Динаміка врожайності сільськогосподарських культур в , ц/га

УДК

 

Методичні вказівки розробили: завідувач кафедри економіки сільського господарства, доктор економічних наук, професор Топіха І.Н., старший викладач Мельник І.О.

 

Друкується за рішенням методичної Ради Миколаївського державного аграрного університету від “ “ 2006 р., протокол №

 

 

1. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

 

Виробнича практика студентів економічного факультету є продовженням навчального процесу в умовах виробництва певного підприємства, установи, організації агропромслового комплексу.

Мета виробничої практики – в реальних умовах діяльності підприємства закріпити отримані теоретичні знання та вміти застосовувати їх на практиці для вирішення різноманітних виробничих ситуацій.

Завданням виробничої практики є поглиблене вивчення:

- розміру і напрямку спеціалізації підприємства;

- ресурсного потенціалу та особливостей його використання;

- трудових ресурсів та продуктивності праці;

- вартості і структури фондів;

- технології виробництва основної та інших видів продукції;

- економічної ефективності виробництва продукції;

- форми власності та господарювання підприємства;

- економічних взаємовідносин з підприємствами і організаціями І і ІІ сфери АПК;

- особливості зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

По закінченню виробничої практики студент повинен вміти проводити всебічний і глибокий економічний аналіз господарської діяльності підприємства, визначати напрямки удосконалення та підвищення ефективності використання виробничого потенціалу, що підтверджується розрахунками та захистом звіту з практики.

 

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗМІСТ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

 

Виробничу практику студенти проходять на підприємствах, установах, організаціях агропромислового комплексу за погодженням з кафедрою економіки сільського господарства та деканатом економічного факультету університету.

Загальна тривалість практики становить 2 тижні. Послідовність проходження практики визначається в календарному плані, який складається студентом і погоджується з керівноком практикою від університету та з керівником від підприємства (додаток 1).

Бюджет часу практиканта визначається керівником від підприємства. Пропонується на вивчення та виконання кожного пункту завдання виробничої практики витрачати один робочий день.

Від університету керівництво практикою здійснює керівник практики від кафедри економіки сільського господарства. Він консультує практиканта за всіма питаннями щодо практики, ведення щоденника та написання звіту, перевіряє якість та послідовність проходження практики. Також він інформує кафедру та деканат про хід проходження практики студентами, клопоче перед ректором університету про усунення від практики тих студентів, які не виконують програму, порушують дисципліну та правила проходження практики.

Від підприємства, установи, організації керівником практики є економіст, бухгалтер або інший спеціаліст. Він дає практиканту виробничу характеристику, в якій ставить попередню оцінку з практики. При цьому враховується ступінь та якість виконання практикантом завдань практики.

Практикант повинен вести щоденник з практики, який заповнюється кожного робочого дня і в якому відображається зміст виконаної роботи, власні спостереження, вмсновки, зауваження та пропозиції. Зразок титульного листа та форма його ведення наведені в додатках 2 та 3.

Щоденник є основою для написання звіту з виробничої практики.

 

3. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ ЗВІТУ З ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

 

Звіт з виробничої практики складається студентом безпосередньо на підприємстві. Основою для звіту повинні бути записи щоденника та виконані студентом розрахункові таблиці з питань, які передбачені програмою. Студент, який не надав звіт з виробничої практики або одержав незадавільну оцінку, повторно направляється на практику без права переходу на ІV курс.

Звіт пишеться на лицевій стороні стандартних аркушів паперу формату А-4. Загальний обсяг 30-40 сторінок. На початку наводиться зміст звіту, потім розкривається кожне питання з наведенням розрахунків і посиланням на додатки.

Написання звіту відбувається безпосередньо на практиці і надається на перевірку одразу після поверення з неї та початку навчального процесу (до 5 вересня).

На кафедру подаються наступні документи:

- підписаний керівником підприємства та завірений гербовою печаткою господарства звіт з практики;

- підписана керівником підприємства та завірена гербовою печаткою господарства характеристика на практиканта.

- підписаний керівником практики від підприємства календарний план проходження виробничої практики;

- підписаний керівником практики від підприємства щоденник проходження практики;

Після перевірки і письмової рецензії викладача кафедри, звіт захищається студентом на засіданні спеціально створеної комісії не пізніше, ніж через 10-15 днів після початку занять. Оцінка за практику ставиться у залікову книжку студента. Перездача оцінки, одержаної в результаті захисту звіта, не дозволяється.

 

 

4. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ З ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

Текст пишеться від руки або друкується через два міжрядкових інтервали (6 мм) до 30 рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту – 1,8 мм. При використанні текстового редактору Microsoft Word використовується чотирнадцятий розмір шрифту, міжрядковий інтервал 1,5. на кожній сторінці залишаються поля таких розмірів: лівий – 30 мм, верхній та нижній – не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм.

Будь-які скорочення слів в роботі не допускаються, крім загальноприйнятих: грн., кг, ц, т, га та інші.

Щільність тексту повинна бути однаковою, букви або цифри – чіткими. Описки і неточності, які виявилися в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи та підрозділи.

Заголовки структурних частин роботи “Вступ”, “Розділ”, “Висновки”, “Список використаних джерел”, “Додатки”, виконуються симетрично до тексту великими літерами. Заголовки підрозділів пишуть маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного виступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять.

Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервали (9-14 мм).

Нумерація. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знаку №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш (додаток А), який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті без крапки в кінці.

“Зміст”, “Вступ”, “Висновки”, “Список використаних джерел” не нумерують. Номер розділу ставлять після слова “Розділ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка дається заголовок розділу.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують надпис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номеру розділу і порядкового номеру таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

В разі, якщо таблиця не розміщується на одній сторінці і при переносі частини її на інший аркуш (сторінку) слово “Таблиця” і номер її вказують один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл. 1.2”.

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу, як ілюстрації та таблиці. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (1.1) (перша формула першого розділу).

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею, починаючи з великої літери. Назву не підкреслюють.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту аркуша або з поворотом, але за годинниковою стрілкою. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад: “… в табл. 1.2”. У повторних посиленнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: “… див. табл. 1.2”…

Список використаних джерел. Використану літературу можна розміщувати в списку в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Відомості про джерела, які включені до списку літератури, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням праць. Приклад оформлення відомостей:

Губський Б.В. Біржові технології ринку.-К.:Нора-Прінт, 1996. – 296с.

Суржик В.Г. Фінансове прогнозування доходів і витрат акціонерного

підприємства // Фінанси України. – 1997. - №12. – С.70-78

Додатки. Додатки оформлюють як продовження звіту з виробничої практики на наступних його сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок у горі малими літерами з першої великої симетрично відносно сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої пишуться слово “Додаток…..” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначити послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, Б і т.д.

 

5. РЕКОМЕНДОВАНИЙ ЗМІСТ ЗВІТУ З ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ.

Звіт про проходження виробничої практики на конкретному підприємстві повинен містити не менше 80% від рекомендованого:

1. Характеристика місця розташування, розміру та напрямку спеціалізації підприємства.

2. Характеристика форми власності та господарювання.

3. Розвиток і економічна ефективність використання ресурсного потенціалу.

4. Склад трудових ресурсів та рівень забезпеченості ними підприємства.

5. Витрати на виробництво продукції сільського господарства та собівартість окремих видів продукції.

6. Характеристика фінансових результатів діяльності підприємства.

7. Технологія виробництва та її економічна ефективність основної та інших видів продукції.

8. Характеристика сировинної бази та джерел її поповнення.

9. Економічні взаємовідносини з підприємствами І та ІІ сфер АПК.

10. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства.

11. Особистий внесок практиканта.

12. Висновки та пропозиції.

13. Додатки.

В першому питанні надається коротка характеристика місцезнаходження підприємства, природно-кліматичні умови (рельєф, ґрунти, температура, опади), організаційно-виробнича структура господарства, віддаленість від пунктів збуту готової продукції та закупівлі матеріальних ресурсів, районного та обласногоцентрів, наявність доріг та їх характеристика. Також необхідно розглянути показники розміру господарства та рівень його спеціалізації за останні три роки (на основі аналізу фактичних даних щодо обсягів виробництва і реалізації продукції у вартісному виразі, валового доходу, прибутку, рентабельності).

Показники розміру господарства свідчать про рівень концентрації виробництва (таблиця 1).

Таблиця 1

 

Показники розміру виробництва ________________

 

Показники	Роки	В середньому на одне господарство району у звітному році
200_	200_	200_
Валова продукція в порівнянних цінах 2000 р.
Грошова виручка від реалізації, тис.грн.
Площа сільськогосподарських угідь, га
Вартість основних фондів, тис.грн.
Середньорічна чисельність працівників, чол.
Середньорічна кількість худоби та птиці в перерахунку на умовне поголів'я, гол

 

Аналізуючи дані таблиці 1, необхідно визначити, яке за розмірами досліджуване господарство – велике, середнє чи мале.

Основним показником, за допомогою якого визначається спеціалізація господарства, структура його грошових надходжень від реалізації товарної продукції (таблиця 2).

Таблиця 2

Розмір та структура грошових надходжень від реалізації

товарної продукції в ___________

Галузі та види продукції	200_ р.	200_ р.	200_ р.	В середньому за 3 роки
тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Зерно Цукровий буряк Соняшник Овочі і т.д. Інша продукція рослинництва
Разом по рослинництву
Молоко ВРХ на м’ясо Свинарство Птахівництво і т.д. Інша продукція тваринництва
Разом по тваринництву
Всього по сільськогосподарсь-кому виробництву
Продукція інших галузей
Всього по господарству

 

У другому питанні необхідно описати форму власності та господарювання даного господарства, вивчити ретроспективні їх зміни, висвітлити значення в сучасних умовах, ефективність використання та невирішені проблеми розвитку.

Відповідно до закону “Про підприємства в Україні” в нашій державі можуть діяти такі види підприємств:

1. Індивідуальне підприємство. Воно грунтується на особистій власності фізичної особи і функціонує виключно за рахунок її власної праці.

2. Сімейне підприємство.Створюється і функціонує за рахунок власності сім’ї і праці її членів, які проживають спільно і є громадянами України.

3. Приватне підприємтво. Як і індивідуальне підприємство, засновуються на власності окремого громодянина України, але при цьому використовує право найму робочої сили.

4. Колективне підприємство. Грунтується на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації. Продукція на такому підприємстві виробляється його трудовим колективом. Водночас для забезпечення окремих ділянок роботи можливий найм робочої сили на контрактній або іншій основі.

5. Державне підприємство. Засноване на державній власності, а тому члени трудового колективу такого підприємства не є власниками його майна і продукції, що виробляється. Розрізняють два типи державних підприємств:

а) державне комунальне підприємство, що грунтується на власності адміністративно-територіальних одиниць (муніципальне підприємство);

б) державне підприємство, що грунтується на загальнодержавній власності.

6. Спільне підприємство створюється через об’єднання майна різних власників. Засновниками його можуть бути громадяни і юридичні особи України та інших держав. З огляду на сказане, розрізняють спільні підприємства, засновники яких належать до різних країн, і спільні підприємства, засновники яких є юридичними і фізичними особами України, що об’єднують своє майно.

Третє питання присвячується аналізу розвитку і ефективності використання ресурсного потенціалу. Включає в себе вивчення окремих видів ресурсів, які використовуються в господарстві (основні фонди, нематеріальні ресурси та активи, інвестиції, капітальні вкладення). Визначається економічна ефективність за групами ресурсів, недоліки, які мають місце в їх складі, структурі та використанні.

Таблиця 3

Забезпеченість _______________________ виробничими ресурсами

та ефективність їх використання

Показники	200_ р.	200_ р.	200_ р.	200_ р. в %
200_	200_
Припадає на одного середньорічного працівника, зайнятого в с/г виробництві: - с/г угідь, га - основних виробничих фондів с/г призначення, тис.грн. - енергетичних потужностей, к.с.
Припадає на 100 га с/г угідь: - основних виробничих фондів с/г призначення, тис.грн. - затрат праці, тис.люд.-год. - енергетичних потужностей, к.с.
Одержано на 100 га с/г угідь, тис.грн.: - валової продукції сільського господарства (в порівняних цінах 2000 р.) - товарної продукції - прибутку
Одержано на одного працівника, зайнятого в с/г виробництві, тис.грн. - валової продукції сільського господарства (в порівнянних цінах 2000 р.) - товарної продукції - прибутку
Фондовіддача, грн./грн.
Рівень рентабельності, %
Норма прибутку, %

 

Ресурсний потенціал – це сукупність природних та техногенних матеріальних елементів, які можуть бути використані людиною для своєї життєдіяльності і залучені в процес праці для виробництва різних матеріальних благ та споживчих вартостей. До ресурсного потенціалу аграрних підприємств відносять земельні ресурси, виробничі фонди та трудові ресурси.

Для визначення ефективності використання земельних ресурсів необхідно привести показники розміру та структури сільськогосподарських угідь, рівень їх використання, структуру посівних площ сільськогосподарських культур (таблиця 4 та 5)

Таблиця 4

Розмір та структура сільськогосподарських угідь в _____________

Види угідь	200_ р.	200_ р.	200_ р.	В середньому
га	%	га	%	га	%	га	%
Загальна земельна площа		-		-		-		-
В т.ч. сільськогосподарських угідь
З них: - рілля - багаторічні насадження - сінокоси - пасовища - інші

 

Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів можливо розглянути за допомогою наступних показників:

- коефіцієнт господарського використання землі, який розраховується діленням площі сільськогосподарських угідь на всю земельну площу господарства;

- коефіцієнт розорюваності, що визначається діленням площі землі в обробітку (рілля+багаторічні культурні насадження) на площу сільськогосподарських угідь;

- коефіцієнт використання ріллі, як відношення площі посівів до площі ріллі;

- коефіцієнт меліорації розраховується діленням площі меліорованих земель на площу сільськогосподарських угідь;

Таблиця 5

Розмір та структура посівних площ в _____________

Культури	200_ р.	200_ р.	200_ р.	В середньому
га	%	га	%	га	%	га	%
Зернові і зернобобові – всього в т.ч. - озима пшениця - озимий ячмінь - ярий ячмінь - овес - кукурудза
Соняшник Цукрові буряки
Овочі
Кормові культури – всього, в т.ч. - багаторічні трави - однорічні трави - кукурудза на силос та зелений корм
Всього посівів

 

- питома вага інтенсивних культур (кукурудза на зерно, соняшник, цукрові буряки, овочі) у загальній посівній площі досліджуваного господарства;

- коефіцієнт повторного використання землі, який визначається діленням суми посівної площі і площі повторних посівів на посівну площу господарства.

Вказані показники слід звести у таблицю слідуючої форми (таблиця 6).

Про економічну ефективність використання землі свідчить система натуральних і вартісних показників.

До натуральних показників відносять: урожайність сільськогосподарських культур; виробництво окремих видів рослинницької і тваринницької продукції на 100 га відповідних земельних угідь (молоко і м`ясо всіх видів, вовни- на 100 га сільськогосподарських угідь, свинини і зерна – на ріллю, продукції птахівництва – на площу посіву зернових).

Таблиця 6

Рівень використання земельних ресурсів в _______________

Показники	200_ р.	200_ р.	200_ р.	У середньому по господарствах району у звітному році
Коефіцієнт господарського використання землі
Коефіцієнт розорюваності
Коефіцієнт використання ріллі
Коефіцієнт меліорації
Питома вага інтенсивних культур
Коефіцієнт повторного використання землі

З початку необхідно охарактеризувати зміну врожайності сільськогосподарських культур (таблиця 7).

Таблиця 7

Динаміка врожайності сільськогосподарських культур в __________, ц/га

Культури

Перший період

В середньому за 2 роки першого періоду

Другий період

В середньому за 2 роки другого періоду

Бази-сний рік

Наступний за базисним рік

Перед звітний рік

Звіт-ний рік

Зернові в цілому (без кукурудзи) в тому числі: озимі зернові з них: озима пшениця озимий ячмінь Ярі зернові: з них: ярий ячмінь овес Кукурудза на зерно Горох

Соняшник Цукровий буряк Овочі

 

В аналізі даних необхідно вказати причини зміни врожайності сільськогосподарських культур та відхилень від середньо районних показників – це можуть бути: не дуже добрі попередники; не використовуються нові перспективні сорти та і якість насіння занадто низька; низька якість виконаних механізованих робіт, до того ж вони виконувалися не в оптимальні агротехнічні строки; на низькому рівні ведеться боротьба з бур'янами, хворобами і шкідниками; мали місце значні втрати врожаю під час збору і таке інше.

Необхідно розглянути виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 га відповідних земельних угідь (таблиця 8).

Таблиця 8