2018-01-08
177
Етіологічна характеристика
1. Перикардит при бактеріальних інфекціях
2. Перикардит при інфекційних (небактеріальних) і паразитарних хворобах
3. Перикардит при інших хворобах
4. Перикардит не уточнений
Патогенетичні і морфологічні варіанти
1. Хронічний адгезивний
2. Хронічний констриктивний
3. Гемоперикард
4. Перикардіальний випіт (не запальний) – гідроперикард, у тому числі хілоперикард
Характер перебігу
1. Гострий
2. Хронічний
3. Прогресуючий
Оцінка ступеня вираженості перикардіального випоту за даними ультразвукових та інших методів дослідження
1. Незначна
2. Середня
3. Велика
Серцева недостатність
1. Стадія за М.Д. Стражеском, В.Х. Василенком
2. Варіант
3. Функціональний клас
Виділяють основні клінічні варіанти перикардиту:
1. Гострий сухий (фібринозний)
2. Гострий ексудативний (випітний)
3. Гострий ексудативний перикардит з тампонадою серця
4. Хронічний ексудативний перикардит
5. Констриктивний
Для діагностики перикардиту обов‘язковими дослідженнями є:
|
|
|
І. Збір скарг та анамнезу.
2. Клінічний огляд.
3. Вимірювання АТ.
4. Вимірювання центрального венозного тиску.
5. Лабораторне обстеження (загальні аналізи крові та сечі, АЛТ, АСТ, білірубін, креатинін, холестерин, глюкоза крові, калій, натрій, СРП; титри АСЛО, АГ).
6. ЕКГ в 12 відведеннях.
7. ЕхоКГ та доплер-дослідження.
8. Рентгенографія ОГК.
Для діагностики перикардиту додатковими дослідженнями є:
1. Добовий моніторинг ЕКГ.
2. Пункція перикарду з цитологічним дослідженням випоту.
3. Комп’ютерна томографія або МРТ.
4. Циркулюючі імунні комплекси, ІgМ, О, нейтралізуючі або ком-лементзв'язуючі антитіла до вірусів Коксакі групи В, ЕСНО, герпесу в парних сироватках.
Ускладнення. Тампонада серця (тампонада перикарда) виникає тоді, коли тиск у порожнині перикардіальної сумки сягає рівня у порожнинах серця в період діастоли. Спочатку стискається ПШ, ПП, порожнисті вени. У подальшому стискаються ліві відділи серця. Утруднення току крові в печінкових венах призводить до асциту (раніше, ніж набряки на ногах). Застою в легенях зазвичай не спостерігається внаслідок обмеження надходження крові в праві відділи серця.
Клініка тампонади серця:
- різко виражена задишка;
- відчуття страху смерті;
- набухання вен шиї, причому під час вдоху вени не спадаються;
- хворий покритий холодним потом;
- набряк обличчя і шиї;
- ціаноз губ, носа, вух;
- пульс слабкий (ниткоподібний), іноді аритмічний;
- артеріальний тиск низький;
- швидко наростає асцит, збільшується і стає болючою печінка.
Якщо не проводиться пункція перикарду, хворий втрачає свідомість і помирає.
|
|
|
Покази для пункції перикарду:
- швидке накопичення ексудату і розвиток тампонади серця
- гнійний перикардит
- верифікація діагнозу при ексудативному перикардиті неясної етіології.
До можливих ускладнень перикардиту також відносять миготливу аритмію, серцеву недостатність, кардіальний цироз печінки, ентеропатії, нефротичний синдром.
Прогноз. Сухий перикардит зазвичай закінчується повним одужанням, хоча прогноз залежить від основного захворювання. Проте він може трансформуватись у випітний або адгезивний (неконстриктивний чи констриктивний) перикардит. При констриктивному перикардиті без перикардектомії прогноз несприятливий. Після вдало виконаної операції хворі живуть 10-15 років зі збереженням задовільної якості життя.
Лікування
І. Обов‘язкове лікування.
1. Етіопатогенетичне лікування основного захворювання.
1.1. Антибіотики.
1.2. Нестероїдні протизапальні препарати.
1.3. Глюкокортикоїди.
1.4. Перикардіоцентез при значній кількості випоту.
2. Оперативне лікування при констриктивному перикардиті.
ІІ. Додаткове лікування.
1. Симптоматичне лікування ХСН та ускладнень.
1.1. Інгібітори АПФ.
1.2. β-адреноблокатори (метопролол (ретардна форма, карведилол, бісопролол) всім гемодинамічно стабільним хворим за відсутності протипоказань.
1.3. Салуретики за наявності ознак затримки рідини.
1.4. Блокатори рецепторів ангіотензину II при непереносимості інгібіторів АПФ.
2. Аміодарон при симптоматичних або важких шлуночкових аритміях, також при тахісистолічній формі фібриляції передсердь у випадках недостатнього ефекту інших препаратів.
3. Антикоагулянти (непрямі) при постійній формі фібриляції передсердь, тромбоемболічних ускладненнях в анамнезі, наявності тромбів у порожнинах серця. Обов'язковий контроль міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) чи протромбінового індексу.
4. Метаболічна терапія.
Профілактика. Своєчасне та активне лікування тих захворювань, які потенційно небезпечні щодо розвитку перикардиту.
