У професійному мовленні

1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, гарантійний, еквівалентний, маршрутний, нейтральний, організаційний.

2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналогічним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін. (дуже працьовитий, надто великий, менш вдалий).

Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати суфікса -ш-. (не більш рішучіший, а, більш рішучий, не найбільш доцільніший, а найбільш доцільним).

3. У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому (на попередньому з'їзді, на старому обладнанні, на додатковому занятті).

4. Уникати уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. відмінку. Це стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів (не студентові досягнення, а досягнення студента, не Петренкові пропозиції, а пропозиції Петренка).

Але усталеним є вживання присвійних прикметників:

а) у термінологічних словосполученнях (адамове яблуко, базедова хвороба,бертолетова сіль, рентгенівський апарат);

б) у крилатих висловах (Аріаднина нитка, езопівська мова, дамоклів меч).

5. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у Н. та 3. відмінках множини й мають переважно в закінченні -і, а не -их. Це ж стосується і прикметника останній із числівником п'ять і більше (два нестандартні вироби, експонувалися три оригінальні розробки, останні десятеро працівників).

6. Для уникнення можливих неточностей і непорозумінь в офіційних документах повідомленнях, військовій та географічній літературі не узгоджуються з пояснюваною родовою назвою у формі непрямого відмінка прикладки, що означають назви:

- міст (м.) - Народився в місті Житомир;

- станцій (ст.) Під'їхали до станції Мерефа;

- селищ міського типу - За селищем міського типу Зіньки;

- озер (оз.) - Відпочивав на озері Байкал;

- гір, рік, островів, республік, вулканів тощо) – побували у горах Карпати.

Проблема родових іменників та займенників

Рід має реальне значення тільки відносно назв осіб (робітник - робітниця) та якоюсь мірою – відносно назв тварин (баран - вівця). Що ж до назв неістот, то рід має лише граматичне значення.

Рід іменника визначаємо, співвідносячи його із займенниками він, вона, воно або поєднуючи із цей, ця, це: цей степ (він), цей біль (він), ця путь (вона), ця адреса (вона), це вікно (воно), це сонце (воно).

Слід пам’ятати, що в українській мові до чоловічого роду належать, крім названих вище, такі іменники: цей насип, цей підпис, цей ступінь, цей ярмарок тощо.