Теми для самостійного опрацювання

1. Освітній простір як феномен.

2. Поліструктурність світового освітнього простору: просторова (територіальна) і організаційна структури.

3. Концепції порівняльної педагогіки: суспільно-культурна, історична, гуманістична, інтердисциплінарна, проблемна, обслуговування освітньої політики, методологічна.

4. Міжнародні та всесвітні організації: ЮНЕСКО (Міжнародне бюро освіти, Міжнародний інститут планування освіти, Інститут освіти ЮНЕСКО), Рада Європи та інші.

5. Рапорти експертів ЮНЕСКО про навчання упродовж життя.

6. Зміст рапорту експертів ЮНЕСКО: «Освіта – прихований в ній
скарб».

7. Структура та зміст Білої книги, її значення для розвитку освіти.

8. Головні тези рапорту «Навчання аби бути».

9. Структура і зміст рапорту «Навчання без кордонів».

10. Характеристика рапорту «Освіта – національний пріоритет».

11. Зміст рапорту «Навчання й учіння на шляху до суспільства, яке
навчається».

12. Рапорт «Освіта для Європи», його значення для створення єдиного європейського простору.

13. Ґенеза порівняльної педагогіки в Україні.

14. Структура порівняльних досліджень: опис, інтерпретація, юкстапозиція, моделювання.

15. Методологічні стандарти порівняльних досліджень: вибір мети і предмету дослідження, їх концептуалізація; вибір методів, технік і засобів дослідження; відбір експериментального матеріалу (проб, випробувань) і засобів отримання інформації; організація дослідження; аналіз та інтерпретація одержання результатів.

16. Місце порівняльної педагогіки в системі педагогічних наук.

17. Сучасні концепції зарубіжної дошкільної освіти: «соціального реконструктивізму», «громадської освіти», «освіти для виживання», «виховання характеру», «полікультурної освіти дітей», «виховного середовища», «інтегрованого розвитку компетентності», «гуманістичної освіти».

18. Нормативні та державні документи в галузі дошкільної освіти.

19. Три основні моделі дошкільного виховання: латиноєвропейська (Франція, Бельгія, Швейцарія, Італія), скандинавська (Фінляндія, Швеція), англосаксонська (Великобританія, США, Канада).

20. Концепція структурування змісту освіти.

21. Напрями реформування змісту освіти на сучасному етапі.

22. Підходи до формування «ядра» знань.

23. Національні особливості побудови змісту освіти в західноєвропейських країнах і Україні.

24. Принципи профілізації.

25. Цілі старшої школи, підходи до побудови та організації навчання.

26. Зміст освіти у старшій школі.

27. Стандартизація та диференціація освіти.

28. Міжнародні проекти та програми, які передбачають участь різноманітних освітніх систем: ЕРАЗМУС, ЛІНГВА, ЕСПРІТ, ІРІС та інші.

29. Міжнародні дослідження шкільної успішності (ІЕА) як приклад порівняльних досліджень.

30. Соціалізація особистості в сучасній школі.

31. Особливості навчання обдарованих дітей.

32. Особливості навчання дітей з особливими потребами.

33. Мета і завдання професійної освіти.

34. Тенденції розвитку професійної освіти.

35. Базова та неперервна професійна освіта.

36. Моделі сучасної професійної освіти.

37. Типи управління освітніми системами: централізована та децентралізована.

38. Поняття економічної ефективності вищої освіти.

39. Кроки в освітній політиці провідних країн світу що сприяють розвитку економічної ефективності вищої освіти.

40. Соціальний попит на вищу освіту.

41. Сучасні моделі вищої освіти: британська (вільне навчання особистості), шотландська (цінності корисного знання), німецька (цінність інтелектуального дослідження), американська або чиказька (цінність вільного розвитку індивідуальних здібностей вільної особистості), японська (максимальна реалізація творчого потенціалу особистості).

42. Державна та приватна освіта.

43. Засоби забезпечення якості вищої освіти у провідних університетах світу.

44. Стандарти в централізованих та децентралізованих освітніх системах.

45. Забезпечення і моніторинг якості вищої освіти: наднаціональний вимір.

46. Про вдосконалення якості освіти у європейській вищій школі.

47. Неформальна освіта в контексті неперервної освіти.

48. Особливості навчання дорослих.

49. Альтернативні навчально-виховні заклади ХХ століття: модифікуючи нововведення (індивідуальне навчання, кооперативне навчання); радикальні нововведення (заклади «традиційної» інновації: школи М. Монтессорі (Італія), Р. Штайнера (Німеччина), С. Френе (Франція); альтернативні школи нової хвилі: школи «домашнього навчання», відкриті школи, школи без стін, школа-парк).

50. Сучасні моделі освіти: американська модель: школа (ясельна, початкова, середня, старша) – коледж – університет (бакалаврат, магістратура, докторантура); французька модель: школа (материнська, початкова, коледж, ліцей) – професійний (технологічний) інститут – університет (ліценціат, магістратура, докторантура) – великі школи; англійська модель: школа (ясельна, початкова, обʼєднана, граматична, сучасна) – коледж – університет (бакалаврат, магістратура, докторантура); англійська модель: школа (повна середня, гімназія, ліцей, коледж) – інститут, консерваторія, академія, університет – аспірантура-докторантура.