Конфлікт і діалог культур

У соціології культури прийнятий розподіл на західну і східну культури. До західної, в основному, відносять: західноєвропейську, північноамериканську, всю среднеземноморскую, і, мабуть, мусульманську культуру, яка, як і російська, швидше є проміжною. На схід, як правило, зараховують традиційну індійську культуру, китайську, японську, до них примикає і індокитайська.

Суперечності між ними сходять ще до далекої старовини. Істотно розрізняються вони і по своїх світоглядних установках на взаємостосунки людини і природу. Західну культуру, основним вектором якої є, мабуть, наука, логіка, рацио, обвинувачують в тому, що вона ставить людину над природою, дає йому право її впокорювати, зловживати своєю владою і т.д.

Східна ж культура розглядає людину як частину природи, яка існує разом і разом з іншими її частинами. Нинішні спроби повалити всю загрозу екологічної кризи лише на західну культуру у зв'язку з науково-технічним прогресом були б несправедливі, в західній культурі були стародавні греки і А.Швейцер з його благоговійним відношенням до життя.

Але не можна не відчувати і певної кризи західної цивілізації, коли люди почали замислюватися над етичними підставами, на яких будується їх відношення до природи. Сучасна цивілізація, що так гордилася своїми багатоманітними досягненнями, почала випробовувати незадоволеність, що росте, собою. Звідси народилася тяга до східних релігій, до східної культури. І хоча відомі рядки з балади Киплінга вселяють нам, що «Захід є Захід, Схід є Схід, і разом їм не зійтися», на наших очах йде процес взаємного збагачення. Шлях до інтернаціонального суспільства – це синтез цивілізацій Сходу і Заходу при збереженні многоцветья цивілізаційної палітри. Тільки об'єднання культур Сходу і Заходу дає ту різноманітність, без якої важко чекати, що планетарне співтовариство знайде потрібну стратегію виживання.

А може бути в історії людства це була єдина людська мудрість і лише з часом відбувся розрив: одні зайнялися питаннями світогляду (західна думка), а інші – світовідчування (східна думка). Зараз же мир знов йде на новому витку розвитку до своєї єдності у всіх сферах життя, у тому числі і в культурі.

Слід зазначити, що ідея пантеїзму ^{[1]йде ще з глибини століть, це ідея нерозривності всього сущого, нерозривності людини, планети і Космосу, ідея про фундаментальний макро- і мікрокосмосі. Вона все більше пробиває собі дорогу з настанням нового тисячоліття.}