2018-01-08
672
Ø Мотивація як складова менеджменту персоналу.
Ø Предмет, структура і завдання навчальної дисципліни “Мотивація персоналу”.
Ø Потреби як основна ланка мотивації трудової діяльності.
Ø Класифікація потреб людини.
Ø Сутність категорій “інтереси”, “мотиви”, “стимули”, “стимулювання”.
Ø Вивчення та аналіз потреб і мотивів як передумова ефективного управління персоналом.
Ø Сутність поняття «мотивація персоналу».
Ø Поняття “внутрішньої” і “зовнішньої” мотивації.
Ø Винагороди як складова процесу мотивації, типи винагород.
Ø Мотиваційний процес: основні положення і стадії.
Ø Вплив ринкових відносин на технологію та пріоритети мотивації персоналу.
Ø Еволюція наукових поглядів на мотивацію персоналу.
Ø Змістовні теорії мотивації: загальна характеристика.
Ø Теорія ієрархії потреб А. Маслоу та її значення.
Ø Теорія двох факторів Герцберга і практичні аспекти її використання.
Ø Теорія набутих потреб Мак-Клелланда: основні положення, значення.
Ø Значення і використання змістовних теорій мотивації в процесі менеджменту персоналу.
Ø Загальна характеристика процесуальних теорій мотивації.
Ø Сутність теорії очікувань і її значення.
Ø Основні положення теорії справедливості.
Ø Концепція партисипативного управління.
Ø Модель Портера-Лоулера та її значення в практиці менеджменту персоналу.
Ø Значення і використання процесуальних теорій мотивації.
Ø Поняття та основні положення матеріальної мотивації праці.
Ø Характеристика макро- і мікроекономічних чинників, що впливають на рівень матеріальної мотивації.
Ø Методи (показники) оцінки диференціації доходів.
Ø Методика оцінки стану матеріальної мотивації праці в організації.
Ø Характеристика стану матеріальної мотивації в Україні за сучасних умов.
Ø Трудова мотивація праці: характеристика і значення.
Ø Статусна мотивація праці: характеристика і значення.
Ø Мотиваційний моніторинг як умова ефективного впливу на поведінку персоналу.
Ø Чинники диференціації заробітної плати.
Ø Організація заробітної плати та її вплив на мотивацію праці.
Ø Характеристика елементів організації заробітної плати.
Ø Тарифна система як складова оплати праці та її мотивуюча роль.
Ø Порядок визначення мінімальної тарифної ставки.
Ø Удосконалення тарифних умов оплати праці робітників.
Ø Диференціація посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців.
Ø Гнучкий тариф: основні положення, сфера застосування, переваги.
Ø Безтарифна (пайова) система оплати праці.
Ø Нормування праці та його роль у мотивації трудової діяльності.
Ø Організаційно-економічний механізм удосконалення нормування праці.
Ø Закон України “Про оплату праці” і його роль в організації матеріального стимулювання персоналу.
Ø Оптимізація структури заробітної плати, її мотивуюча роль.
Ø Системи заробітної плати: сучасне розуміння та роль у посиленні мотивації трудової діяльності.
Ø Класифікація систем заробітної плати.
Ø Умови (чинники) ефективного застосування почасової і відрядної форми заробітної плати.
Ø Правила матеріального заохочення.
Ø Показники і умови преміювання як провідна ланка преміальної системи.
Ø Вимоги до побудови преміального положення.
Ø Організація преміювання робітників за основні результати діяльності.
Ø Стимулювання праці робітників, зайнятих на виробництвах з обмеженими можливостями, підвищення їх індивідуальної продуктивності.
Ø Організація преміювання керівників, професіоналів і фахівців за основні результати діяльності.
Ø Показники преміювання керівників підприємств за сучасних економічних умов: вибір та обґрунтування.
Ø Організація преміювання персоналу за зниження трудомісткості та роботу за прогресивними нормами.
Ø Одноразові премії та винагороди: призначення, структура, особливості застосування за сучасних умов.
Ø Особливості оплати і мотивації праці на малих підприємствах.
Ø Особливості оплати і мотивації праці в акціонерних товариствах.
Ø Зарубіжний досвід використання тарифної системи.
Ø Зарубіжний досвід застосування систем заробітної плати.
Ø Зарубіжний досвід індивідуалізації заробітної плати.
Ø Зарубіжний досвід застосування схем участі персоналу у прибутках фірм.
Ø Доплати і надбавки до заробітної плати: сутність і класифікація.
Ø Застосування доплат і надбавок за нових економічних умов.
Ø Варіанти вдосконалення практики застосування доплат.
Ø Шляхи вдосконалення практики застосування надбавок.
Ø Контракт як особлива форма найму й оплати праці.
Ø Переваги та недоліки контрактної форми найму і оплати праці.
Ø Індивідуальний трудовий контракт: структура і основні положення.
Ø Колективний договір і контракт: спільне, відмінності, співвідношення норм.
Ø Нетрадиційні методи матеріального стимулювання та їх мотивуюча роль.
Ø Досвід застосування нетрадиційних методів матеріальної мотивації персоналу.
Ø Гуманізація праці як провідна складова нематеріальної мотивації.
Ø Участь працівників в управлінні виробництвом як метод мотивації.
Ø Зарубіжний досвід розвитку виробничої демократії.
Ø Виробнича демократія на підприємствах України: стан та проблеми розвитку.
Ø Планування трудової кар’єри і його мотивуюча роль.
Ø Регулювання робочого часу і заохочення вільним часом.
Ø Інформованість колективу як чинник мотивації.
Ø Співвідношення та взаємозв’язок матеріальних і нематеріальних мотивів.
Ø Оцінка персоналу та її мотивуюча роль.
Ø Сфера застосування оцінки персоналу.
Ø Значення оцінки в практиці мотивації трудової діяльності.
Ø Основні складові оцінки персоналу.
Ø Загальна характеристика методів оцінювання керівників, професіоналів, фахівців і робітників.
Ø Оцінка робітників на основі застосування системи балів.
Ø Оцінка керівників, професіоналів і фахівців на основі застосування системи балів.
Ø Оцінка персоналу за досягненням поставлених цілей.
Ø Соціально-психологічна оцінка керівників, професіоналів, фахівців.
Ø Атестація керівників, професіоналів, фахівців як метод їх оцінки.
Ø Процедура атестації персоналу.
Ø Характерні особливості зарубіжного досвіду оцінки персоналу.
5. Порядок написання та захисту курсової роботи з дисципліни “Мотивація персоналу”
Мета підготовки курсової роботи полягає у поглибленні теоретичних знань та закріпленні практичних навичок, отриманих в процесі вивчення курсу “Мотивація персоналу”.
Виконання курсової роботи дає можливість навчитися самостійно працювати з різними інформаційними джерелами, реферувати матеріали періодичної літератури, поглиблено вивчити основні питання курсу і на підставі цього зробити самостійні обґрунтовані висновки щодо технології мотивації персоналу сучасної організації.
Відповідно, в процесі підготовки курсової роботи студент повинен глибоко і всебічно висвітлити актуальні проблеми обраної теми, з’ясувати її зв’язок з проблематикою побудови загальної системи управління персоналом.
При написанні курсової роботи студент повинен обов’язково посилатися на авторів і ті джерела, з яких запозичені матеріали або результати проведених наукових досліджень.
Разом з цим, студент повинен викласти і власні погляди з основних питань теми. Це допомагає глибше засвоїти матеріал та оволодіти методикою економічного дослідження.
В цілому, курсова робота є підсумком вивчення теоретичного курсу, а також результатом самостійного комплексного дослідження одного з актуальних напрямків в сфері мотивації персоналу.
Завдання підготовки курсової роботи наступні:
ü поглиблення і систематизація теоретичних знань з дисципліни “Мотивація персоналу”;
ü формування вмінь та навичок самостійного аналізу тенденцій та ситуацій, які виявляються в кадровій сфері;
ü розвиток вмінь щодо прийняття обґрунтованих рішень в сфері мотиваційного менеджменту з урахуванням стратегічних пріоритетів розвитку організації.
З огляду на це, виконана курсова робота повинна містити в собі ґрунтовний аналіз теоретичного матеріалу з обраної теми, а також ряд змістовних рекомендацій, які частково або повністю можуть бути використані в практичній діяльності.
Теоретичний розділ курсової роботи студенти денної та заочної форм навчання виконують на основі використання літературних джерел та наукових праць, які відображають світовий та вітчизняний досвід з теми роботи. Аналітичний розділ курсової роботи формується на основі аналізу фактичного матеріалу конкретного підприємства, ситуація в межах якого і виступає пріоритетним об’єктом удосконалення в третьому розділі. Тобто пропозиції, викладені в межах третього розділу курсової роботи, повинні базуватись на систематизації теоретичного матеріалу, застосуванні отриманої аналітичної інформації та спрямовуватись на розв’язання тих гострих проблем, які виявляються в сфері мотивації персоналу конкретного підприємства.
Структура і зміст курсової роботи
Курсова робота повинна мати чітку і логічну структуру, основними складовими якої є вступ, основна частина та висновки (рис. 1).
Рис. 1. Рекомендована структура курсової роботи
ü Формування плану курсової роботи
На основі вивчення теоретичного матеріалу, нормативних документів, спеціальної літератури, консультацій з викладачем студент складає спочатку стислий, а потім деталізований план курсової роботи, який у процесі подальшої роботи може доповнюватись і уточнюватись.
План – основа будь-якої роботи. План визначає структуру, зміст, логічний взаємозв’язок частин роботи. З плану видно, наскільки глибоко студент вивчив матеріал з обраної теми, як він зрозумів проблему в цілому та її окремі частини. План роботи та її основні положення необхідно узгоджувати з викладачем, який є керівником роботи. Структура плану повинна відображати загальну логіку роботи та відповідати вимогам, які висуваються до неї.
ü Титульний аркуш
Титульний аркуш містить найменування вищого навчального закладу, в якому виконана курсова робота, та його підпорядкованість; назву кафедри; назву предмету, з якого готується робота; прізвище, ім’я, по-батькові студента; тему курсової роботи; прізвище, ім’я, по-батькові керівника; рік виконання роботи (додаток Б).
ü Зміст
Зміст подають на початку курсової роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), а також вступу, висновків, списку використаної літератури, додатків.
ü Рекомендована структура курсової роботи
та приклад її змісту
Тема: Нематеріальна мотивація праці в умовах ЗАТ “Вітрила”
Вступ
Розділ І. Теоретичні засади нематеріальної мотивації праці.
1.1 Мотивація праці як інструмент менеджменту персоналу.
1.2 Форми мотивації праці та їх характеристика.
1.3 Принципи та пріоритети нематеріальної мотивації праці в умовах ринку.
Розділ ІІ. Місце нематеріальної мотивації праці в системі кадрового менеджменту ЗАТ “Вітрила”.
2.1 Господарська діяльність та організаційно-економічна характеристика підприємства.
2.2 Функції та структура персоналу ЗАТ “Вітрила”.
2.3 Аналіз системи нематеріальної мотивації в контексті пріоритетів кадрового менеджменту підприємства.
Розділ ІІІ. Удосконалення системи нематеріальної мотивації праці в умовах ЗАТ “Вітрила”.
Висновки та пропозиції.
Література.
Додатки.
ü Вступ
У вступі розкривається актуальність обраної теми, її теоретична та практична значимість.
При цьому, висвітлення актуальності теми не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми.
Необхідно також вказати мету і завдання курсової роботи, які методи дослідження використовувались при виконанні роботи.
ü Основна частина
При написанні основної частини роботи необхідно у відповідності до плану глибоко і всебічно розкрити сутність проблеми.
Основна частина курсової роботи складається з розділів, підрозділів та пунктів.
Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного ракурсу розгляду теми, обґрунтуванням застосованих методів дослідження.
В розділах основної частини подають:
ü огляд літератури за темою і конкретизацію напрямків дослідження;
ü загальну методику і основні методи дослідження;
ü відомості про проведене теоретичне або експериментальне дослідження;
ü аналіз і узагальнення отриманих результатів.
ü пропозиції щодо удосконалення обраного сегменту мотивації праці в організації.
Зокрема, в огляді літератури (Розділ І) студент окреслює основні етапи розвитку наукової думки з обраної теми. Огляд літератури відображає ступінь ознайомлення студента зі спеціальною літературою, його вміння систематизувати джерела, критично оцінювати отриману інформацію, виділяти суттєві дані та використовувати їх. Матеріали такого огляду треба систематизувати в певному логічному зв’язку, а його обсяг не повинен перевищувати 40% загального обсягу курсової роботи.
У другому розділі, як правило, обґрунтовується вибір напрямку дослідження; наводяться методи розв’язання поставлених задач та їх порівняльні оцінки; розробляється та використовується загальна методика дослідження; узагальнюється та систематизується отримана аналітична інформація.
Третій розділ курсової роботи повинен містити пропозиції автора щодо удосконалення певного сегменту мотивації праці у відповідності до змісту обраної теми. Рекомендації можуть бути розроблені студентом як самостійно, так і на підставі вивчення і узагальнення передового досвіду, висвітленого у літературних джерелах. Вони повинні бути обґрунтованими, реальними, мати теоретичну і практичну цінність.
Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній студентом у процесі дослідження.
ü Висновки
Загальні висновки по курсовій роботі відіграють роль логічного завершення виконаного дослідження. Вони синтезують накопичену в основній частині інформацію. Цей синтез – послідовне, логічне викладання отриманих результатів та їх співставлення із загальною метою і конкретними завданнями, які були поставлені на початку написання курсової роботи.
Таким чином, у висновках необхідно підвести підсумки дослідження, узагальнити рекомендації з усіх його аспектів.
ü Список використаних джерел
Після висновків розміщується бібліографічний список використаної літератури – одна із суттєвих частин курсової роботи, яка ілюструє самостійну творчу працю студента. Адже, студент зобов’язаний посилатися на використані джерела. Такі посилання дозволяють відшукати документи, перевірити достовірність літературних джерел та наукових робіт, з’ясувати їх зміст та обсяг.
Список використаних джерел рекомендується формувати в порядку їх згадування по тексту. Не варто включати до бібліографічного списку праці, на які немає посилання у тексті курсової роботи.
Також дозволяється розміщувати список використаних джерел в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Іноземні джерела розміщують за алфавітом після переліку всіх джерел, які відповідають мові курсової роботи.
Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліографічної та видавничої справи.
ü Додатки
Додатки формують допоміжні матеріали, які переобтяжують текст основної частини курсової роботи, але необхідні для повноти її сприйняття.
За змістом додатки можуть бути вельми різноманітними.
Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань на них у тексті.
Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої заголовної. Праворуч над заголовком малими літерами з першої заголовної друкується слово “Додаток __” і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, “Додаток А”. Якщо в роботі є лише один додаток, то він позначається як додаток А.
Правила оформлення курсової роботи
ü Загальні положення
Оформлення курсової роботи – це складний і важливий процес, який повинен відповідати певним правилам.
Курсову роботу друкують машинописним способом або на комп’ютері. Також дозволяється виконання курсової роботи рукописним способом з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм).
При використанні комп’ютерної техніки набір тексту курсової роботи має здійснюватись через 1,5 міжрядковий інтервал за допомогою шрифту Times New Roman (текстовий редактор Microsoft Word).
Обсяг курсової роботи повинен становити 50-58 сторінок (вступ 1-2 сторінки, основна частина – 47-52 сторінки, висновки і рекомендації – 1-2 сторінки, список використаних джерел – 1-2 сторінки).
Текст курсової роботи друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 20 мм, праве – 15 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.
Шрифт друку повинен бути чітким з однаковою щільністю тексту, стрічка – чорного кольору середньої жирності.
Окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки дозволяється вписувати в текст курсової роботи чорнилом, тушшю, пастою чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.
Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання курсової роботи, можна усувати підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням виправлень на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.
Заголовки структурних частин курсової роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів та пунктів – маленькими літерами (крім першої заголовної) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять.
Кожну структурну частину курсової роботи починають з нової сторінки.
ü Нумерація
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи, не проставляючи його номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Такі структурні частини курсової роботи як зміст, вступ, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші на яких розміщені згадані структурні частини курсової роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: “1. ВСТУП” або “Розділ 6. ВИСНОВКИ”. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.
ü Ілюстрації і таблиці
Ілюстрації (рисунки, графіки, діаграми) і таблиці необхідно подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включаються до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках.
Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.
Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.
Наприклад: Рис.1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).
Тобто, підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи:
- найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.”;
- порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;
- тематичний заголовок ілюстрації;
- експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом.
Якщо в курсовій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).
Якщо в курсовій роботі одна таблиця, то її нумерують за загальними правилами.
При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово “Таблиця” і її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.__” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл. 1.3.”.
Формули у курсовій роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого берега аркуша в одному рядку з відповідною формулою в круглих дужках, наприклад: (1.2.) (друга формула першого розділу).
ü Примітки
Примітки до тексту і таблиць, в яких наводять довідкову і пояснювальну інформацію, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
1. …
2. …
Якщо є лише одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставлять крапку.
ü Правила цитування та посилання на використані джерела
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Загальні вимоги до цитування такі:
ü текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;
ü цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці);
ü кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
ü при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точними у викладанні думок автора, і давати відповідні посилання на джерело.
Посилання в тексті курсової роботи на джерела роблять у відповідності до нумерації списку використаної літератури, наприклад, “… у працях [1–5]…”. При наведенні цитати у точній редакції крім джерела вказується і сторінка, наприклад, “… [5, С. 36]”.
Порядок захисту курсової роботи
Після оформлення курсової роботи починається процес підготовки її до захисту і безпосередньо захист, який полягає у наступному:
- подання курсової роботи на рецензування;
- вивчення зауважень рецензента по курсовій роботі;
- підготовка до виступу перед комісією. Це означає, що студент готує доповідь, яка відображає результати дослідження, основні висновки, узагальнення та пропозиції, що містяться в курсовій роботі, відповіді на зауваження рецензента;
- захист курсової роботи.
Виступ студента на захисті повинен бути коротким і змістовним, охоплювати наступні питання: постановка проблеми та обґрунтування її актуальності, розкриття наукових та практичних аспектів теми; визначення цілей і завдань дослідження, засобів їх реалізації; обґрунтування загальних висновків і пропозицій. Тривалість доповіді 5-7 хвилин. Роз’яснення окремих положень та висновків по роботі здійснюється у формі додаткових питань і відповідей. Кількість питань не регламентується.
Висновки щодо захисту студентом курсової роботи оголошуються в день захисту, після обговорення результатів членами комісії.
Курсова робота, яка оцінена незадовільно, має бути перероблена протягом терміну, встановленого кафедрою. Студент, що отримав незадовільну оцінку, не допускається до іспиту з даного курсу. Роботи, які не відповідають встановленим вимогам щодо оформлення, повертаються на доопрацювання.
Студент, який не захистив курсову роботу, допускається до повторного захисту роботи на наступному засіданні комісії за умови її доопрацювання.
Студент має право захищати курсову роботу не більше 3 разів. При одержанні третьої незадовільної оцінки студент відраховується з університету.
