Травлення у дванадцятипалій кишці

Дванадцятипала кишка є своєрідним центром регуляції секреторної, моторної та евакуаторної діяльності шлунково-кишкового тракту. У цьому відділі продукти піддаються діянню підшлункової залози, підшлункового соку, печінки, жовчі, а також залоз слизової оболонки дванадцятипалої кишки, соку дванадцятипалої кишки.

Підшлунковий сік містить протеолітичні, ліполітичні та гліколітичні ферменти. Регуляція секреції здійснюється за допомогою блукаючого нерва та гормонами: секретином, панкреозіміном, гастрином та іншими.

Жовч – секрет печінкових клітин, містить жовчні кислоти, холестерин. Впливає на багато процесів, пов’язаних з травленням у шлунку, дванадцятипалій кишці та тонкому кишечнику.

Кишковий сік – утворюється паралельно з загибеллю залозистих клітин (безперервне злущування клітин, відновлення нових клітин). Містить пептидази, ліпази, амілази. Секреція соку збуджується переважно місцевими факторами.

У стоматологічній практиці порушення функцій підшлункової залози може бути оцінено при лінгводіагностиці: язик стає сухим, обкладеним (набряклим, з наявністю тріщин). У дітей (інколи в грудному віці) при епідемічному паротиті може бути запалення підшлункової залози.

Порушення функції печінки (гепатит) може ви являтися жовтушністю слизової оболонки піднебіння, носогубної складки, жовтим та густим нальотом на язику.

Патологічна рухливість та втрата зубів приводять до неповноцінної обробки їжі в порожнині рота, що відбивається на моторній та секреторній діяльності дванадцятипалої кишки.

Рецептори слизової оболонки порожнини рота відіграють важливу роль у регуляції секреторної функції підшлункової залози, печінки та дванадцятипалої кишки.

Фізіологія всмоктування

Всмоктування – активний фізіологічний процес проникнення речовин крізь мембрану клітини у внутрішнє середовище організму. Розрізняють ендоцитоз: фагоцитоз та піноцитоз. Транспорт речовин може здійснюватися – пасивно, полегшеною дифузією, активно.

Цей процес здійснюється протягом всього травного тракту. У ротовій порожнині – деяка отрута, лікарські препарати: в шлунку – вода, мінеральні солі, алкоголь, в невеликій кількості вуглеводи, амінокислоти в кишечнику – все.

Білки всмоктуються у вигляді амінокислот, жири – гліцерину та жирних кислот, вуглеводи – глюкози.

Швидкість всмоктування залежить від: будови слизової, складу речовин, ступеня його перетравлювання, стану крово- та лімфотоку, моторики шлунково-кишкового тракту, величини руху ворсинок (останні регулюються спеціальним гормоном – влікіном).

Теоретичні питання:

1. Теорії і механізми всмоктування.

2. Шляхи всмоктування продуктів перетравлення вуглеводів, жирів і білків.

3. Гормони шлунково-кишкового тракту. їх участь в регуляції травлення.

4. Харчовий центр, його бульбарні, гіпоталамічні і коркові компоненти, їх впливи на харчову поведінку.

5. Відчуття апетиту, голоду і насичення, механізми їх формування.

 

 

Модуль 10

Обмін речовин і енергія

 

Основні поняття

Обмін речовин, водно-сольовий обмін, вітаміни, авітамінози, енергетичний баланс, калориметрія, загальний. Основний обмін, норми харчування. Харчові раціони, терморегуляція. Пойкілотермні, гомойотерміни, центри терморегуляції, терморецептори, гіпо-гіпертермія,