Вільної оптової торгівлі

Вільна оптова торгівля здійснюється через систему прямих угод (контрактiв) або через товарнi бiржi та iншi посередницькi органiзацiї. Використовуються й такі форми, як ярмарки, виставки, аукціони тощо.

Прямі угоди (контракти, договори) укладаються безпосередньо між постачальником товарів, який є, як правило, їхнім виробником, та покупцем (споживачем). Укладенню угод передує пошук партнерів, в якому і постачальники, і споживачі зацікавлені у встановленні найбільш вигідних для себе договірних зв‘язків. Ринкова економіка сприяє вирішенню цієї проблеми, створюючи конкуренцію як серед продавців, так і серед покупців. У пошуку найбільш вигідного партнера (постачальника, споживача) особливо важливого значення набуває інформація про потенційних контрагентів. Основним джерелом такої інформації, як зазначалося, є реклама.

Однією з форм забезпечення засобами виробництва та реалізації продукції є товарні біржі, які створюються та діють відповідно до закону України від 10 грудня 1991 р. ”Про товарну біржу”. Товарна біржа є неприбутковою статутною організацією, що об'єднує суб‘єктів господарювання і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Біржа забезпечуєстворення умов для проведення біржової торгівлі, регулювання біржових операцій, регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропозиції на товари, що допускаються до обігу на біржі, збір, обробку і поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку.

Основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, є Правила біржової торгівлі. Правила розробляються відповідно до законодавства і затверджуються загальними зборами членів біржі або органом, ними уповноваженим. У правилах визначаються строк і місце проведення біржових операцій, порядок їх здійснення та реєстрації, склад учасників біржових торгів і сукупність вимог до них та інші положення.

Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності таких трьох умов: вона являє собою купівлю-продаж, поставку або обмін товарів, допущених до обігу на біржі; її учасниками є члени біржі; вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі та брокерам. Брокери виконують доручення членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і подання здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі. Брокери вправі пересвідчитися в наявності та якості запропонованого товару, у платоспроможності покупця, пропонувати альтернативні умови контрактів та здійснювати будь-які інші дії, що не суперечать інтересам клієнтів.

Забезпечення засобами виробництва та реалізація продукції через товарні біржі в Україні пройшло розвиток від біржового вибуху у початковий період становлення ринкових відносин до стабілізації біржової діяльності та обмеження її сфери переважно тими галузями економіки та ринками, де вона є доцільною і ефективною. Такими в національній економіці, де біржова торгівля набула найбільш значного розвитку, є, зокрема, агропромислова галузь, ринок енергоресурсів, ринок металопродукції та деякі інші.

Однією з організаційно-правових форм оптової торгівлі є ярмарки. Ярмарки проводяться з метою створення належних умов для багатосторонніх контактів продавців і покупців, сприяння розширенню торгівлі, встановленню ділових зв'язків між виробниками і споживачами. Принципи та порядок проведення оптово-промислових ярмарків з купівлі-продажу продовольчих і непродовольчих товарів визначені Положенням про порядок проведення міжобласних оптово-промислових ярмарків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1995 р. № 693.

Оптовий ярмарок організовується на тимчасовій основі в місці, доступному для всіх товаровиробників, оптових продавців і покупців. За економічним значенням і складом учасників ярмарки поділяються на регіональні, орієнтовані на потреби декількох областей, та міжрегіональні, орієнтовані на розвиток товарообміну між суб'єктами загальнодержавного споживчого ринку. За товарною спрямованістю ярмарки поділяються на універсальні, з широкою номенклатурою товарів, та спеціалізовані, із продажу окремих груп товарів.

Ініціаторами проведення ярмарків можуть виступати центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також підприємства та інші суб‘єкти господарювання, діяльність яких пов'язана з насиченням ринку товарами. Організатори ярмарку визначають джерела надходження коштів для його проведення, вирішують інші питання та інформують про це учасників та всіх заінтересованих суб‘єктів у формі запрошень, рекламних повідомлень в засобах масової інформації, об'яв тощо. Проведення ярмарків координує Мінекономіки.

Суб'єкти господарювання, які передбачають взяти участь у ярмарку, надсилають його організаторам письмову заявку. Учасники ярмарку мають право рекламувати свої товари, в тому числі й ті, що готуються для виробництва, укладати договори купівлі-продажу або поставки товарів, представляти інтереси та укладати договори від імені інших юридичних осіб. Учасники зобов'язані зареєструватися на ярмарку, представляти для продавців зразки товарів, каталоги, проспекти, інші матеріали, подавати повну інформацію про товари, що реалізуються.

Для здійснення організаційно-розпорядчих функцій із числа представників учасників ярмарку створюється дирекція ярмарку. Дирекція проводить реєстрацію та розміщення учасників, складає кошторис витрат та визначає розмір коштів, які вносяться учасниками, визначає порядок та режим роботи ярмарку, графіки зустрічей продавців і покупців, вирішує питання матеріально-технічного забезпечення ярмарку, питання охорони та страхування матеріальних цінностей, організовує роботу з надання правової та консультативної допомоги, виконує інші функції. Дирекція ярмарку використовує за домовленістю між його учасниками банківський рахунок, бланки, печатку одного з учасників, керівник останнього й очолює дирекцію.

Аукціон як організаційно-правова форма забезпечення засобами виробництва та реалізації продукції полягає в тому, що продавець (постачальник) укладає договір з тим покупцем - учасником аукціону, який запропонував найвищу ціну відповідно до умов проведення аукціону і договору. Аукціони можуть проводитися за власним розсудом продавця за встановленими ним правилами або на підставі актів законодавства.

Аукціони у сфері забезпечення засобами виробництва та реалізації продукції проводяться, зокрема, на ринку енергоресурсів з метою створення прозорого механізму ціноутворення, розвитку конкурентних засад і підвищення платіжної дисципліни.

Так, Порядок організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2011 р. № 1064, визначає механізм організації та проведення біржових аукціонів з продажу вказаних енергоносіїв на внутрішньому ринку, зокрема, встановлює порядок проведення конкурсу з визначення бірж для організації та проведення аукціонів, порядок організації та проведення аукціону тощо. Продавцями виступають суб’єкти господарювання, частка держави у статутному капіталі яких становить 50% і більше: які видобувають нафту сиру та газовий конденсат на території України, виробники скрапленого газу та інші, які отримують вказані енергоносії згідно з договорами про спільну діяльність тощо. Покупцями є суб’єкти господарювання всіх форм власності – резиденти України, які мають намір придбати вказані енергоносії відповідно до умов аукціону від свого імені та за власний рахунок.

Аукціони на ринку енергоресурсів проводяться на базі бірж, які мають право на організацію та проведення відповідних аукціонів. Для організації та проведення аукціонів Міненерговугілля проводить конкурс з визначення таких бірж, визначає за результатами конкурсу переможців і укладає з ними договір про організацію та проведення аукціонів. Визначення бірж, які мають право на організацію та проведення аукціонів, опосередковується відповідним складним організаційно-господарським зобов’язанням між Міненерговугілля та біржами – учасницями конкурсу.

Для організації та проведення аукціонів створюється аукціонний комітет. Пропозиції про обсяги енергоресурсів для продажу на аукціоні продавці подають до комітету за встановленим зразком одночасно з проектом договору купівлі-продажу, в якому визначено конкретні умови поставки та розрахунків. Енергоресурси для купівлі-продажу виставляються у вигляді лотів, формування яких здійснюється продавцем з урахуванням їх загального обсягу та паспортних характеристик. Рівень стартової ціни на аукціонах для нафти сирої та газового конденсату визначається аукціонним комітетом, а на скраплений газ – продавцем згідно встановленого порядку.

Біржа, на якій проводиться аукціон, не пізніше ніж за три робочі дні до дня його проведення публікує оголошення про обсяг, стартову ціну, кількість та розміри лотів, про паспортні характеристики, умови постачання, види договорів, про місце та час проведення аукціону та іншу інформацію. Для участі в аукціоні покупець подає біржі, на якій проводиться аукціон, заявку на участь в аукціоні за встановленою аукціонним комітетом формою із зазначенням лота та іншу аукціонну документацію.

У день проведення аукціону біржа, на якій проводиться аукціон, реєструє присутніх продавців та покупців. Аукціон розпочинається з оголошення ліцитатором лота, його характеристик, умов продажу одночасно з ударом аукціонного молотка. Підвищення ціни лота здійснюється за пропозиціями покупців. Переможцем аукціону визнається покупець, який запропонував найвищу ціну і аукціонний номер якого ліцитатор назвав останнім. Після закінчення аукціону складається аукціонне свідоцтво, на підставі якого укладається договір купівлі-продажу між покупцем та продавцем енергоресурсів. Продавець виконує свої зобов’язання щодо поставки енергоресурсів після надходження коштів від покупця у повному обсязі відповідно до умов договору купівлі-продажу.