Види систем симетрії кристалів

Категорії	Нижча	Середня	Вища
Системи	Триклинна Моноклинна Ромбічна	Тригональна Тетрагональна Гексагональна	Кубічна

Форма більшості кристалів не ідеальна, а викривлена, внаслідок того, що одні їх грані розвинуті краще за інші. Залежно від змін у структурі мінералу змінюються властивості деяких дорогоцінних каменів.

Важливою особливістю кристалізації є те, що хімічний склад речовини може змінюватися без суттєвої перебудови загального каркасу, що утворюється атомами. Це відбувається тоді, коли одні атоми замінюються іншими, близькими за розмірами. У таких речовинах морфологія кристалів залишається однаковою або майже однаковою. Але якщо кристал не належить до кубічної сингонії, то при зміні хімічного складу відбувається зміна кутів між гранями, що призводить до зміни деяких фізичних властивостей. Це явище називають ізоморфізм. Ізоморфізм обумовлює також зміну кольору мінералів, утворює їх кольорові різновиди.

За характером розповсюдження світла всі кристали поділяються а 2 групи:

– оптично ізотропні;

– оптично анізотропні.

Якщо характер розповсюдження світла однаковий за всіма напрямами кристала, то він належить до категорії оптично ізотропних.

Показник заломлення – це величина, яка характеризує силу заломлення променя світла середовища і показує, у скільки разів швидкість світла у повітрі більша за швидкість світла у камені. Визначається показник заломлення на рефрактометрі.

Прозорість – це властивість твердих тіл в тій чи іншій мірі пропускати крізь себе промені світла.

Прозорість каменів залежить від внутрішньої структури кристала, наявності тріщин, твердих і газо-рідких включень. Один і той же мінерал може бути як прозорим, так і непрозорим.

За ступенем прозорості ювелірні камені поділяють на:

– прозорі (крізь які можна ясно бачити предмет);

– ті, що просвічують (крізь які можна бачити лише обрис предмета);

– непрозорі.

Прозорість ювелірних каменів визначається візуально при розглядуванні їх на просвіт.

Блиск – це властивість каменів, яка утворюється за рахунок відбиття світла від їхньої поверхні.

Блиск коштовних каменів залежить від показника заломлення та стану поверхні.

За характером блиску виділяють такі його види:

– алмазний;

– скляний;

– смоляний (або жирний);

– шовковистий;

– перламутровий;

– металевий.

Блиск ювелірних каменів визначають візуально, в деяких випадках за допомогою гемологічної люмінесцентної лампи.

Колір – це властивість каменя вибірково поглинати світло.

Якщо поглинання невелике і рівномірне по всьому спектру, то камінь здається безколірним; якщо поглинання сильне, але однакове по всьому спектру – камінь здається сірим; якщо різні частини спектру поглинаються з різною інтенсивністю, камінь отримує колір.

Колір каменя залежить від його хімічного складу, присутності механічних домішок або зумовлюється ефектами розсіювання та відбиття світла.

Залежно від природи утворення кольору виділяють такі види забарвлення:

– ідіохроматичне;

– аллохроматичне;

– псевдохроматичне.

Колір каменя є характерною відрізняльною та діагностичною ознакою коштовних каменів. Додатково колір характеризується такими категоріями, як яскравість, відтінок та насиченість.

Колір ювелірних каменів визначається візуально, часто за допомогою спеціальних еталонів кольорів.

Оптичні ефекти коштовних каменів зумовлені грою світла, яка виникає внаслідок відбиття та розсіювання світла від лінійних неоднорідностей всередині каменя. Виділяють такі основні оптичні ефекти:

ірізація – проявляється всередині або на поверхні каменя у вигляді яскравого райдужного забарвлення, що переливається різними кольорами. Її різновидами є опалесценція, лабрадо-ризація;

астеризм – проявляється у вигляді 3-х, 4-х, 6-ти або 12-ти променевої зірки і зумовлений включеннями інорідних мінералів (напр., голок рутилу в рубінах і сапфірах);

скеттерінг або адулярисценція – зумовлений розсіюванням світла від тонких пластинок натрієвого польового шпату в місячному камені;

ефект «кошачого ока» або переливчастість – зумовлений волокнистою будовою мінералу, зустрічається в багатьох видах коштовних каменів;

авантюрисценція – відбиття світла від внутрішньої мікрокристалічної будови каменя.

Твердість мінералу – це опір, який надає його поверхня під час подряпування її іншим каменем або іншим предметом.

Німецький мінералог Фрідріх Моос запропонував 10-бальну шкалу відносної твердості мінералів (таблиця 2). Кожний мінерал, що займає конкретне місце в цій шкалі, дряпає всі мінерали з меншим значенням твердості, і в той же час сам дряпається мінералами, що мають більшу твердість. Мінерали з однаковою твердістю не дряпають один одного.

Таблиця 2