США Франція Інші Усього

4 355 000 8 410 000 2 804 343 42 188 810
50 585 1 357 800 402 721 3 889 090
205 690 4 266 000 329 741 12 809 280
Країни Четверного союзу

Країна	Австро-Угорщина	Німеччина	Туреччина	Усього
Мобілізовані	7 800 000	11 000 000	2 850 000	22 850 000
Убиті та померлі від ран	922 500	1 808 546	325 000	3 131 890
Поранені	3 620 000	4 247 143	400 000	8 419 533
Країна	Болгарія	В цілому
Мобілізовані	1200 000	65 038 810
Убиті та померлі від ран	75 844	8 020 980
Поранені	152 390	21 228 813

 

(Тибо П. Эпоха диктатур. — М., 1998. — С. 12–13).

Викладач. Винятково великими були масштаби матеріальних збитків. До безпосередньо військових витрат, які дорівнювали 180 мільярдів доларів, треба додати вартість втраченого в результаті ведення воєнних дій на суходолі (будинки і заводи, зруйновані у Франції та Бельгії) і на морі (торговельні судна, що затонули разом з вантажем) або внаслідок передчасного зносу, зумовленого надто інтенсивним використанням, а також втрати, пов’язані із зруйнуванням виробництва товарної продукції, що в сумі становило майже 100 мільярдів доларів.

Робота в групах

Студенти об’єднуються в групи, опрацьовують документи і дають відповіді на запитання до них.

А група

С. Панхерст «Домашній фронт»

«У липні (1916) до мене звернулися жінки, що працювали на авіаційних підприємствах у Лондоні. Вони покривали крила літаків маскувальною фарбою за 15 шилінгів за тиждень, працюючи з восьмої ранку до о пів на сьому вечора. Їх часто просили працювати до 8 вечора, а платили за цю понаднормову працю, як за щоденну… За їхніми словами, постійно по шість або й більше з 30-ти жінок, що працювали на фарбуванні, вимушені були виходити з цеху і відлежуватись на камінні по півгодини, а то й більше, перш ніж знову повернутися на свої робочі місця».

Запитання

1. Чи вплинула війна на становище жінок?

2. Як би пояснили назву книги С. Панхерста?

А група

В. Черчилль про Першу світову війну

«Усі страхіття всіх століть були зібрані докупи, і не тільки армії, а й усі народи були кинуті в їхню прірву… Ні народи, ні їхні правителі не зупинилися перед будь-яким діянням, тільки б воно допомогло їхній перемозі. Німеччина, яка випустила пекло на свободу, стійко очолювала терор; але їй на п’яти наступали відчайдушні й розтоптані нею країни, що прагнули помсти. На кожний злочин проти людства або міжнароднихзаконів відповідали репресіями. Торговельні судна, нейтральні судна, шпитальні судна топили в морі, а людей на борту кидали напризволяще або розстрілювали у воді. Докладали усіляких зусиль, щоб підкорити голодом цілі народи, незважаючи на вік та стать. Артилерія руйнувала міста і пам’ятки.

Бомби падали з повітря без обмежень. Отруйні гази і запалювальні речовини різних видів душили або спопеляли солдатів. Рідкий вогонь лився на їхні тіла. Люди падали з неба у полум’ї або тонули в темних морських глибинах. Жива сила армій обмежувалася лише кількістю чоловічого населення в їхніх країнах. Європа і більша частина Азії та Африки стали одним величезним полем бою, з якого після стількох років боротьби бігли не тільки армії, а й цілі народи. Коли все закінчилося, мордування та канібалізм залишалися єдиними засобами, від яких цивілізовані, учені, християнські держави зуміли відмовитися, але користь від них була б сумнівною».

Запитання

• Як війна вплинула на моральний стан суспільства?

Я група

Гобсбаум Е. Вік екстремізму // Коротка історія ХХ ст. — 1914–1991.

«…Ця тотальність воєнних зусиль і рішучість з обох боків воювати без кінця й за будь-яку ціну залишили своє тавро. Без нього тяжко пояснити дедалі більшу брутальність і нелюдяність XX ст.

На жаль, ніхто серйозно й не сумнівається в тому, що після 1914 року криваве варварство дереться вгору…

Причиною цієї дедалі більшої бруталізації стало не тільки і не стільки вивільнення схильності до жорстокості і насильства, яка дрімає в людській істоті і яку війна природно узаконює… Чого б то люди, що самі вбивали й бачили, як убивали й калічили їхніх друзів, вагалися, чи вбивати й жорстоко переслідувати ворогів будь-якої доброї справи?»

Запитання

• Якою ціною сплачувало людство війні навіть за «добру справу»?

Викладач. Настав час розв’язати нез’ясовані питання за столом переговорів.

18 січня 1919 р. президент Франції Р. Пуанкаре офіційно відкрив Паризьку мирну конференцію. «Панове, — заявив він, — рівно сорок вісім років тому у Дзеркальній залі Версальського палацу було проголошено Німецьку імперію. Сьогодні ми зібралися тут для того, щоб зруйнувати та змінити все, що було створено того дня».

Всі важливі питання на конференції вирішували представники США, Франції, Англії, Японії та Італії, які утворили «раду десятьох» (по 2 представники від країни).

3 березня 1919 р. її заступила «рада чотирьох», до якої входили: прем’єр-міністр Англії Д. Ллойд-Джордж, президент США В. Вільсон, прем’єр Франції Ж. Клемансо (голова конференції), прем’єр-міністр Італії

В. Орландо.

Робота з підручником

Студенти опрацьовують відповідний матеріал підручника і заповнюють таблицю «Прагнення великих держав під час Паризької мирної конференції»

Зразок таблиці

 

Прагнення держав-переможниць на Паризькій конференції

Держава США

• Претензії на світову гегемонію.

• Зацікавленість у реалізації принципу вільної торгівлі та мореплавства.

• Прагнули встановити свій політичний вплив у Європі

Велика Британія

• Намагалася закріпити першість на морях та контроль над більшістю німецьких колоній.

• Хотіла перешкодити Франції стати лідером у Європі.

• Була зацікавлена у збереженні Німецької держави для забезпечення рівноваги сил у Європі.

• Прагнула відновити свою колишню могутність

Франція
• Прагнула послабити Німеччину, розчленувати її на малі держави.

• Приєднати Саарський вугільний басейн.

• Повернути Ельзас та Лотарингію.

• Захопити значну частину турецьких і німецьких колоній.

• Встановити своє панівне становище в Європі

Італія
• Домагалася територіальних надбань на Балканах за рахунок земель, що входили до складу Австро-Угорщини

Японія
• Прагнула захопити німецькі колонії на Далекому Сході.

• Вимагала передати їй Шаньдунь

Викладач. Отже, кожна країна ставила перед собою певні амбітні плани. І Англія, і Франція, не кажучи вже про Сполучені Штати, сподівалися встановити свою першість в Європі та світі.

Тому Паризька конференція перетворилась на місце запальних дискусій, внаслідок яких 28 червня 1919 р. у Версалі було підписано договір з Німеччиною, що увійшов в історію як Версальський.

Робота в групах

Студенти об’єднуються у чотири групи і працюють зі змістом Версальського договору і з’ясовують ставлення до договору представників великих країн.