Орієнтовні матеріали для підготовки Першого уроку у 2013/14 навчальному році

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

 

 

 

 

« Ми чуємо тебе, Кобзарю,

крізь століття!»

 

Методичні рекомендації

До проведення Першого уроку у старшій школі

У 2013-2014 навчальному році

 

ЧЕРКАСИ

ЧОІПОПП ЧОР

 

Благословен той день і час. Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас малими, босими ногами,

Земля, яку скропив Тарас дрібними росами-сльозами.

М. Рильський

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ
ПЕРШОГО УРОКУ – 2013

 

За ініціативи Департаменту освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Перший урок у школах області проходитиме за єдиною темою «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття!» Адже всі краяни готуються до відзначення у 2014 році важливих подій в історії Черкащини – ювілею області – 60-річчя та 200-річчя від дня народження Великого Генія – Тараса Григоровича Шевченка.

Черкащина – душа української землі – подарувала світові цілу плеяду «велетнів духу», серед яких відомі науковці, композитори і художники, мислителі і письменники, полководці і державні діячі, спортсмени, співаки, театральні діячі. Але серед сотень найвідоміших українців, наших земляків, чільне місце, безперечно, належить Тарасові Шевченку – першорядному генієві українського народу. Вже друге століття поспіль людство не перестає вражати геніальність Кобзаря, його багатогранна унікальна спадщина. Суть цієї феноменальності спробував розкрити сучасний український письменник В.Базилевський: «Шевченко – явище унікальне… Просторо в цьому імені. В ньому вся історія наша, все буття, ява й найпотаємніші сни. Нас просто не існує без нього. Уявити себе без Шевченка – все одно, що без неба над головою. Він вершина парості родового дерева, виразник і хранитель народного духу».

Метою проведення Першого уроку є: розуміння феномену Великого Кобзаря; виховання любові до рідного краю; пробудження національної самосвідомості; формування і розвиток почуття гордості за свій народ, край, Батьківщину; узагальнення знань історії, культури свого народу, його традицій, звичаїв і обрядів; готовності здобувати якісну освіту і розумними справами збагачувати рідну землю.

Все починається в житті з малого… Патріотичне, громадянське виховання дитини розпочинається в сім’ї, родині, із перших сходинок пізнання світу у дитячому садочку і продовжується все життя. І тому вже на Першому уроці лейтмотивом можуть звучати слова Кобзаря із вірша «І Архімед, і Галілей…»:

 

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

 

 

ОРІЄНТОВНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ПЕРШОГО УРОКУ У 2013/14 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ

Мета уроку:

# поглибити знання учнів про особистість Тараса Шевченка та його роль в історії;

# розкрити образ митця як людини могутньої волі та незламного духу;

# формувати громадянськість, почуття національної самосвідомості школярів, толерантність, власний погляд на окреслену проблему;

# виховувати любов до рідної землі й повагу до її історії;

# осмислити роль своєї національної спільності серед інших спільностей, місце національної культури серед інших культур.

 

Основні навички: після уроку учні зможуть:

F показати велич постаті Тараса Шевченка;

F оцінити його діяльність з позицій захисту інтересів українського народу;

F розвинути вміння аналізувати події і факти, співставляти їх, визначати їхні причини та наслідки;

F набути навичок участі у дискусії, визначенні та аргументуванні своєї позиції, аналізі історичної ситуації.

 

Обладнання до уроку:

§ портрет Т. Г. Шевченка, вишитий рушник, букет із колосся та калини;

§ «Кобзар» та виставка творів художньої літератури про життя і творчість Т. Шевченка;

§ кольоровий папір, нитки, маркери, ножниці.

У вступі

Достатньо велика за обсягом спадщина Тараса Григоровича Шевченка заслужено посідає одне з почесних місць на «українському Парнасі». Протягом вже багатьох десятиліть читачі захоплюються його поетичним талантом, вмілістю у використанні чудових скарбів народної української мови, поціновувачі живопису – майстерністю його пензля, а «Кобзар» став настільною книгою у кожному українському домі. І разом з тим – безнастанно дивуються з разючих контрастів у творчості майстра, в його біографії – переплетінню талану і випробувань.

Справді, як поет Тарас Шевченко починає виступати в різноманітних, здавалося б, майже взаємно виключаючих поетичних жанрах, немовби в різних стильових манерах. Його «живописне слово» стрімко переходить до численних новаторських спроб – воно будить націю від летаргічного сну, в який загнала її «мачуха люта», адже його поезії мають виразну, різко підкреслену суспільно-прогресивну спрямованість.

Генії належать людству. Та все ж таки кожен із них насамперед є син свого народу, син землі, яка його народила, дала силу й снагу для високого польоту.

Земля Черкащини – рідний край Шевченка – давши світові генія, бережно прийняла його прах у своє материнське лоно. Народжений у мальовничому куточку Звенигородщини через неповних 50-т років поет похований над Дніпром, не високій горі, які у народі називають Тарасовою, як він сам і заповідав.

Хто хоче зрозуміти поета, писав великий Гете, той повинен йти на його Батьківщину. Стосовно до Шевченка ці крилаті слова набувають особливої значущості. Адже у світовій практиці не так вже й багато діячів, які так кровно зв’язані із своєю землею, як Кобзар.

 

 

Питання для обговорення:

як ви вважаєте: звідки черпав наснагу Шевченко?

чи можна, на вашу думку, роз’єднати Шевченка і Черкащину? Свою відповідь обгрунтуйте.

 

Створення сенкана:

1-й рядок – іменник – Черкащина

2-й рядок – прикметник – мальовнича, велична

3-й рядок – активність, дія – дала життя, виплекала, надихнула

4-й рядок – фраза, яка виявляє ставлення до теми – земля Великого Тараса, колиска козацького духу, серце України

5-й рядок – асоціація до теми – рідний край

 

Дійсно, Великий Кобзар був дуже тісно повязаний із своєю землею. На підтвердження цих слів є витяг із листа. написаний поетом до чернігівського губернатора Гесе: «Мені здається, що якби моя Батьківщина була найбіднішою на землі, то й тоді вона б здавалася б кращою за Швейцарію і всі Італії. Ті, які бачили хоч раз нашу Батьківщину, кажуть, що бажали б жити і померти на її пречудових полях, що ж говорити нам, її дітям. Треба любити і пишатись своєю прекрасною матір'ю».

Питання для обговорення:

як би ви пояснили вислів «справжня любов до Батьківщини – це....»

На допомогу учителю!

Справжня любов до Батьківщини – це не лише знання її історії, географії, мистецтва, вікових традицій і, безумовно, мови. Словами української поетеси Галини Черінь це звучить так:

На світі стільки різних мов,

Як квітів у гаю,

А рідна мова – то любов,

Отож люби свою!

Люби її, бо твій народ

За неї зводить бій

Крізь барикади перешкод –

За свій державний стрій.

І ти, мій, друже, поможи,

Учися і читай –

І всім знайомим розкажи

Про наш чудовий край.

Якщо забув, то знов навчись

Прекрасних рідних слів,

Щоб відродились, як колись,

І Київ наш, і Львів.

 

Вона, живучи довгі роки далеко від рідної землі, зуміла зберегти як найвищу цінність – любов до рідного слова.

Людинi притаманно мрiяти. Якщо вона далеко від рідної домівки – вона мріє повернутися до батьківського дому, щось не ладиться у житті – мріє про краще майбутнє. Мрiя не дає спокою у життi, не дозволяє стояти на мiсцi, кличе вперед...

Так і Кобзар, страждаючи все життя сам, болюче вiдчуваючи страждання свого народу, він мрiяв спочатку про звільнення із кріпацтва, з часом про кар’єру художника, у засланні – про рідну неньку-Україну, а взагалі – про свiтле i радiсне її майбутнє.

Неоднаково було йому:

Як Украïну злiï люди

Присплять, лукавi, i в огнi

Їï окраденою збудять...

«Менi однаково...»

Тому i проклинав поет «отих царiв, катiв людських», панiв рiзних гатункiв, усiх, хто несе горе народовi, i кликав «громадою обух сталить та добре вигострить сокиру, та й заходиться вже будить хиренну волю».

Повиннi порватися кайдани, повинна правда прийти на землю:

...бо сонце стане

I оскверненну землю спалить.

«О люди! Люди небораки!»

Вiрив Тарас у невмирущий дух народу, знав, що не можна знищити його, як не мiг Зевс примусити скоритися Прометея. Без волi немає щастя – вважав Шевченко:

...де нема святоï волi,

Добра не буде там нiколи.

«Царi»

Тому так зворушливо змальовує вiн мрiю-сон нещасноï крiпачки, якiй уявляється, що ïï син:

I уродливий, i багатий,

Уже засватаний, жонатий...

На вольнiй, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волi;

I на своïм веселiм полi...

«Сон»

Тому i славить генiальний поет украïнського народу синiв Кавказу, що вiдстоюють свою незалежнiсть:

Борiтеся – поборете!

Вам Бог помагає.

За вас правда, за вас слава

I воля святая.

«Кавказ»

 

I мрiє Кобзар про часи, коли «розкуються незабаром закованi люди» («I мертвим, i живим...»), коли не зостанеться «i слiду панського на Украïнi» («I вирiс я на чужинi»). Тодi «у селах, у веселих i люди веселi» житимуть, тодi «спочинуть невольничi утомленi руки i колiна одпочинуть, кайданами кутi» («Iсаïя. Глава 35»).

I забудеться срамотна

Давняя година.

I оживе давня слава,

Слава Украïни.

«I мертвим, i живим...»

 

Вiльний народ оживить природу, оживить свою душу, шануватиме своïх героïв, свою iсторiю, свою правду. Так чи iнакше, але не слiд чекати, поки «нiмець» нашу iсторiю нам розкаже. I свою солов'ïну мову народ пiднесе над свiтом як прапор свого духовного багатства, бо неприродно ж, коли:

... усi мови слов'янського люду –

Всi знаєте. А своєï

Дастьбi... Колись будем

I по-своєму глаголать...

«I мертвим, i живим...»

 

Зазнаючи горя i болю, зазнаючи гноблення з боку росiйського царизму, наш великий Кобзар часом проклинав москалiв i польську шляхту, але мрiяв про дружбу великих народiв. Вiн писав:

... Ляше, друже-брате!

подай же руку козаковi

I серце чистеє подай!

I знову iменем Христовим

Возобновим наш тихий рай...

«Ще як були ми козаками...»

 

Вiн мрiяв про сiм’ю вольну, нову, де:

...буде син i буде мати,

i будуть люде на землi,

де простеляться шляхи вiльнi i широкi:

...I пустиню опанують

Веселiï села.

«Iсаïя. Глава 35»

 

Мав Тарас i особистi мрiï. Хотiлося йому з милою дружиною у маленькiй хатинi над Днiпром дожити вiку:

Я тiльки хаточку в тiм раï

Благав i досi ще благаю,

Щоб хоч умерти на Днiпрi,

Хоч на маленькiй горi...

«Не молилася за мене»

 

Не збулася ця мрiя Шевченкова. Та збулася iнша: з любов'ю i шаною згадує вiльна Украïна «незлим тихим словом» свого сина. Немає неволi в Украïнi, у повний голос звучить ïï мова. Гордi ïï сини пишаються своïм героïчним минулим i намагаються впевнено дивитися в майбутнє. Але по переду ще ой як багато роботи

Роботящим умам,

Роботящим рукам

Перелоги орать,

Думать, сiять, не ждать

I посiяне жать

Роботящим рукам.

«Молитва»