Міська реформа 1870 р., її зміст та значення

Міська реформа розпочалася після затвердження Олександром II 16 червня 1870 р. нового Міського положення. До її проведення в Російській імперії діяла анахронічна у правовому відношенні «Жалувана грамота містам» Катерини II (1785 р.). В Україні її було спершу запроваджено в Києві, Миколаєві, Полтаві, Харкові, Херсоні. За міським положенням 1870 р. однією з основних засад організації. м.самоврядування був принцип відділення розпорядчої влади від виконавчої,які надавалися відповідно думі та управі. Виборці не мали права давати «обраним гласним «ніяких інструкцій. Управа обиралася думою і була підзвітною їй. І думу і управу, координуючи роботу цих установ, очолював міський голова. Міська управа мала постійну канцелярію,створювались також багато різних тимчасових та постійних комісій.Діяльність міських дум відбувалася гласно. Всі ухвалиі постанови дум,міський бюджет і звіт про його виконання,звіти управ підлягали опублікуванню. Принцип поділу розпорядчої та виконавчої владив законі та на практиці був проведений непослідовно, розмежування компетенції між цими двома гілками влади було здійснено лише в загальних рисах. Дума могла контролювати роботу управи, усунути її від вирішення багатьох справ. Громадській управі було надано функції господарського самоврядування: питання благоустрою міста (санітарний стан, транспорт, освітлення),а також справи охорони здоров*я та шкільної освіти, торгівлі…Умови діяльності міських органів самоврядування були вужчі порівняно із земствами. Міські думи обиралися платниками податків на 4 роки. Виборче право надавалося лише власникам нерухомого майна, які сплачували податки, були рос. підданими у віці 25 років. Жінки права голосу не мали. Вибори відбувалися по куріальній системі(3 курії по майновому цензу,кожна з яких -1/3 виорців).Проте держ. влада всіляко намагалася вертикалізувати органи міського самоврядування. Міські думи безпосередньо підпорядковувались губернаторові і мін.вн.справ, які часто втручались в їхню діяльність. Нове «Городове положення» 1892 дістало назву міської контр реформи. Ще більше посилювало нагляд урядових органів за органами м.самоврядування.Була обмежена компетенція, урізано к-сть гласних, посилено адмін.контроль. Органам м.самоврядування було заборонено утв.спілки, об’єднання декількох земств чи дум або проводити спільну діяльність. Проте загалом-реформа одна з найвдаліших.