Основні загально- наукові методи соціальної психології - спостереження, експеримент, самоспостереження.
Додаткові, або допоміжні, методи соціальної психології - тести, опитувальники (бесіда, анкета, інтерв'ю), соціометрія, аналіз продуктів діяльності, біографічні методи (аналіз життєвого шляху, документації, свідчень очевидців).
Програма вивчення соціально-психологічних явищ з допомогою спостереження або експерименту:
1) постановка проблеми;
2) визначення об'єкта, предмета, завдань дослідження;
3) уточнення головних понять;
4) формулювання гіпотези;
5) розробка методики дослідження;
6) проведення пілотного дослідження та подальше вдосконалення методики, перевірка її на відповідність поставленій меті;
7) збирання первинної інформації, що супроводжується контролем надійності та вірогідності отриманих даних;
8) логічна і кількісна обробка отриманих результатів, їх інтерпретація;
9) висновки.
Спостереження вперше було застосоване в дитячій психології. Його зміст:
|
|
1. метод збору інформації про об'єкт на основі безпосереднього сприймання і реєстрації всіх фактів з метою їх подальшого аналізу та висновків;
2. фіксація даних за заздалегідь продуманим планом без активного втручання дослідника в перебіг подій;
3. організована та цілеспрямована фіксація явищ навколишньої дійсності, що зумовлюється завданням діяльності.
Предметом спостереження є вербальні та невербальні прояви поведінки людини, групи в певному соціальному середовищі та ситуації (В.В. Москаленко): послідовність, спрямованість, частота, тривалість, інтенсивність, експресивність, зміст мовних актів, особливості лексики, граматики, фонетики, синхронізація дій; виразні рухи, експресія обличчя, очей, тіла, звуків; рух, пересування і нерухомі стани, швидкість і спрямованість руху; фізичний вплив (дотики, штурхани, удари, підтримка, сумісне зусилля, передача, відняття, затримка).
Види спостереження:
І. За місцем проведення:
1. лабораторне (здійснюється в спеціально створених умовах, коли пізнавальна ситуація створюється дослідником);
2. природне, яке проводиться в звичних умовах, тобто в реальній життєвій ситуації, і передбачає безпосередній контакт з об'єктом, що дозволяє зберегти його недоторканність.
ІІ. За способом контакту:
1. безпосереднє;
2. опосередковане.
ІІІ. За стилем взаємодії з об'єктами:
1) включене, де дослідник стає на певний час членом групи, яка вивчається; тут важливо виконувати роль члена колективу, уміти не привертати до себе уваги, більше слухати співрозмовників і менше їм ставити запитань; будь-які висловлювання мають бути нейтральними;
|
|
2) приховане (спостереження «збоку»): респонденти не знають, що їх вивчають (наприклад, стінка Гезелла);
3) відкрите (респонденти знають, що їх вивчають) тощо.
ІУ. За метою:
- випадкове;
- цілеспрямоване.
У. За рівнем організації діяльності:
- вибіркове;
- суцільне.
УІ. За способом фіксації результатів:
- констатуюче;
- оцінне.
УІІ. За регулярністю проведення:
- систематичне;
- випадкове тощо.
Різновиди спостереження схожі на ті, які застосовуються у віковій та педагогічній психології. Відмінність полягає в меті методу: у соціальній психології домінантою будь-якого дослідження є вивчення психології групи.
Особливості спостереження:
1. складність повторного дослідження;
2. потенційний вплив об'єктивних та суб'єктивних чинників на інтерпретацію результатів, які можуть спотворити отриманий результат:
а) суб'єктивні чинники - прояв емоцій; соціальна установка; власний досвід; увага;
б) об'єктивні чинники - обмеженість сфери застосування; значні витрати часу; не всі явища навколишньої дійсності піддаються спостереженню;
3. трудомісткість процедури;
4. присутність спостерігача сковує піддослідних;
5. неможливо виявити думку респондентів лише з допомогою питань;
6. можливість фіксувати різні зміни в особистості безпосередньо в момент їх виникнення;
7. залежно від того, який різновид використовується, існує ймовірність з'ясувати різноманітність пізнавальної ситуації, яка як необхідна умова для досягнення мети дослідження виникає нечасто, навіть спорадично.
Вимоги до спостерігача:
1. контроль власних дій, емоцій;
2. його дії не повинні шкодити тим особам, за якими спостерігають;
3. нейтральність;
4. об'єктивність;
5. професійна підготовленість (наявність програм, розробок тощо).
Програма спостереження:
1. вибір об'єкта;
2. визначення мети і завдань (конкретизація предмета спостереження);
3. визначення ситуації і умов діяльності спостережуваного об'єкта;
4. з'ясування ознак і одиниць;
5. визначення параметрів вихідних понять і розробка надійності категорій з допомогою коефіцієнта згоди спостерігачів (схожа ситуація спостерігається різними особами), коефіцієнта надійності (різні спостерігачі проводять спостереження в різний час), коефіцієнта стійкості (один спостерігач працює в різний час).
Спостереження повинне використовуватися в комплексі з іншими методами дослідження.
Експеримент:
1. метод збору фактів в умовах, які забезпечують активний прояв соціально-психологічних явищ, що вивчаються; отримання інформації з метою встановлення закономірностей, які характеризують експериментальну ситуацію;
2. передбачає активне втручання дослідника в процес роботи;
3. організована дослідником експериментальна ситуація, яка спрямована на встановлення закономірностей взаємодії залежних і незалежних змінних.
Вимоги до експерименту:
1. опис об'єкта дослідження;
2. визначення типових (специфічних) умов дослідження;
3. формулювання гіпотези;
4. пошук незалежних змінних (конкретні ситуації або явища, які спеціально організовані дослідником);
5. визначення залежних змінних (конкретні ситуації або явища, які передбачається отримати внаслідок проведеного дослідження).
Етапи експерименту:
1) теоретичний (постановка проблеми);
2) методичний (розробка методик експерименту і експериментального плану);
3) експериментальний (створення експериментальної ситуації, засобів управління перебігом експерименту та вимірювання реакцій піддослідних);
4) аналітичний (кількісний аналіз отриманих результатів: математична обробка, інтерпретація результатів, формулювання гіпотез, практичних рекомендацій).
Види експерименту:
1) За місцем проведення:
|
|
1. природний (управління поведінкою респондентів в умовах повсякденного життя з допомогою чинників, які впливають на їх поведінку й контролюються дослідником); завдання полягає в з'ясуванні всіх чинників експериментальної ситуації та встановлення між ними рівня зв'язку; експериментальна ситуація визначається однією або двома групами (контрольною; експериментальною) або за схемою «до - після» (типовим прикладам тут є експеримент A.C. Макаренка);
2. лабораторний (передбачає організацію незвичної для піддослідних експериментальної ситуації) - створення штучної обстановки для проведення дослідження, тобто респонденти інформовані, що з ними працюють, але не знають мети, змісту роботи (типовим прикладом є експеримент В.М. Бехтере- ва, який досліджував ефективність групової діяльності, пізніше його техніка вдосконалювалась Б.Г. Ананьєвим; штучність експериментальної ситуації може призвести до недо- стовірності отриманих даних.
2) За метою:
1) констатувальний (отримання результатів про рівень розвитку певних соціально-психологічних явищ);
2) формувальний (цілеспрямована дія на особистість та групу для формування в неї певних якостей);
3) контрольний (зіставлення результатів у різних групах з метою з'ясування ефективності запропонованих методик).
У цілому експеримент може мати класифікаційні критерії аналогічні спостереженню.
Природний експеримент є особливим різновидом експерименту, оскільки створює звичні в повсякденні умови для зниження напруженості вже в експериментальних ситуаціях (О.Ф. Лазурський, 1910). Природним експериментом О.Ф.Лазурський (1874-1917) називав дослідження, які самостійно проводив у шкільних класах. Для цього організовувалася навчальна робота з дітьми, де вивчалися прояви їх психічної діяльності.
Особливості природного експерименту:
1. аргументована можливість втручання дослідника в процес дослідження;
2. створює реальні умови для нейтралізації сторонніх впливів та контролю кількох змінних, фіксації дій респондентів;
|
|
3. потрібна експериментальна ситуація виникає нечасто;
4. проблематично створити природну ситуацію та визначити чинники, які впливають на змінні.