори зазвичай не дають ефекту у хворих з первинними генетично детермінованими формами імунодефіциту. Проте при вторинних иммунодефицитах иммуномодулирующая терапія може виявитися найбільш оптимальним методом відновлення функції системи імунітету і імунореабілітаціи.
Свідчення до иммуномодулирующей терапії формуються не тільки на основі клінічних даних про хворому, але і на змінених лабораторних імунологічних показниках.
Для багатьох иммуномодулирующих препаратів встановлена залежність спрямованості їх ефекту від дози. Один і той же препарат залежно від дози, способу застосування і клінічного стану хворого володіє протилежними ефектами: підсилює або пригноблює функції імунної системи.
