Матеріали для підготовки до заняття. Найповніше і найяскравіше виявляється розвиток мови у словниковому складі, найчутливіший і найбільш рухомій галузі мовної системи

 

Найповніше і найяскравіше виявляється розвиток мови у словниковому складі, найчутливіший і найбільш рухомій галузі мовної системи. Однак при цьому основна маса слів залишається без змін, живе й широко використовується у мовленні. Ці слова складають основу, ядро лексики української мови – основний лексичний фонд її, переважна більшість слів якого давні за походженням успадковані з спільнослов’янської та спільно східнословянської мов і називають найважливіші, найнеобхідніші, відомі всім предмети і явища дійсності.

Наявність основного словникового фонду забезпечує можливість спілкуватися поколінням, розділеним цілими епохами. Завдяки стійкості основного словникового фонду ми читаємо й розуміємо пам’ятки, залишені нам з XIV-XVI ст..і навіть пам’ятки давньоруської мови – “Слово о полку Ігоревім”, “Повчання” князя Володимира Мономаха та ін.

Основний словниковий фонд, зберігаючись, удосконалюється і відіграє важливу роль у розвитку лексики, бо служить джерелом поповнення її від слів, що входять до ядра лексики, утворюються нові слова, які поповнюють словникове багатство мови. Розвиток і вдосконалення словника включає два протилежні процеси: поповнення його новими словами й усунення з мови зайвих, не потрібних для спілкування слів. У мові постійно з’являються нові і з неї випадають застарілі слова. Оскільки поповнення лексичного запасу переважає над відмиранням слів, словниковий склад мови з часом збагачується, зростає.

Поява нових та випадання старих слів – поступовий і досить тривалий процес, що має місце на всіх етапах розвитку мови.

Слова, які приходять у мову, спочатку перебувають на території лексичної системи: використовуються рідко, лише окремими мовцями. І тільки з часом вони поширюються, узвичаюються і посідають відповідне місце у складній лексичній системі. Слава ж, що старіють, навпаки, починають використовуватися дедалі рідше, поступово відсуваються від ядра словникового складу і виходять з ужитку. Таким чином, на кожному етапі розвитку мови в її словниковому складі можна виділити два шари – активну і пасивну лексику.

До активної лексики належать слова, що повсякденно використовуються всіма або частиною мовців у тій чи іншій сфері суспільного життя. Активна лексика охоплює передусім загальновживані слова, які використовуються в усіх різновидах усного і писемного мовлення: земляк, життя, тихий. До активної лексики входять також слова, обмежені в своєму вжитку певною сферою спілкування.

Слова, що входять до активного словника, різні за походженням і стилістичним використанням. Серед них є корінні українські і запозичені слова.

Другий шар – пасивна лексика – набагато менший. Його складають слова, що не є обов’язковими, необхідними для повсякденного спілкування у будь-якій сфері. Наприклад: Єпископ, граф.

Чіткої межі між активною і пасивною лексикою немає. Обидва шари перебувають у постійній взаємодії: з активного запасу слова, старіючи, переходять у пасивний, а з пасивного нові слова в активний. Бувають випадки, коли слова виходять із активного словника, а згодом повертаються до нього знову. Так сталося, наприклад, з іменами генерал, полковник, офіцер, міністерство, які наповнені новим змістом, повернулися у нашу мову.

Таким чином, у лексиці української мови з погляду її розвитку можна виділити три шари: 1) сучасну лексику, тобто активний словник; 2) застарілу; 3) нову лексику, що складають пасивний словник.

Відмирання слів – досить складний і тривалий процес. Слово архаїзується поступово. Виявившись зайвим, воно починає дедалі рідше використовуватись мовцями, переходить у пасивний словник, після чого нерідко осідає на дні віків, залишивши дані про себе у писемних пам’ятках та історичних словниках.

Залежно від того, що спричинилося на архаїзації слів, серед застарілої лексики виділяють архаїзми і історизми.

Архаїзми – слова, що вийшли з активного вжитку внаслідок зміни їх іншими, рівнозначними словами. Наприклад: соча (битва), бранець (полонений).

Характерною особливістю є те, що предмети і явища, які ними позначаються існують і в сучасній дійсності, проте називаються іншими словами, до яких архаїзми є застарілими синонімами: поет – піїт, студент – лицедій.

Архаїзм використовується переважно у художньому і публіцистичному стилях, де виконують різні стилістичні функції: служать засобом створення колориту минулих віків, тону урочистості.

Другу групу застарілих слів складають історизми, або хронізми, – слова, що вийшли з активної лексики в звязку із зникненням понять, предметів, явищ, які вони позначали. Це слова, які не обслуговують сучасні сфери життя, а тісно зв’язані з історією народу, відбивають його суспільне життя.

Історизми використовуються переважно у науковому, художньому і публіцистичному стилях. Особливо часто вдаються до них автори наукових праць, присвячених дослідженню, історії, культури, літератури минулих епох.

Неологізми – це нові слова, що з’являються в мові з її розвитком і ще не входять до активної лексики. Так, зовсім недавно неологізмами були слова космонавт, атомохід.

Неологізмом слово вважається до того часу, поки воно не стало звичним, не увійшло до активної лексики. Так, у свій час лексичні запаси української мови поповнились словами ударник, міськрада та ін. З часом ці слова увійшли до активної лексики і давно не вважаються неологізмами.

Неологізми найчастіше є творами, які виникають на базі словотворчих засобів української мови за зразком існуючих у ній слів: місяцехід (складання основ слів місяць і ходити, як пішохід). Творяться неологізми всіма можливими в українській мові способами. Нові слова з’являються і внаслідок запозичень з інших мов (хобі).

Серед неологізмів виділяють лексичні і семантичні. Нові за змістом і звуковим оформленням слова називаються лексичними неологізмами. У свій час лексичними неологізмами були такі слова як, обком, радгосп, телевізор.

Відомі слова, що набувають нового значення називаються семантичними неологізмами. Семантичними неологізмами в свій час були слова: рада, династія, вузол, морж. Кожне нове слово виконує певну функцію – номінативну або художньо-зображальну. Неологізми використовуються в усіх стилях мовлення: науковому, публіцистичному, художньому. Вони збагачують різні шари лексики.

Завдання для аудиторної роботи

Завдання 1.

Спішить речення. Виділіть застарілі слова та неологізми.

На Джерисі була спідниця з темної пістрі та сорочка з темного полотна; в неї була голова заверчена наміткою. Намітка світилась, і через неї було видно високий очіпок з червоними лапатими квітками на жовто-гарячому полі. (Н.-Лев.) А невістка змотала починки, полічила чисниці та пасма, скинула півміток з мотовила й сховала в свою скриню. (Н.-Лев.). Спасибі, отче! Та не гоже нам скарби ловесні дешево цінити. За книгу цю звели твоїм генцям ще вісімдесят гривен заплатити. (Коч.). Воскресни, мамо! І вернися в світлицю-хакту; опочий, бо ти аж надто вже втомилась, гріціхи синовні несучи. Спочивши, скорбная, скеажи, прорци своїм лукавим гадам, що пропадуть вони, лихі... (Шевч.). Мчить – ще при сонці – загін амфібій. (Гонч.). Вічно юною, незникною усмішкою всміхається зі стіни Мамай... (Гонч.). “Не можу. Мій бетеер на таку бистрінь не розрахований”, – вівдповів солдат офіційним тоном. (Гонч). І густо – джмелиним роєм гучнів в огудинні- натинні вітер. (А. Мойсеєнко.).

Завдання 2.

Спішить речення. Знайдіть у них діалекті слова, підкресліть їх.

Ще буду мати час до справляння строїв. Потім якесь пацання чимось плесковатим, наче хто хустя прав. А ось, певне, вона у цьому пуделючку. То солі нам тра купити, то запалок. (З творів Л.Українки). Рівна, укатана возами, і зрідка й машинами бруківка йшла собі далі, широкою биндою вихоелювалася на пагорбі. І пахло, пахло. Грибами, позьомками, старим листям, квітками. (З творів М.Олійника).