Основні вимоги до методів

Лекція №5

Тема: Методи соціально-психологічних досліджень.

Мета: сформувати у студентів уявлення про спеціалізовані соціально-психологічні та основні методи досліджень, визначити етапи соціально-психологічного дослідження.

План:

1. Основні вимоги до методів соціально-педагогічного дослі­дження.

2. Етапи наукового дослідження.

3. Методи експерименту та спостереження.

4. Метод соціометричних вимірювань. Контент-аналіз.

Рекомендована література:

1. Андреева Г.М. Социальная психология. М., 2002.

2. Андриенко Е.В. Социальная психология. М., 2000.

3. Еникеев М.И. Социальная психология. М., 2001.

4. Крысько Е.Г. Социальная психология. М., 2005.

5. Москаленко В.В. Соціальна психологія. К., 2005.

6. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія. К., 2003.

7. Свенцицкий А.Л. Социальная психология. М., 2005.

Основні вимоги до методів

соціально-педагогічного дослі­дження.

Методологія - система принципів, способів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності.

Рівні методологічного аналізу (за Г.М. Андреєвою):

1. Загальна методологія - загальні принципи пізнання, які спри­яють світоглядному узагальненню отриманих результатів (філософський підхід до аналізу явищ дійсності).

2. Спеціальна методологія - сукупність методологічних прин­ципів, які застосовуються в соціальній психології; передба­чає конкретне використання загальнофілософських принци­пів у вивченні об'єктів соціально-психологічних досліджень.

3. Методологічні прийоми дослідження (комплекс конкретних методик) - забезпечення безпосереднього зв'язку з практи­кою соціально-психологічних досліджень; спеціальна форма пізнавальної діяльності, завдяки якій формується нове нау­кове знання.

Призначення рівнів методологічного аналізу - не допустити зведення всіх метологічних проблем лише до третього рівня, інакше соціально-психологічна проблематика буде розвиватися локалізовано, що призведе до формування спрощених наукових уявлень про її зміст.

За С. Московічі, існують три типи соціально-психологічних досліджень, які визначилися як історико-психологічні явища:

1. 40-50-ті роки XX ст. - домінування таксономічної соціальної психології (К. Ховленд); дослідження соціальної перцепції.

2. 50-60-ті роки XX ст. - домінування диференційної соціаль­ної психології (теорія когнітивного дисонансу Л. Фестінге- ра, дослідження зрушення до ризику Д. Стоунер).

3. 1970-ті роки - домінування системної соціальної психології (дослідження міжгрупових стосунків А. Теджфел).

Основні компоненти дослідження:

1) постановка завдання;

2) попередній аналіз наявної інформації;

3) формування вихідних гіпотез;

4) теоретичний аналіз гіпотези;

5) планування і організація дослідження;

6) проведення дослідження;

7) аналіз і узагальнення отриманих результатів;

8) перевірка вихідної гіпотези;

9) формування нових фактів і законів.

Якісна характеристика дослідження:

1) вивчення конкретних об'єктів;

2) диференційоване розв'язання емпіричних (факти), логічних (встановлення зв'язків) і теоретичних завдань (пошук при­чин тощо);

3) чіткість вихідних (відомих) фактів, формулювання гіпотез;

4) прогностична спрямованість даних.

Проблема якості дослідження забезпечується з допомогою принципу репрезентативності, тобто вибору такої популяції, яка дозволяє дійти кількісних і якісних висновків. Чим ближче об­сяг вибірки наближається до обсягу генеральної сукупності, тим більше ця вибірка репрезентативна. Існують малі (п < 30) та ве­ликі вибірки (К > 300). Якщо вибірка знаходиться в межах 25(30) елементів, то висновки, отримані в дослідженні, є справе­дливими лише для неї. Якщо вибірка є більшою за 25(30) елеме­нтів, то висновки, отримані в результаті роботи з нею, поширю­ються на інші вибірки. Наприклад, певні тенденції в учнівсько­му класі, який нараховує більше 25(30) осіб, можуть бути типо­вим для інших учнівських класів, діти в яких є ровесниками.

Характеристики (критерії) методик:

1. Достовірність - відтворення результатів вимірювання, які повторються в ідентичних умовах. Кількісна оцінка достовірності:

а) кореляція результатів повторних досліджень, що залежить від об'єктивності експериментатора;

б) одна властивість вимірюється різними дослідниками.

Достовірність інформації є підлеглою до валідності.

2. Валідність (обґрунтованість методу) - здатність методу ви­значати ті характеристики, які передбачені метою досліджен­ня. Способи перевірки на валідність:

1. експертна оцінка (експерти діють без шкали);

2. проведення додаткового інтерв'ю з метою непрямої перевір­ки отриманих результатів;

3. комплексність дослідження (використання кількох методів, які є адекватними за призначенням).

3. Точність інформації - найбільш проблемний для дотриман­ня критерій, який визначає рівень чутливості методики; передбачає встановлення допустимої міри точності. Способи перевірки точності інформації:

1. від супротивного: тоді дані є обґрунтованими, але нестійки­ми, що спостерігається під час ситуативного опитування;

2. зміщене опитування: схожі результати повторюються три­валий час, унаслідок чого дані будуть стійкими, але необ­грунтованими.

Ці критерії формують поняття «надійність інформації», яке залежить також від особистості дослідника, зокрема від його вмінь бути об'єктивним джерелом інформації та працювати з людьми з метою створення взаємної атмосфери довіри.

Вимоги до проведення дослідження (пов'язані з проблемою якості отриманих результатів, оскільки інформація може бути об'єктивною і суб'єктивною):

1. Знання вікових, індивідуальних особливостей піддослідних.

2. Знання психології статі.

3. Урахування впливу умов зовнішнього середовища (експери­ментатор, інструкція, умови праці) на процес дослідження.

4. Урахування в роботі випадкових внутрішніх (фізіологічних - стан здоров'я, втома, відчуття ситості, голоду тощо), пси­хологічних (адаптація, мотивація, емоції, навчання тощо) та технічних коливань (особливості функціонування обчис­лювальної техніки).

5. Побудова програми дослідження.

6. Збирання емпіричної інформації для перевірки гіпотези.

7. Проведення кількісного та якісного аналізу.

8. Прикладна спрямованість досліджень, їх фундаментальність і прогностичність.

Вживаючи поняття «дослідник», у педагогічній діяльності ми маємо також на увазі вчителя, який обов'язково повинен мати елементарні вміння дослідницької роботи, що є запорукою зв'язку теорії й практики, реалізації соціально-психологічних ідей кваліфікованими виконавцями. Піддослідними, респонден­тами вважаються учні. Водночас не потрібно підміняти функції вчителя функціями вчених, оскільки це призведе до формуван­ня спрощених уявлень про наукове знання, дискредитує його.