Зразок виконання лабораторної работи. Використані джерела

Використані джерела:

1. Конституція Іспанії 1978 року.

2. http://www.la-moncloa.es/

3. Жак Зіллер. “Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз” –К.: Основи. 1996. – 420с.

Конституція Іспанія 1978 р. позначає собою повернення до двопалатності, передбачаючи, що Генеральні кортеси утворюються з Конгресу депутатів і Сенату, які засідають у Мадриді в одному маленькому будинку в кварталі Прадо. Конгрес складається, згідно з Конституцією, з 300—400 членів (органічний закон про виборчий режим 1985 р. встановлює цифру 350), які обираються прямим загальним голосуванням пропорційно до населення провінцій (мінімум становлять два депутати від провінції). 257 членів Сенату, який кваліфікується Конституцією як палата територіального представництва, так само обираються на основі прямого загального голосування, але у пропорції по 4 від провінції, незалежно від чисельності населення (однак 5 для Балеарських островів; що ж до Канарських островів, то тут 5 для острова Лас-Пальмас і 5 для острова Тенеріфе, аби взяти до уваги характер архіпелагів, що його мають ці провінції; по 2 для кожного з африканських анклавів Сеута і Мелілья), до яких додаються 46 „обласних" сенаторів, котрі призначаються парламентами автономних областей.

Обидві палати кортесів обираються на чотири роки. Випадки розпуску, що траплялися дотепер, завжди стосувалися обох палат водночас, хоча це не вима­гається Конституцією, отож їхні мандати до цього часу збігаються. Розпуск прого­лошує король або на прохання голови уряду, який користується довірою парла­менту (що дозволяє йому вибрати дату проведення виборів — звичай, запозичений у Великої Британії), або через те, що жоден кандидат на посаду голови уряду не отримав від Конгресу інвеститури* (обов'язковий розпуск, до якого не вдавалися з 1978 p.). Однак розпуск не може відбуватися частіше одного разу на рік, під час надзвичайного становища або коли розпочато процедуру вотуму недовіри.

Нерівність між двома палатами дуже помітна, за винятком царини, дотичної до перегляду Конституції, позаяк уряд підзвітний лише перед Конгресом, а в законодавчій галузі останній може не зважати на вето чи поправки Сенату, за умови абсолютної більшості.

Діяльність парламенту підлягає подвійній серії обмежень. З одного боку, особливо досконалий контроль конституційності зобов'язує законодавця дотримуватися, зокрема, переліку детально описаних фундаментальних прав, а також інших предметних положень Конституції, принципів, комплексно розроблених через практику Конституційного суду. З іншого боку, парламентові забороняється укладати закони щодо питань, віднесених виключно до відання автономних областей, що може виражатися в обмеженні територіального поля застосування закону, в результаті відмінностей у повноваженнях, які різняться залежно від певного пакту про автономію.

Законодавча ініціатива належить урядові, від якого виходять законопроекти, окремим депутатам чи сенаторам, а також парламентам автономних областей, і навіть 500 000 виборців, від яких можуть виходити законодавчі пропозиції. У парламентських дебатах проекти мають пріоритет перед пропозиціями. Законодавчі пропозиції та законопроекти голосуються спочатку Конгресом депутатів, після вивчення в комісії, а потім передаються в Сенат, який може або накласти своє вето (абсолютною більшістю) протягом двох місяців, або внести поправки до закону. Конгрес може проігнорувати вето відразу ж абсолютною більшістю або простою більшістю через два місяці, і може заперечити проти поправок Сенату простою більшістю. Уряд може вплинути на законодавчу процедуру лише проголосивши надзвичайний стан, що має наслідком скорочення термінів, передба­чених для прийняття рішень Сенатом, а потім Конгресом. — або непрямо поста­вивши питання про довіру, тобто погрожуючи відставкою (чи вимогою розпуску парламенту, чи навіть і тим, і тим), якщо текст не прийнято у бажаній для нього формі.

Конституція передбачає можливість для парламенту делегувати свою владу урядові, який, відтак, зможе займатися законодавчою діяльністю через законодавчі декрети (deuetos legislatnos) на основі закону про наділення повнова­женнями, уточнюючи царину і межі. Дотепер цей засіб для прискорення внесення поправок гнучкішій процедурі разі термінової та широко), приймати протягом тридцяти можуть змінювати режим автономних законотворчості та уникнення переробки тексту внаслідок використовувався відносно мало. Насправді уряд віддає перевагу декретів-законів (decretos-Ieyes). Вона дає змогу урядові, в надзвичайної необхідності (яка донині інтерпретувалася досить такі акти законодавчого значення; останні мають подаватися днів на ратифікацію Конгресові депутатів. Декрети-закони не законодавство про базову організацію державних інституцій, областей, громадські свободи або спосіб голосування.

На відзнаку від традиції, яка існує в інших парламентських монархіях, за Конституцією 1978 р. право вибору голови уряду належить не королю, оскільки монарх призначає кандидата спільно з головою Конгресу депутатів і за підписом останнього. Кандидат має отримати довіру Конгресу депутатів абсолютною більшістю (або, після 48 годин роздумів, простою більшістю), перше ніж бути призначеним і отримати право формувати уряд. Перебування в уряді не є несумісним з парламентською діяльністю, однак при тому, що більшість членів уряду є депутатами, трапляється, що міністра підшукують поза парламентом, доступ до якого він має як член уряду. Інші члени уряду призначаються королем за поданням голови уряду, однак державні секретарі просто призначаються останнім.

Мандат уряду закінчується разом з новими виборами, що найчастіше і діялось, відставкою голови уряду (п. Суарес у лютому 1981 p.), або в разі голосування Конгресом депутатів конструктивного вотуму недовіри, на німецький кшталт, яке супроводжується виборами нового голови уряду, або, нарешті, за негативного голосування питання про довіру, спеціально поставленого останнім, у разі, коли розпуск парламенту виключений. Стабільність уряду в Іспанії залежить не так від існування партії урядової більшості, як від конституційних механізмів у дусі раціоналізованого парламентаризму. Інші члени уряду призначаються і зміщаються з посад королем на пропозицію голови, і нерідко міністерські перестанови здійснюються з волі голови уряду, за умови, що дотримано головних тенденцій партії, яку він очолює.

Єдиними положеннями Конституції, які стосуються структури уряду, є такі, котрі передбачають, що уряд складається з голови уряду, в разі необхідності — віце-голів, міністрів та „інших членів,- передбачених законом". Голова керує і координує діяльність уряду, яка має колегіальний характер, і уособлює уряд в очах глави держави, парламенту і громадської думки; на віце-голову уряду покладено тимчасове виконання, в разі потреби, обов'язків голови, а також заміну останнього у випадку його смерті. Кожний міністр керує, власне, міністерським відомством (число міністерств зафіксовано законом), за винятком голови і віце-голови уряду. Державні секретарі не вважаються членами уряду і не входять до Ради міністрів. Голова уряду постійно перебуває в Мадриді, в палаці Монклоа, і Рада міністрів, до якої входять всі члени уряду, збирається щотижня під його головуванням.

			Парламент автономних республік (структура аналогічна Генеральним Кортесам)

Методичні вказівки
до виконання лабораторних робіт з курсу „Міжнародні інформаційні технології”

Загальні положення

1. Лабораторний практикум складається з 3 лабораторних робіт. Кожна лабораторна робота виконується за 2 заняття. Перед виконанням лабораторної роботи викладачем проводиться експрес-опитування студентів для визначення ступеня підготовки до її виконання. Студенти, які не підготовлені до проведення лабораторного заняття, до роботи не допускаються.

2. Лабораторні заняття проводяться в лабораторних класах: 115, 116 та 121. Перед початком циклу занять кожний студент повинен пройти інструктаж з „Техніки безпеки” (ТБ), який проводить викладач. Результати здачі правил ТБ оформлюються у відповідному журналі з техніки безпеки.

3. Для проведення лабораторної роботи кожний студент повинен мати „Зошит для лабораторних робіт” та окрему дискету, де зберігатимуться матеріали дослідження, які студент отримав під час проведення лабораторної роботи.

4. Після закінчення проведення кожної лабораторної роботи оформлюється звіт в друкованому вигляді та на дискеті, який захищається перед викладачем. Кожна робота оцінюється викладачем за модульно-рейтинговою системою.
Лабораторні роботи
з курсу “Міжнародні інформаційні технології”