2018-01-08
449
Конкретне значення слова найчастіше встановлюється в реченні, через зв’язок його з іншими словами.
Так, у реченні Земля обертається навкруги Сонця слово “сонце” означає “центральне небесне світило Сонячної системи”; у реченні Під променями сонця змінилася вся земля “сонце” – це вже “світло та тепло, яке випромінює це світило”, а у реченні “Сонце моє” - прошепотіла Любаша під “сонцем”, зрозуміло, мається на увазі коханий дівчини на ім’я Любашa.
Ця властивість слова – вживатися у різних значеннях – називається багатозначністю, або полісемією (від гр. poly – багато і sema – знак).
В українській мові більшість слів належить до багатозначних, тобто є полісемічними.
Однак, значна частина слів – однозначні, або моносемічні. У період свого виникнення слово завжди має одне значення, тобто за походженням кожне слово – однозначне, а здатність виражати різні значення ним набувається з часом.
До однозначних слів належить більшість спеціальних наукових термінів (економічних – інвестиції, ціни; мовознавчих – підмет, присудок; літературознавчих – метафора, ямб; медичних – грип, астма та ін.), назви тканин (вельвет, шовк), деталі та механізми (шайба, плейєр), власні назви (Київ, Європа).
Але й серед термінологічної лексики є багатозначні слова, напр.: швидкий потяг (поїзд) і потяг до Марфи; жовте коло і коло парку.
У багатозначних словах одне з його значень є основним, або прямим, інші – переносні, або непрямі.
Пряме значення слова – це звичайна назва предмета, властивості чи дії. Пряме значення найчастіше буває первинним, тобто таким, з якого почалась назва.
Наприклад, пряме значення слова серце означає “центральний орган кровеносної системи, що забезпечує кровообіг у людини і тварини”.
Переносне значення словазавжди пов’язано з прямим значенням, наприклад, у реченні Не так серце любить, щоб з ким поділиться, Не так воно хоче, як Бог нам дає (Шевченко) слово сонце вжите у значенні “символ любовних почуттів”.
На основі переносного значення виникають метафора, метонімія і синекдоха.
Метафора (від гр. metaphora – перенесення) – перенесення значень одних предметів на інші: Червона хмара вкрила всю землю.
Метонімія (від гр. metonymia – перейменування): перенесення назви одного поняття на інше, що перебуває з ним у певному в’язку: Сашко сів за фортепіано і заграв Моцарта.
Синекдоха (від гр. synekdoche – співпереймання) – вживання назви частини предмета у значенні його цілого: Червоний картуз так більше і не з'явився.
Омоніми (від гр. homos – однаковий і onyma – ім’я) – це слова, які мають однакове значення і написання, але зовсім різні значення.
Наприклад, потяг – “поїзд” у значенні “ряд з’єднаних між собою залізничних вагонів, що рухаються за допомогою локомотива” і потяг – “наполегливе прагнення до чогось чи когось”.
Омоніми можуть бути повними та неповними. Повні лексичні омоніми – це слова, що тотожні за звуковим складом і написанням у всіх граматичних формах:
коса – заплетене довге волосся;
коса – вузька намивна смуга суходолу в озері, морі чи річці;
коса – сільскогосподарське знаряддя.
Неповні лексичні омоніми розподіляються на омоформи, омофони і омографи.
Омоформи (граматичні омоніми) – це слова, які збігаються за звучанням та написанням лише в окремих граматичних формах:
діти – куди вас діти;
коса – іменник і коса (лінія) – прикметник жіночого роду;
три – наказовий спосіб дієслова і три – числівник.
Омофони (фонетичні омоніми) – це слова, які збігаються лише за звучанням, а пишуться неоднаково: мріяти і мрія ти; сонце – чи не сон це?
Омографи – це слова, що збігаються за написанням, але розрізняються за написанням і наголосом: мал а дитина – не м а ла щастя; плач у і пл а чу; зам о к і з а мок.
Слова-омоніми в сучасній мові нічого спільного у значенні між собою не мають (наприклад, склад – як фонетична одиниця мови і склад – як приміщення).
Синоніми (від гр. synonymos – однойменний) – це слова, різні за звучанням, але близькі за значенням (дорога – путь, шлях; мовознавство – мововедення).
Абсолютні синоніми однакові за значенням і емоційно-експресивним забарвленням (алфавіт – азбука – абетка; відтінок – нюанс; майдан – площа). Вони використовуються у мовленні для уникання повторів.
Ідеографічні (значенневі) синоніми передають різні відтінки того ж поняття: незламний – рішучий (твердий); хотіти – бажати.
Синоніми поєднуються в єдинийсинонімічний ряд. Домінанта, або стрижневе слово синонімічного ряду – це слово, що найчастіше вживається у мовленні. Так, напр., у синонімічному ряду неминуче, напевне, конче, неодмінно, обов’язково, безсумнівно домінантою є слово обов’язково.
Синоніми поділяються на три основні групи:
· лексичні синоніми, що відрізняються смисловими відтінками (відомий – видатний– славетний – знаменитий);
· стилістичні синоніми – це слова, що відрізняються стилістичним та емоційним забарвленням (говорити – мовити – пророчити – верзти – базікати);
· абсолютні синоніми – зовсім не відрізняються значенням і в контексті можуть вживатися без будь-якої відмінності (мовознавство – лінгвістика, століття – сторіччя). Таких синонімів в українській мові небагато.
Незнання синонімічних можливостей призводить до помилок. Часто виникають ускладнення, коли в російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській мові – кілька. Наприклад: в російській мові – положение, українською – стан (фізичний), положення (горизонтальне), становище (матеріальне). Треба бути уважним, бо заміна навіть однієї букви може вплинути на значення слова і всього тексту. Наприклад: Замісник. Заступник.
Замісник – посадова особа, яка тимчасово виконує чиїсь обов`язки, тобто заміщає відсутнього керівника. Заступник – це офіційна назва посади.
Квиток. Білет.
Квит о к – вживається у словосполученнях: театральний квиток, залізничний квиток, студентський квиток тощо. Біл е т – кредитний, банківський, екзаменаційний.
Антоніми (від гр. anti – проти і onyma – ім’я) – це слова з прямо протилежним значенням (чорний – білий, ніч – день, добре – погано).
В антонімічні пари об’єднуються слова з протилежними значеннями, що мають якусь лексичну спільність: теплий – холодний (тепло), швидкий – повільний (швидкість), глибокий – мілкий (глибина). Антоніми бувають виражені такими частинами мови, як іменник (добро – зло), прикметник (швидкий – повільний), займенник (всі – ніхто), дієслово (іти – стояти), прислівник (високо – низько), прийменник (під – над, від – до).
На використанні антонімів побудована така стилістична фігура, як антитеза (від гр.antithesis – протилежність) – зіставлення фактів, явищ, подій та думок з метою їх виділення: І я іду, і падаю, і знову / Спішу вперед або плетусь назад. (В. Симоненко)
Пароніми (від гр.para – поблизу, поруч і onyma – ім’я) – це слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою: абонент – абонемент; континент – контингент. За допомогою паронімів нерідко створюються рими в авторських поетичних творах та в народних прислів’ях та приказках:
Говорили – балакали, сіли й заплакали; Ні слуху ні духу; Яке їхало, таке й здибало.
Слова, що відомі всім, хто розмовляє українською мовою, називаютьсязагальновживаними. Слова, що широко не розповсюджені, носять назву незагальновживаних. До таких слів відносяться, наприклад, діалектні і професійні слова.
Завдання для аудиторної та домашньої роботи
Завдання 1
Перекладіть текст українською мовою, звертаючи особливу увагу на виділені слова й конструкції. • Підготуйте розгорнуту відповідь на питання: Про які часові уявлення свідчить лексична сполучуваність слова “время”? • До наведених у тексті виразів зі словом время доберіть українські відповідники. • Пригадайте й запишіть (у разі необхідності користуючись Фразеологічним і Тлумачним словниками української мови) інші стійкі словосполучення зі словом час. • Які особливості сприйняття часу можна простежити в англійській/німецькій?
Одинаково ли воспринимают время люди, говорящие на разных языках? В русском языке время представляет собой “поток чего-то”, что может двигаться с разной скоростью (время течёт или бежит, впрочем, иногда оно даже летит, зато иногда – еле идёт), но в любом случае – откуда-то издали на нас. Будущее находится впереди, а прошлое – сзади. Мы говорим: У тебя всё впереди. Это было три дня назад. Теперь, когда все испытания позади, можно и отдохнуть. Время в русском языке ещё и что-то вроде имущества или денег, недаром его тратят, а также берегут и экономят, его можно кому-то уделить, а у кого-то отнять, его полезно рассчитывать. Иногда время вдруг оказывается живым существом, которое кто-то может убить. В других языках обнаруживаются отличия просто поразительные. Например, время может не течь из никуда в никуда, а двигаться по кругу, каждый раз возвращаясь к началу, так же, как сменяются времена года. Тогда оно будет похоже не на поток, а на круг или хоровод. Если даже оно течёт, то не с начала и до конца, а в обратном направлении – от конца к началу, и будущим в таких языках оказывается то, что находится позади нас. Время может казаться то живым существом, то неодушевлённым предметом, но при этом его совсем не обязательно представлять себе как нечто ценное – значит, в таких языках его нельзя ни украсть, ни потратить, разве что скоротать (т.е. укоротить, как верёвку) или отрезать...
Завдання 2
Прочитайте вголос слова, прислухайтесь до їх звучання. Чи простежується зв’язок між зовнішньою формою слова та його лексичним значенням? •Наведіть власні приклади з різних мов.
1. Лань, тигр, рись, зубр, жук, бджілка, джміль, метелик, дзвін, лілея.
2. Тінь, грім, здригнутися, гладити, плавати, плакати, лагідний шепіт, гостре лезо, плюскіт хвиль.
Завдання 3
Прочитайте текст. • Як, на думку автора, можна пояснити етимологію слів правда й слава? • За допомогою тлумачного словника з’ясуйте семантику слова правда в сучасній українській мові. Які зміни відбулися в семантичній структурі цього слова в процесі розвитку мови? • Прокоментуйте наявність конотацій у словах правий і лівий, поясніть причини їх виникнення. • Користуючись словником, з’ясуйте значення слова слава в сучасній українській мові. • Чому, на думку автора, слово православ’я с ознакою двовір’ я наших пращурів? • Поясніть значення слова синкретичний, у разі необхідності використовуючи словник.
... Назва східного напряму християнства – православ’я запозичена з давньослов’янської язичницької термінології. Первісний зміст цього слова є красномовним показником двовір’я. Православ’я - складне слово, де першою частиною є “прав”, що у язичників мало сакрально-магічний зміст: це одна з трьох сфер буття – найвища Божественна сфера. Від давнього кореня. “ прав” утворилося багато слів, у тому числі: правда, правосуддя, правило, правильний, правитель, праведний та ін. Слово правда мало колись багато значень: закон, звичай, присяга, суд, справедливість, істина, доказ, реальність (явність) тощо. Зі словом правда також тісно пов’язаний напрямок: правий - теплий, сонячний, добрий, правдивий, а лівий – на північ, що уявлялася темною, холодною, жорстокою. З лівим і правим пов'язано безліч повір’їв і прикмет. Вранці треба вставати з ліжка правою ногою (цього звичаю дотримувалися й християни, хоча він є язичницьким).
Другою частиною лексеми православ’я є слово “слава”. Відомо, що у слов’янській міфології існувала богиня Слава – “Велика матір”, добродійниця всього людського роду. Народи індоарійського походження, які поклонялися Славі, називали себе “славнії”. На думку деяких дослідників, етнонім “слов’яни” теж походить від імені цієї богині. Культ Слави сягає неймовірно далеких часів – її вшановували пеласги, трипільці, скіфи, алани, перси. У І тис. н.е. слов’яни мали свято Слави, яке відзначалося 23 квітня і найкраще збереглося у сербів. У цей день відбувалося урочисте аграрно-магічне дійство, пов’язане із вшануванням сонячного вогню, що втілювався в образі Сварога, знаком якого вважалася сварга. Іноді етимологію слова “слава” пов’язують з давнім “сварга”. Можливо, що Сонячна Панна – персонаж українських обрядових пісень та казок – є пам’яттю про давню сонячну богиню Славу. Від імені богині Слави язичницька богослужба почала називатися “славленням”, а пісні на “її честь “лавами”... “Славами” також називалися збірники цих релігійних пісень. Термін "славословіє" означав пісню-молитву, а похідне від нього “славословити” первісно означало “співати славу богам”, тобто славити богів молитовною піснею. Християнські літописці славословні молитви зневажливо називали “бісівськими піснями” але самого слова “славословіє” не цуралися й пристосували його для опису християнських урочистостей: ходіння священика по хатах та окропіння віруючих свяченою водою. Отже, сама назва “православне християнство” є цілком синкретичним терміном і могла зберегтися лише в тих народів, які міцно трималися прадідівських звичаїв і мали двовірський світогляд...
Завдання 4
Прочитай текст. Які метафори називаються стертими? • Яким чином метафори, на думку автора, відображають язичницький світогляд давніх українців? • Поясніть, як сформувалися такі метафоричні значення. • Простежте наявність відповідних метафор в англійській, німецькій мовах. • Користуючись етимологічним і тлумачним словниками, простежте, як змінювалася семантична структура виділених є останньому реченні слів. Чим зумовлені ці зміни?
Язичницький світогляд давніх українців та їхніх пращурів, яскраво відображений у нашій мові, і тепер ще зберігає неповторну фразеологію, образну символіку слова: дощ (сніг) іде, сонце сходить (лягає спочивати), місяць грає, зорі дивляться, вітер свище та ін. Явищам природи, стихіям надавалися людські властивості. Кожна річ, рослина, річка, гора чи поле, за уявленнями давніх язичників, мають свою душу. Саме звідси, з язичництва, походить і український поетичний світогляд, відображений у зразках фольклору та обрядовому мовленні народу. Як писав Іван Огієнко, українська мова “має багато такого, що постало ще з дохристиянського часу”. Християнство переосмислило багато українських слів і понять, пов’язаних з язичницькою вірою. Взявши їх до свого лексикону, християнські священики часто надавали цим словам зовсім Іншого значення. Первісне ж значення багатьох слів забувалося або набувало негативного забарвлення. Так переосмислені колишні священні слова: жрець, жерти (приносити жертву), біс, позорище (видовище), сонмище (громада), творити (чаклувати), потворниця, відьма, кощюна, кощюнити (співати народні думи – “кощюни”), капище, бовван та ін.
Завдання 5.
Запишіть словосполучення, використовуючи слова з дужок. З’ясуйте значення паронімів.
І. Працівник банку (банківський, банковий); послаблення міжнародної (напруги, напруженості); зал для демонстрацій (демонстративний, демонстраційний); (обпиратися, спиратися) на докази; товариство (основане, засноване); лист з рекомендацією (рекомендаційний, рекомендований); зросла (частота, частотність) нещасних випадків.
ІІ. Господарство (збиточне, збитошне, збиткове); людина з тактом (тактовна, тактична); дозвіл (писемний, писаний, письмовий); організація (чисельна, численна); загострювати (запитання, питання); (запроваджувати, впроваджувати) економічні реформи; (декваліфікація, дискваліфікація) судді.
