Характеристика цінних паперів

Акція – цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує внесення певного паю в статутний фонд акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним та на отримання частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна у випадку ліквідації товариства.

При створенні акціонерного товариства його статутний фонд розподіляється на однакову кількість паїв (акцій).

Акції можуть бути:

• іменні - обліковуються в книзі реєстрації акціонерного товариства (записують час придбання, прізвище власника, кількість акцій у кожного акціонера);

• на пред'явника - в книзі реєструється їх загальна кількість без зазначення власника (в країнах Заходу вони складають 90% усіх акцій);

• звичайні (прості) - це акції, прибуток від яких повністю зумовлюється чистим доходом підприємства та його дивідендною політикою. Власник її має право брати участь в управлінні. Прибуток між власниками акцій розподіляється пропорційно вкладеному
капіталу. Одиницею величини вкладеного капіталу в даному випадку служить номінальна вартість однієї акції. Власники простих акцій мають пріоритетне право на придбання акцій нових емісій. Власники цих акцій захищені від розмивання їхнього паю в
акціонерному капіталі. Це право має особливо важливе значення для осіб, які володіють контрольними і великими пакетами акцій. При ліквідації акціонерного товариства власники простих акцій мають право на частину активів підприємства в останню чергу

• привілейовані - надають їх власникам певні переваги порівняно з власниками простих акцій: встановлюється фіксований дивіденд, який виплачують раніше, ніж його визначають для власника простих акцій. Під час ліквідації корпорації, насамперед
задовольняються претензії власників привілейованих акцій. Привілейована акція, як правило, не дає власнику права голосу на загальних зборах Якщо корпорація не сплачує дивіденди кілька разів підряд, то власники одержують право отримати їх пізніше.

Облігація – це свідоцтво про надання позичок, яке дає право на одержання, як правило, щорічного доходу у вигляді процента Привабливість облігацій - одержання фіксованого доходу. Згідно із законодавством України облігації мають право випускати підприємства усіх форм власності. Акціонерні товариства можуть їх випустити на суму, що перевищує 25% величини статутного фонду.

Держава випускає облігації з метою мобілізації грошового капіталу для фінансування державних витрат, якщо бракує бюджетних коштів. Держава гарантує викуп державних облігацій, через це вони вважаються першокласними ЦП з високим ринковим та кредитним рейтингом. Випуск облігацій - більш вигідний спосіб формування додаткового капіталу, ніж випуск акцій, тому що проценти по облігаціях сплачуються з прибутку корпорацій до сплати податків. Корпоративні облігації більше піддаються ризику, ніж державні, проте доходи по них значно вищі. Як і акції, облігації можуть бути іменними та на пред'явника.

Зважаючи на важкий фінансовий стан України, розвиваючи ринок цінних паперів, держава здійснює емісію цінних паперів.

Державне казначейське зобов'язання – вид цінних паперів на пред'явника, що на добровільних засадах розповсюджується серед населення, свідчить про внесення їхніми власниками коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу.

Казначейські векселі – це певні державні цінні папери, що використовуються переважно для того, щоб фінансувати невідповідність доходів видаткам як на рівні держави, так і на місцевому рівні.

З цією метою випускають:

• центральний уряд - казначейські векселі;

• місцеві органи влади - муніципальні векселі.

Термін дії казначейських векселів переважно не більше року.Наприклад:

• Італія - строк векселя 3,6,12 міс.;

• Японія - 60 днів;

• Англія - 91 день;

• Німеччина - до 24 міс.

У ряді країн для залучення коштів використовують казначейські ноти (вони менше розповсюджені ніж, векселі):

• Німеччина випускає їх з строком погашення 3-4 роки;

• Італія - 2-3 роки;

• США - від 1 до 10 років.

Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 27.06.96р., №689 „Про затвердження порядку застосування векселів Державного казначейства".

Казначейські векселі можуть використовуватись їх держателями для:

• погашення кредиторської заборгованості за згодою відповідних кредиторів. Розрахунки казначейськими векселями здійснюються за вексельними сумами;

• продажу юридичним особам, які є резидентами відповідно до законодавства України;

• застави з метою забезпечення зобов'язань перед резидентами відповідно до законодавства про заставу;

• зарахування в оплату податків до державного бюджету за бажанням векселедержателя. Таке зарахування може бути здійснене у будь-який момент до настання терміну платежу за казначейським векселем. Казначейський вексель, прийнятий за перерахування, у
сплату податків погашається.

Погашення казначейських векселів здійснюється Головним управлінням Державного казначейства шляхом:

а) перерахування на рахунок пред'явників казначейських векселів грошових коштів у розмірі відповідних вексельних сум;

б) зарахування казначейських векселів в оплату держателями казначейських векселів податків до держбюджету.

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, що надає його власнику право по закінченні обумовленого строку одержати депозит і відповідні проценти. Можуть бути іменними і на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, їх не можна продати іншим особам. Дохід з ощадних сертифікатів виплачується при їх пред'явленні в банк, який їх випустив.

Вексель - цінний папір (документ), який засвідчує безумовне грошове зобов'язання

векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути простими і переказними.

Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця (боржника) сплатити власнику векселя у встановлений строк визначену суму. Цей вексель виписує і підписує боржник.

Переказний вексель (тратта) виписує і підписує кредитор, він є своєрідним наказом боржнику сплатити в обумовлений строк зазначену у векселі суму третій особі.

І простий, і переказний векселі можуть обертатися. При передачі прав на вексель від однієї особи до іншої робиться передавальний напис (індосамент).

Як стверджує Закон „Про приватизаційні папери", приватизаційні папери - це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частини майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду (майнові сертифікати).

Приватизаційні папери можуть бути лише іменними. Порядок випуску і обігу визначається цим Законом, іншими актами. Діють певні умови і порядок використання, а також права власника приватизаційних паперів:

• для випуску використовують бланки спеціального зразка, які затверджуються НБУ;

• право одержання мають усі громадяни України;

• інтереси недієздатних та обмежено недієздатних власників приватизаційних паперів представляють законні представники, опікуни, піклувальники;

• право власності на одержані приватизаційні папери в разі смерті їх власника переходить у порядку спадкування. У разі смерті громадянина, що не одержав приватизаційні папери з будь-яких причин, право одержання належних до видачі померлому паперів не успадковується;

• рішення про випуск приватизаційних паперів приймає Кабінет Міністрів України згідно з Державною програмою приватизації. Емісію приватизаційних паперів здійснює Національний банк України, облік випущених приватизаційних паперів ведеться
емітентом.

• видачу приватизаційних паперів громадянам організовує відділ Ощадбанку за списками, які складають органи місцевого самоврядування або представництва України в інших державах на підставі заяви та паспорта або документа, що його замінює.

Видача сплачується держмитом.