2017-12-16
628
Валютна інтервенція – значний разовий цілеспрямований вплив центрального банку країни на валютний ринок і валютний курс, що здійснюється шляхом продажу або закупівлі банком великих партій іноземної валюти. Валютна інтервенція здійснюється для регулювання курсу іноземних валют в інтересах держави.
Валютна інтервенція також може бути спільним регулюванням валютних взаємовідносин країн-учасниць, і виражатися конкретно в єдиній валютній політиці щодо третіх країн. Валютна інтервенція здійснюється за активної участі та сприяння держав - учасників регіональних зон, в межах яких забезпечується відносно стабільне співвідношення курсів валют. При цьому використовуються центральні банки або казначейства країн-учасниць в операціях на валютному ринку з метою впливу на курси валют своєї власної країни або іноземної шляхом продажу або купівлі іноземної валюти або золота. Валютна інтервенція являє собою за формою і по суті велику за масштабами валютну операцію, проведену в рамках певного, зазвичай короткочасного періоду.
(рос. изотропия, изотропность; англ. isotropy, isotropism; нім. Isotropie) – незалежність фізичної величини від напрямку (частіше кристалографічного), через що вона не описується за допомогою вектора; ізотропними є всі фізичні скалярні величини, особливо в кристалі, що належить до регулярної системи.
Тройська унція – спеціальна одиниця виміру, що застосовується для характеристики дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та пороху. Міжнародним позначенням тройської унції є «ozt». Маса тройської унції дорівнює 31.1034768 грама.
Тезаврація (грец. Thesauros-скарб) – 1. вилучення дорогоцінних металів, монет та банкнот із обігу з метою накопичення, а не отримання доходів, в очікуванні зростання їх вартості чи отримання прибутку у майбутньому; 2. накопичення дорогоцінних металів (у вигляді зливків, монет, ювелірних виробів) приватними власниками у вигляді скарбу чи страхових фондів. В сучасних умовах тезаврація обумовлена бажанням застрахувати капітал і заощадження від інфляційного знецінення; 3. створення золотого запасу держави.
Лондонський фіксинг (торги) – визначення основними учасниками ринку рівноважної ціни дорогоцінного металу в конкретний момент часу на основі співвідношення існуючих попиту та пропозиції.
Авантюрисценція – оптичний ефект у вигляді металевих блискі-ток, обумовлений відбиттям світла від включень пластинок іншого мінералу, що спостерігається на поверхні каменя у відбитому світлі (наприклад, авантюриновий кварц, авантюриновий польовий шпат і скляний «золотий» камінь).
Адулярисценція – оптичне явище, що проявляється у вигляді ефекту плаваючого хвилеподібного світла в деяких напрямах при обертанні каменю. На плоских поверхнях це виглядає як постійна гра світла. Це явище застосовне до польових шпатів, зокрема до ортоклазу. Мінералоги називають це явище грою світла; воно обумовлено дифузійним відбиттям світла від паралельних проростань альбитового польового шпату, що має показник заломлення, злегка відмінний від ортоклазу.
Алохроматичні мінерали – в хімічно чистому вигляді безбарвні, але в природі пофарбовані в різні кольори невеликою домішкою одного або декількох фарбуючих елементів. Головними серед таких елементів є титан, ванадій, хром, марганець, залізо, кобальт, нікель і мідь. Приклади алохроматичних дорогоцінних каменів – корунд, берил, шпінель і кварц.
Аморфний – слово, що означає «без форми». Термін застосовується до речовини, що не має певного впорядкованого розташування атомів (тобто немає кристалічної будови).
Анізотропність – зміна властивостей кристалів з напрямом, зокрема зміна оптичних властивостей з напрямом. Оптично всі кристали, за винятком кристалів кубічної сингонії, анізотропні й володіють двозаломленням.
Аномальне двозаломлення – реакція, видима як нерегулярне вгасання при спостереженні речовини між схрещеними поляроїдами. Ця реакція звичайно обумовлена внутрішнім напруженням в однозаломлюючому матеріалі.
Астеризм – оптичне явище в кристалі у вигляді зірки, обумовлене відбиттям світла від дрібних орієнтованих голкоподібних включень.
Блиск – ефект відбиття світла від поверхні каменя. Блиск залежить головним чином від показника заломлення і якості полірування каменя.
Діамант – найбільш ефектна форма огранювання алмаза. Завдяки її широкому застосуванню термін «діамант» у комерційних колах став еквівалентний поняттю «алмаз брильянтового огранювання». Стандартний діамант має 58 граней: 33 в короні й 25 граней павільйону.
Включення – частки стороннього матеріалу – твердого, рідкого або газоподібного – у дорогоцінному камені. Природа таких включень є переконливим свідченням походження каменя й дозволяє відрізняти природні камені від їхніх синтетичних аналогів.
Двозаломлення – числовий результат виміру подвійного заломлення в самоцвітному матеріалі; максимальне розходження між показником заломлення звичайного й незвичайного променів у одноосьових каменях і між альфапроменями у двоосьових каменях.
Двофазні включення – включення, що складаються з будь-яких двох із трьох фаз: твердої, рідкої або газової (газу у твердій фазі; твердої фази в рідині; газу в рідині).
Дисперсія – розходження в показниках заломлення каменя для різних довжин хвиль світла, що призводить в огранованих каменях до появи відблисків спектральних кольорів, відомих як «гра», або «вогонь».
Дихроїзм – властивість каменя міняти кольори залежно від напряму спостереження. Два поляризованих промені, що проходять уздовж певного напряму в забарвленому двозаломлюючому мінералі, часто поглинаються в різному ступені й у результаті, виходячи з каменя, мають різне забарвлення. За допомогою дихроскопа можна спостерігати обидва кольори в розташованих поруч вікнах. У загальному вигляді називається плеохроїзмом, причому для одноосьових кристалів характерні два кольори, а для двохосьових – три.
Довговічність – поняття, що поєднує в собі твердість, міцність і стабільність.
Дублет – складений камінь із двох частин, з'єднаних одна з одною безбарвним клеєм або спечених шляхом нагрівання.
Димчасті «вуалі» – димчасті включення мають біле фарбування й високий рельєф; найчастіше зустрічаються в синтетичних кристалах, вирощених гідротермальним способом.
Зірчастий камінь – камінь, у якому спостерігається ефект астеризму.
Зональність – нерівномірний розподіл забарвлення в мінералі, що спостерігається у вигляді нерівномірних ділянок різних кольорів або різних відтінків того самого кольору.
Ідіохроматичний – мінерал, забарвлення якого зумовлене його хімічним складом (малахіт, бірюза).
Ізоморфізм – заміщення одного елемента в мінералі іншим, близьким до нього за хімічною природою й радіусом іона, без істотної зміни кристалічної структури мінералу. Ізоморфне заміщення може викликати широкі коливання властивостей мінералу, наприклад, щільності, показника заломлення та ін., що можна бачити, зокрема, у гранатах.
Ізотропний – термін використовується для позначення матеріалів, оптичний характер яких однаковий у всіх напрямах. Такі матеріали мають тільки один показник заломлення й не володіють дихроїзмом. Кубічні мінерали й аморфні речовини завжди ізотропні.
Імітований камінь – будь-яка речовина, оброблена з метою імітації зовнішнього вигляду самоцвіту.
Іризація – райдужна гра світла усередині або на поверхні матеріалу, обумовлена інтерференцією світлових променів, що йдуть від тонких шарів з різними показниками заломлення. Такими шарами можуть бути тонкі прошарки рідини, газу або твердої речовини.
Кабошон – форма обробки каменя, коли його верхня частина має вигнуту опуклу поверхню.
Карат – метричний карат, рівний 0,2 грама, є міжнародною одиницею ваги дорогоцінних каменів. Звичайна унція містить 141,75 карата, тройська унція – 155,5 карата.
Кристал – речовина, що має упорядковану внутрішню будову. У сприятливих умовах ця закономірність внутрішньої структури призводить до утворення симетричної зовнішньої форми, обмеженої плоскими поверхнями – гранями кристала.
Люмінісценція – ефект, характерний для деяких речовин, що полягає у випроміненні ними видимого світла, коли їх труть, дряпають або опромінюють невидимими електромагнітними променями (флюоресценція, фосфоресценція й термолюмінесценція).
Мінерал – неорганічна речовина, що зустрічається в природі, з характерним хімічним складом і звичайно кристалічною будовою.
Мінеральний вид – гомогенна неорганічна речовина, що має певний хімічний склад, кристалічну структуру й фізичні властивості, які відрізняються відносною сталістю.
Звичайний промінь – промінь, що у кристалах рухається з постійною швидкістю в будь-якому напряму.
Одноосьовий кристал – той, що має одну оптичну вісь.
Опалесценція – молочний або перлинний вид деяких опалів, опалового скла й т.п.
Оптична вісь – напрям у двозаломлюючих мінералах, у якому промінь світла проходить, не заломлюючись.
Оптичні властивості – ефекти, що стосуються поводження світла в речовині. Прикладом оптичних властивостей у гемології є показник заломлення, двозаломлення, дисперсія, плеохроїзм і забарвлення.
Органічна речовина – речовина, що утворилася при участі живого організму. У хімії органічними речовинами називаються сполуки вуглецю.
Паста – імітація дорогоцінного каменя, зроблена зі свинцевого скла певного типу. Іноді термін застосовується до всіх скляних імітацій дорогоцінних каменів.
Щільність – кількість речовини в заданому об'ємі.
Показник заломлення – величина, що характеризує заломлюючу силу середовища. Показник заломлення може бути визначений як відношення швидкості світла в повітрі до швидкості світла в середовищі.
Поляризоване світло – світло, що коливається тільки в одній площині.
Поляроїд – пластмасовий матеріал у вигляді пластин, що містить ультрамікроскопічні кристали іодосульфата хініну або іншої сполуки, що має здатність пропускати тільки один поляризований промінь і повністю поглинати інший.
Прозорість – ступінь пропущення світла речовиною. Камінь вважається прозорим, якщо через нього можна легко бачити предмети. Прикладом можуть служити скло, кварц, алмаз і т.д.
Міцність – опірність зламу, відколу або розтріскуванню.
Радіоактивність – мимовільне випущення часток або променів, що супроводжує поступове руйнування певних нестабільних атомів, головним чином з більшою атомною вагою. Найбільш відомими радіоактивними елементами є радій, торий та уран.
Реконструйовані камені – камені, виготовлені в минулому столітті з уламків природного рубіна шляхом сплавки їх у полум'ї пальника. Так звані реконструйовані рубіни були витиснуті синтетичними каменями, отриманими методом Вернейля, у відношенні яких термін «реконструйовані» застосовувати не слід. Пресований янтар є єдино дійсно «реконструйованим» ювелірним матеріалом, виготовленим у наш час.
Самоцвіт – огранований і полірований матеріал, що характеризується красою, міцністю й рідкісністю, необхідними для його використання в ювелірних прикрасах. Термін використовується також для опису особливо високоякісного зразка, наприклад, самоцвіт – смарагд.
Світлозаломлення – зміна напряму променя світла при проход-женні з одного середовища в інше, які характеризуються різною щільністю.
Селективне поглинання – здатність речовини поглинати або пропускати певні довжини хвиль (або квітів) білого світла, і одночасно пропускати або відбивати інші складові. Відтінок речовини – це комбінація непоглинених складових спектра видимого світла.
Симетрія – в кристалографії розглядають три елементи симетрії –площина, вісь і центр симетрії. Залежно від симетрії кристали діляться на 32 класи. В свою чергу класи групуються в сім систем (сингоній).
Синтетичний – штучний самоцвіт, що має ті ж самі фізичні, оптичні й хімічні властивості, що і його природний двійник.
Спектроскоп – прилад, що розкладає світло на складені кольори шляхом заломлення його в призмах або при дифракції після проходження через дифракційну решітку.
Скло – неорганічна тверда аморфна речовина.
Страз – скло з високим вмістом свинцю. Додавання свинцю підви-щує щільність, показник заломлення й дисперсію, але знижує твердість.
Східчасте огранування – вид огранування, коли ребра граней корони й павільйону паралельні ребрам прямокутної площадки. Застосовується для кольорових каменів.
Твердість – опірність дряпанню.
Тон – характеристика кольору, що визначає його положення на шкалі від світлого до темного.
Триплет – складений камінь з трьох окремих частин (часто різних мінералів) з’єднаних між собою клеєм.
Важка рідина – рідина із заданою щільністю, що використовується для визначення щільності мінералу.
Флюоресценція – процес випущення електромагнітного випро-мінювання речовиною при її опроміненні.
Фосфоресценція – тривала люмінесценція (тобто, флюоресценція), що спостерігається після припинення дії збудливого випромінювання.
Шкала Мооса – відносна шкала твердості мінералів.
Додаток А
