Техніка вимірювання індикаторною скобою

1).Скласти блок кінцевих мір, який дорівнює номінальному розміру деталі.

2).Встановити малу і велику стрілки на нуль. В цьому випадку встановлення малої стрілки на нуль ведеться в процесі з'єднання вимірювальної головки. Для цього необхідно послабити стяжний гвинт 11 (рис. 15), а потім, відпускаючи та підіймаючи головку, знайти таке її положення, коли мала стрілка зупиниться на нулі, потім затягується стяжний гвинт 11. Велика стрілка встановлюється на нуль шляхом повороту шкали індикатора.

3).Відкрутивши запобіжний ковпачок 9 і послабивши стопорний гвинт 8, встановлюють переставну п'ятку 2 так, щоб між її торцем і торцем рухомої п'ятки 4 легко розміщувався набраний блок кінцевих мір.

4).Встановлюють необхідний "натяг". Для цього перемішують переставну п'ятку 2 в бік індикатора на стільки, щоб велика стрілка зробила півтора - два оберти. Закріплюють стопорний гвинт 8, і обертаючи шкалу індикатора виставляють її так, щоб нуль шкали зупинився навпроти вістря великої стрілки індикатора, потім накручують запобіжний ковпачок 9. Прилад готовий до використання.

5).Натискаючи на важіль відводу 7 рухомої п'ятки скоби 4, прибрати блок кінцевих мір з вимірювального простору.

6).Встановити деталь, що підлягає вимірюванню між поверхнями п'яток скоби. Відхилення великої стрілки індикатора від нуля будуть рівні відхиленням дійсного розміру від номінального. Дійсний розмір деталі підраховується за формулою:

de = dn ± Δ,

де - de дійсний розмір деталі, мм; dn - номінальний розмір деталі, мм; Δ - відхилення великої стрілки індикатора від нуля, мм.