Класифікація засуджених

Політика держави у сфері виконання/відбування кримі­нальних покарань передбачає переорієнтацію діяльності кримінально-виконавчої системи. Виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк вимагає не тільки ефективного загального виправного впливу на засудженого, а й детальної розробки заходів диференційованого та індивіду­ального впливу, що є основою виконання покарання. Саме на таких принципах має ґрунтуватися робота із засудженими. Це означає, що до кожної категорії засуджених з урахуванням індивідуальних особливостей їх особистості повинні застосо­вуватись науково обґрунтовані, закріплені в законі засоби та методи виправного впливу.

Мінімальними стандартними правилами поводження із в'язнями (п. 1 ст. 63) передбачена необхідність наявності гнучкої системи класифікації засуджених за групами.

Під класифікацією в загальному плані розуміється розподіл явищ, об'єктів, предметів, понять на частини: класи, види, групи та підгрупи за певними ознаками. Мета класифікації може бути різною — від зручного розташування матеріалу до вивчення об'єкта, розробки заходів вивчення певних особ­ливостей тощо. Розрізняють класифікацію штучну, тобто створену для зручності проведення систематизації об'єктів, та наукову, що будується на певних ознаках, що відтворюють сутність класу (на цій основі побудована і класифікація за­суджених). Слід зазначити, що віднесення засуджених до тієї чи іншої класифікаційної групи завжди пов'язане з певними правовими наслідками: рівень безпеки установи, в якій вико­нується покарання, режим відбування покарання, можливості умовно-дострокового звільнення тощо.

Отже, класифікація засуджених — це система груп засуд­жених, яка має на меті створення оптимальних умов для досягнення цілей покарання і будується шляхом їх розподілу за окремими відмінними ознаками, де кожна група має щодо іншої своє, чітко зафіксоване місце, що визначає правове становище при відбуванні покарання.

Класифікація засуджених можлива за різними ознаками: статі, віку, характеру вчиненого злочину, строку призначе­ного покарання, а також за іншими ознаками, які відіграють важливу роль, особливо при призначенні покарання. На етапі виконання покарання вони мають особливе значення, оскільки диференціація та індивідуалізація умов відбування покарання, в першу чергу, буде пов'язана з особистістю та поведінкою засудженого, його ставленням до праці, навчання, призначе­ного покарання, ступеня виправлення тощо.

Використовуючи прийоми класифікації, виділяють найбільш характерні риси різних груп засуджених, а також визначають та прогнозують їх можливу поведінку в період відбування по­карання і заходи карально-виховного впливу на засудженого. Слід зазначити, що розподіл засуджених на однорідні групи дає змогу визначити необхідний обсяг карально-виховного впливу, умови відбування покарання, заміну покарання чи звільнення від нього.

Як правило, виділяють 2 етапи класифікації засуджених.

Перший етап — родова класифікація, проводиться судом з урахуванням характеру та тяжкості вчиненого злочину, по­зитивних та негативних рис особистості. На основі родової класифікації надалі встановлюється обсяг карального впливу на засудженого та ступінь ізоляції від суспільства.

Другий етап — групова класифікація, яка здійснюється адміністрацією системи виконання покарань. На цьому етапі вирішального значення набувають соціальні та психолого-педагогічні якості особи.

Класифікація засуджених ґрунтується на класифікації зло­чинів і злочинців та є її продовженням, оскільки при призна­ченні покарання суд поділяє засуджених на певні категорії за ознаками характеру і тяжкості вчиненого злочину, статі, віку, наявності попередньої судимості, а також за іншими ознаками. Виходячи з цього визначається обсяг правообмежень і умови відбування покарання.

Групова класифікація, яка здійснюється адміністрацією кримінально-виконавчих установ та інших органів виконан­ня покарань, випливає з судової класифікації та доповнює і розвиває її, використовуючи додаткові підстави.

Класифікації засуджених до позбавлення волі поділяються на види залежно від завдань. Такий підхід зумовлений метою, змістом та функціями покарання, відповідно до яких існує три класифікації засуджених. Завданнями цих класифікацій є:

1) забезпечення призначення диференційованого покарання
залежно від кваліфікаційних ознак злочину, обставин його
вчинення та особи злочинця. Основою такої класифікації є правові ознаки, встановлені кримінальним законом;

2) забезпечення виконання призначеного покарання та встановлення обсягу карального впливу на засудженого;

3) забезпечення виправлення засудженого шляхом здій­снення на нього виховного впливу.

Характерно, що на стадії виконання покарання засуджені поділяються на різні категорії з урахуванням не тільки кримі­нально-правових, а й кримінально-виконавчих ознак (видова класифікація), які дають змогу виділити з груп засуджених, класифікованих за кримінально-правовими ознаками, ще менші групи з метою створення для них специфічних умов виконання покарання. Відповідно до цього ефективність вип­равного впливу буде залежати здебільшого від наявності дифе­ренційованого підходу до різних груп засуджених, класифіко­ваних за психолого-педагогічними та іншими підставами.

Отже, вихідні принципи класифікації засуджених містяться в кримінальному та кримінально-виконавчому законодавстві. Так, кримінальне законодавство дає змогу виділити окремі категорії злочинців залежно від характеру та ступеня суспільної небезпеки, форми вини тощо.

До основних критеріїв класифікації засуджених до поз­бавлення волі належать такі: стать, вік, форма вини, строк призначеного покарання, повторна судимість та ін. Напри­клад, роздільне утримання осіб чоловічої та жіночої статі дає можливість забезпечити особисту безпеку жінок, дотриму­ватись специфічних умов гігієни тощо; роздільне тримання неповнолітніх та дорослих засуджених зумовлене необхідністю запобігання негативному впливу з боку повнолітніх осіб, пси­хологічними, психічними та фізіологічними особливостями підлітків. Особлива увага приділяється категоріям вперше та неодноразово засудженим, що відбували попереднє покарання у місцях позбавлення волі.

Кожна з вказаних категорій засуджених до позбавлення волі передбачає подальші підкатегорії розподілу засуджених за різними ознаками: на основі психофізіологічних особли­востей (психічні захворювання, наявність інвалідності, ступінь розумового розвитку тощо), особливостей психолого-педагогічного порядку (тип характеру особи, поведінка в період відбування покарання тощо), за кримінологічними ознаками (ступінь соціальної занедбаності засудженого, наявність антисуспільних установок, направленість поведінки тощо). Ці критерії розподілу однорідних груп засуджених реалізуються в установі виконання покарань, і саме такий підхід слугує завданням реалізації принципу індивідуалізації виконання покарання, раціонального використання заходів примусу, засобів виправлення засуджених і стимулювання їх право-слухняної поведінки.

Особливістю класифікації засуджених є те, що вона значно більше враховує характерні особливості особистості і більшою мірою акцентує увагу на ступені суспільної небезпечності особи, що необхідно для диференціації та індивідуалізації карально-виховного впливу на засуджених.