Соціально-політичне становище Закарпаття у складі Чехословаччини

Соціально-політичне становище Закарпаття у складі Чехословаччини. Закарпаття за Сен-Жерменським договором 1919 р., а згодом Тріанонським договором 1920 р. було уведено до складу Чехословаччини.На відміну від насильницької анексії інших західноукраїнських земель, приєднання Закарпаття до Чехословаччини вважалось добровільним – ще у листопаді 1918 р. внаслідок угоди між чеськими лідерами, підписаної у м.Скрентоні, емігранти із Закарпаття погодились на включення його до складу нової Чеської держави на умовах автономії. У серпні 1919 р. було створено Цивільне управління Підкарпатської Русі на чолі з адміністратором; йому підлягали жупанські управління, які контролювали діяльність окружних управлінь, а ті – нотарських (сільських) управлінь. Проте за Генеральним статутом про організацію і адміністрацію Підкарпатської Русі, виданим у листопаді 1919 р. внаслідок зросту революційного руху, уся влада передавалась адміністратору, призначеному чехословацьким урядом. Як дорадчий орган створювалась Тимчасова автономна директорія з 5 членів, призначених урядом. У разі конфлікту між нею і адміністратором арбітром виступав Президент Чехословацької республіки або призначена ним особа. Не пізніше як через 90 днів після виборів до чехословацького парламенту – Національних зборів – мав бути обраний автономний Сейм Підкарпатської Русі.

За Конституцією Чехосл. від 29 лютого 1920 р. Закарпаття проголошувалось автономною територією з правом мати свій крайовий Сейм, повноважний у справах мови, освіти, релігії, місцевої адміністрації тощо. Закони, ухвалені Сеймом, набирали чинності лише після їх затвердження Президентом республіки. Однак, вибори до Сейму не були проведені, а за розпорядженням від 26 квітня 1920 р. управління Підкарпатською Руссю було передане губернатору і віце-губернатору, яких призначав Президент республіки. При губернаторі створювалась Губерніальна рада у складі губернатора як її голови, віце-губернатора як його заступника, 10 обраних членів і 4 призначених урядом за поданням губернатора членів. Відповідно, була ліквідована Тимчасова автономна директорія і посада адміністратора краю.

1928 р., була проведена адміністративна реформа з метою відмінити особливий статус Закарпаття. Територія Чехословаччини була поділена на 4 адміністративні одиниці – краї (Чехія, Моравія і Сілезія, Словаччина, Підкарпатський край), у яких вся влада належала крайовому президенту, призначеному Президентом республіки. Дорадчим органом при крайовому президенті було крайове представництво, яке на Закарпатті складалось з 12 обраних і 6 призначених урядом членів. Територія Закарпаття поділялась на 12 округів з окружними представництвами, голови яких мали широкі повноваження і фактично були представниками уряду на місцях.

Вагомі зміни відбулись у галузі освіти і культури – значно зросла кількість освітніх закладів, у школах буа дозволена українська мова, відтак поширились культурні товариства українофільського і русофільського напрямів.Після Мюнхенської умови між главами урядів Англії, Франції, Німеччини і Італії про розчленування Чехословаччини від 29 вересня 1938 р. чехословацький уряд 11 жовтня дозволив створити автономний уряд Карпатської України, який 26 жовтня очолив священик Августин Волошин. 2 листопада 1938 р. частину Закарпаття з містами Ужгород, Мукечево і Берегове приєднати до Угорщини.Столицю Карпатської України було перенесено з Ужгорода до Хуста.