Фізико-механічні властивості сплавів золота різних країн світу

№	Назва металу	Колір	Щільність	Твердість	Примітка
Дорогоцінні метали
	Золото	Жовтий	19,32	2,5	Найвища пластичність, низька твердість
	Срібло	Білий	10,50	2,5	Висока відбивна здатність
	Платина	Сірувато-білий	21,45		Тугоплавкий, пластичність менша ніж у золота, висока хімічна стійкість
	Паладій	Сріблясто-білий	12,02		Хімічна стійкість менша ніж у платини
	Родій	Блакитно-білий	12,41		Крихкий, висока відбивна здатність
Легуючі компоненти
	Мідь	Червоний	8,9	2,5–3,5	Пластичний, висока електропровідність
	Нікель	Сріблясто-білий	8,9	–	Хімічно стійкий на повітрі, може викликати алергічну реакцію
	Цинк	Блакитно-білий	7,1	–	Задовільна корозійна стійкість
	Кадмій	Сріблясто-білий	8,6	–	Легкоплавкий (320˚С), використовується для золотих припоїв

Державне пробірне клеймо – знак установленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів. Опис державного пробірного клейма та його форма затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Виготовлення державних пробірних клейм здійснюється за замовленням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю. Вироби з дорогоцінних металів клеймують за фактично встановленою пробою.

Клеймом літери Б клеймують:

– усі нові вироби, які виготовлені з одного виду дорогоцінного металу і відповідають одній з установлених чинних проб;

– реставровані вироби, які мають відбитки іноземних, колишніх російських (до 1926 р.), радянських пробірних клейм, а також вироби з деформованими, нечіткими та зашліфованими відбитками державних пробірних клейм;

– вироби, що складаються з двох тотожних частин (портсигари), – на обох частинах, парні вироби (запонки, сережки) – кожен окремо;

– вироби з дорогоцінних металів з покриттям – за встановленою чинною пробою дорогоцінного металу.

Клеймами літери Б на основній частині та літери Д на додаткових (другорядних) частинах клеймують:

– вироби з дорогоцінних металів, що мають рознімні додаткові частини і виготовлені з різних сплавів одного або кількох дорогоцінних металів;

– комбіновані вироби, виготовлені з різних дорогоцінних металів або одного дорогоцінного металу різних проб з нерознімними другорядними (додатковими) частинами.

Допускається наносити клеймо літери Д на основну частину виробу поруч з клеймом літери Б, якщо на додаткових (другорядних) частинах його нанести неможливо.

Допускається не наносити клеймо літери Д у разі, якщо:

цифрове позначення проби на частинах виробу (наприклад 585) збігається з фактично встановленою пробою дорогоцінного металу цих частин;

вага виробів менша 1,0 г незалежно від наявності другорядних і додаткових частин;

розміри та (або) розташування додаткових (другорядних) частин, розміри (дизайн) основних частин виробу не дають змоги нанести клеймо.

Клеймом літери А на основній частині виробу клеймують:

реставровані вироби з дорогоцінних металів з чіткими відбитками державного пробірного клейма або вироби з чіткими відбитками справжніх пробірних клейм колишніх органів пробірного нагляду УРСР (пробірні клейма з емблемою зірки та шифрами К, Д, О, Х);

вироби з відбитками пробірних клейм колишніх органів пробірного нагляду УРСР (пробірні клейма з емблемою зірки та шифрами К, Д, О, Х) - для проб, виключених з переліку встановлених в Україні проб у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 05.06.2003 N 909-IV (909-15);

у поєднанні з клеймом літери Д відповідної проби - вироби з дорогоцінних металів, розміри яких не дають змоги нанести на основній частині відбиток клейма літери Б;

Клеймом літери Е (НП) (невідповідність проби) клеймують вироби, за результатами випробувань яких установлено невідповідність проби.

Клеймом літери В на пломбі, що разом з етикеткою прикріплюється до виробу із зазначенням на етикетці відповідної встановленої проби дорогоцінного металу, клеймують ті вироби, на які неможливо нанести відбиток механічним, електроіскровим або лазерним способом, або за бажанням заявника.

Зразки клейм наведені у додатку Б.

Клеймо наноситься методом механічного штампування, лазерним та електроіскровим.

Останнім часом у світі почали широко застосовувати лазерні технології в маркуванні та клеймуванні ювелірних виробів, дорогоцінних сплавів та каміння. Лазерні технології обробки матеріалів широко застосовуються в промисловості для таких технологічних операцій, як зварювання, різання, маркування та гравірування, термообробка, свердління отворів(див. рис.1.2.).

Частина технологічних процесів лазерної обробки повністю відпрацьована та впроваджена в ювелірній галузі, деякі процеси та технології перебувають у стадії розробки.

Рис. 1.2. Прилад для лазерного клеймування виробів

Одним з найбільш цікавих методів обробки дорогоцінних металів є їх маркування та гравірування. Сучасні прилади, обладнані комп'ютерним управлінням, дають можливість наносити на метал методом лазерного маркування практично будь-яку графічну інформацію: малюнки, надписи, вензеля, логотипи. При чому зображення можна наносити як у растровому, так й у контурному вигляді.

Сучасне обладнання дає змогу переміщувати лазерний промінь зі швидкістю більше двох метрів за хвилину та забезпечувати графічне розрішення на металі до 10... 15 смужок на міліметр. Така техніка надає можливість виготовляти різноманітні підвіски, шпильки та інші ювелірні вироби зі специфічною лазерною графікою та низькою собівартістю.

Цікавим застосуванням лазерної технології гравірування є нанесення різноманітних логотипів, вензелів власників, товарних марок та знаків на елементи столового посуду як з дорогоцінних, так і з недорогоцінних металів (позначка "нерж." на вістрі ножа). Високе розрішення (тонка смужка), точність та повторюваність графічного малюнка на металі надає можливості ефективно застосувати лазерне маркування для розмітки виробів під подальше ручне гравірування[8].

Деякі високопробні ювелірних сплави:

Дукатне золото – золото проби 980/1000. Назва пішла від золотих монет – дукатів.

Електрон – природний сплав золота і срібла різних з'єднань (іноді до 39% срібла). За доби античності виготовлявся з 75–80% золота і 20–25% срібла. Перші античні монети вибиті з елек­трона.

Золото для коронок (Kronengold) – німецька назва золота проби 750/1000.

Золото для пер – німецька назва золота проби 667/1000.

Золото «pink» – англійська назва червоного золота дуже блідих відтінків.

Палакарт (Palacart) – дорогоцінний сплав, схожий за кольором на платину, складається з 78% палладію, 15% золота і 7% срібла.

Палау (Palau) – північноамериканська назва «білого золота» (сплав золота і палладію у співвідношенні 8: 2).

Пістольне золото – німецька назва золотого сплаву проби 895/1000, від назви іспанської золотої монети «пістоль».

Платинін (Platinine) – дорогоцінний сплав 67% платини і 33% срібла.

Поліксен – назва природної платини у суміші з іншими металами. Іноді так помилково називають самородки платини, що зустрічаються в природі.

Сплави, що можуть імітувати високопробні, та специфіка назв деяких ювелірних сплавів. Виготовлювачі, реставратори і колекціонери ювелірних виробів у деяких випадках використовують специфічні терміни на позначення металевих сплавів, що імітують високопробні ювелірні сплави. Ці назви важливо знати і працівникам правоохоронних органів, котрі мають справу зі злочинами, пов’язаними з ювелірним виробництвом. Деякі з цих сплавів цілком легально застосовуються для виготовлення недорогої біжутерії та інших металевих виробів. Іноді для характеристики сплаву подано його ювелірну пробу, яку вказано за західною традицією через дріб (наприклад, 250/1000 відповідає 250-й пробі).

Алюмінієва бронза – сплав 90 частин міді і 10 частин алюмінію. Це золотаво-жовтий, ковкий, зручний для лиття метал. Англійська торговельна назва – ауфір (варіанти – аурал, ауфор).

Американське накладне золото – позолочений дуже тонким шаром основний метал, часто томпак (див. нижче).

Бетбронза (Bathbronze) – бронзовий сплав із 6% олова, застосовується для лиття дрібних художньо-промислових виробів. Сплав, придатний для позолоти.

Бетметал (Bathmetall) – сплав, легований цинком (близько 45%), у Великій Британії йому нерідко надають перевагу під час виготовлення столового посуду.

Бельгинка (Belgica) – сплав з імітуючим платину кольором; складається, як правило, із 74,5% заліза, 16,6% хрому і 8,9% нікелю.

Гамільтонметалл (Hamilton-metall), також хризорин – сплав 66,6% міді і 33,3% цинку, забарвлений у золотаво-жовтий колір, має дрібнозернисту структуру, застосовується для імітації золочення виробів.

Геразолото (Heragold) – німецька назва для 8- та 10-каратних сплавів золота, виготовлених фабричним методом (відповідає приблизно 321-й та 402-й пробам).

Гранатове золото – сплав золота проби 250/1000. Цей сплав застосовувався у другій половині ХIХ ст. для виготовлення ювелірних виробів із чеськими гранатами.

Дюраметал (Durametall) німецька назва сплаву міді, цинку й алюмінію, що має золотаво-бронзове забарвлення.

Золото «Джуджу» (Joujougold) – золотий сплав 250/1000.

Золото «Мусів» (Musiv) – пластинки так званого сульфідного золота (насправді виготовлені на основі сульфіду олова – SnS2, що має золотавий блиск), застосовується для деяких видів золочення. Перевага сплаву полягає в тому, що він не роз'їдається ані сіркою, ані сірководнем і не чорніє (як металевий бронзовий порошок).

Мангейманське золото – сплав з 83,6% міді, 9,4% цинку і 7% олова, має колір золота. Виготовлені з цього сплаву вироби, як правило, позолочені.

Металеве золото – назва для імітації золотої фольги, насправді виготовляється зі срібла й міді (золота фольга – золото, вибите в дуже тонкі аркуші між аркушами пергаменту, а потім тонкою шкірою бичачої сліпої кишки (золота ударна шкіра); застосовується для золочення виробів з металу і дерева, як золоті пластини для картин, виконаних на дереві, для оздоблення книг; виготовляється в різних кольорових відтінках – жовтому, помаранчевому, лимонному).

Мозаїчне золото – сплав із 66% міді та 34% цинку з відтінком самородного золота.

Монель-метал – англійська назва сплаву з 67% міді, 33% цинку, заліза і марганцю, придатного для виготовлення монет, медалей і т.д. У США з цього сплаву випускають брошки, браслети, пряжки та ін.

Накладне золото – золочений матеріал, основу якого утворює сплав міді із золотим покриттям щонайменше 8 мікронів. Шар золота прокачаний і приварений.

Напівзолото – німецька назва сплаву золотого кольору; вироби з нього, як правило, золотять. Сплав складається з 83,7% міді, 9,3% цинку і 7% олова.

Нове золото – 1) золотаво-жовтий сплав 83% міді і 17% цинку, використовується в основному для біжутерії; 2) усі сплави золота в Австрії та Чехії проби нижче 250/1000 (тобто нижче проби гранатового золота, одночасно з яким нове золото вироблялося).

Орайде або французьке золото (Oride) – сплав золотого кольору для лиття художньо-промислових і ювелірних виробів. Склади сплаву різні, наприклад, 80% міді, 15% цинку, 5% олова або 83,13% міді, 13% цинку, 0,4% олова і 0,6% заліза.

Оротон (Oroton) – торговельна назва схожого на томпак сплаву.

Пінчбек (Pinchbeck) або англійське золото, – сплав 83–93% міді з цинком. Застосовується для виготовлення загальнодоступних прикрас, біжутерії, декоративних окладів та ін. Цей сплав створений відомим лондонським годинникарем Христофором Пінчбеком (1670–1732).

Платинор – сплав 57% міді, 18% платини, 10% срібла, 9% нікелю і 6% цинку, відрізняється красивим золотавим кольором і використовується для виготовлення ювелірних виробів.

Платинова бронза – сплав нікелю й олова з невеликим додаванням платини (найчастіше 90% нікелю, 9% олова і 1% платини). Добре піддається поліруванню. Його блиск навіть у несприятливому середовищі зберігається відносно довго. Використовується для виготовлення столових приладів. Для виробів більш високої якості застосовується сплав 81,5% нікелю, 16% олова, 0,8% платини, 1,7% срібла.

Потин – рідко застосовувана назва латуні з невеликою добавкою свинцю й олова.

«Сухозлітне золото» – німецька назва матеріалу, використовуваного для виготовлення театральних прикрас і канителі (мова йде про дуже тонкі латунні аркуші).

Симілор – сплав, схожий забарвленням на золото, частіше позолочений, складається з 83,7% міді, 9,3% цинку і 7% олова.

Сплотер (Splauter) – сплав з високим вмістом олова, частіше з 90% олова, 8% свинцю, 2% міді. Вироби з цього сплаву, як правило, позолочені. Використовується для прикрас.

Томпак – сплав міді з цинком різних складів, частіше 90% міді і 10% цинку; міді 88% і 12% цинку; 80% міді і 20% цинку. Сплав має красивий золотавий колір, стійкий до корозії завдяки міді.

Хризокальк або золота бронза (Chrizokalk) – м'який, золотавого кольору сплав міді (має іншу назву – «золочена бронза») для художніх робіт і прикрас, які часто позолочують. Його хімічний склад може варіюватися. Найбільш тонкий хризокальк, застосовуваний для медалей, монет тощо, містить 95–98% міді й 2,5% цинку. Інші склади хризокальку: 90,5% міді, 6,5% олова і 3% цинку або 90,5% міді, 8% цинку і 1,5% свинцю.

Штелліт (Shtellite) – сплав хрому і кобальту, імітує платину.

Штеррометал (Shterrometall) – ковкий, дуже твердий і пружний сплав.

 

Практичне заняття 8.