Особливості використання займенників у професійному мовленні

1.Слід уникати використання займенників (якщо можна) або в їх значенні вживати інші частини мови (особливо в автобіографії, заяві, службових записках).

Наприклад, варіант: Прошу Вас надати мені грошову допомогу у зв'язку з моїм скрутним матеріальним... є неправильним, а слід писати так: У зв'язку із скрутним матеріальним становищем прошу надати грошову допомогу.

2.Слід уникати вживання займенників:

- із суфіксами зменшеності: такісінький, самісінький, нікогісінько;

- складних неозначених форм: абиякий, абихто, казна-хто, сякий-такий;

- усічених форм прикметникових займенників: на моїм, у всім, тої, тою.

3. Дійова особа в реченні, виражена займенником, повинна стояти в Н., а не в Ор. відмінку (мною запроваджено - я запровадив; вами доведено - ви довели).

4.Не слід використовувати займенники 3-ої особи в присутності тих, про кого йдеться.

5. Без займенника, як правило, укладаються ділові листи, які починаються дієсловом у 1 -їй особі множини (від імені організації, установи, закладу - Нагадуємо.., Надсилаємо..., Повідомляємо...). Паралельно вживається форма 3-ої особи однини (Адміністрація повідомляє..., Ректорат просить..., Об'єднання інформує...).

Без займенника я укладаються розпорядження і накази, які розпочинають­ся дієсловом у 1-ій особі однини (Доручаю...,Пропоную..., Наказую...).

6. Науковий стиль вимагає заміни авторського я на ми, залучаючи читача (слухача) до участі в міркуваннях.

7. Правильний наголос у займенниках - це не тільки культура мовлення, а засіб уникнення двозначності.

У Р. чи Д. відмінках однини займенників те, цей, це наголос падає на кінцевий склад: того, цього, цьому. А в М. та Р. відмінках із прийменниками наголос переходить на перший склад: на тому, у цьому, біля того, до того, не від того, не без того.

8. Для уникнення зайвого паралелізму, краще в професійному мовленні додержуватися Р. чи 3. відмінків їх, ніж присвійного займенника їхній (їх обладнання, а не їхнє обладнання, оглянуто їх об'єкт, а не оглянуто їхній об'єкт).

9. Серед займенників переважають особові (більше займенники ІІІ особи, використані у непрямих відмінках), вказівні (той, цей), присвійні (його, її), означальні (увесь, кожний).

10. Для займенників та прикметників притаманні суплетивні форми, тобто – утворення граматичних форм того самого слова від різних коренів або основ, наприклад, поганий – гірший, він – його, ним тощо. Це явище характерні також й інших мовам, наприклад, англійській, німецькій і т. д.

 

Особливості використання граматичних форм

Дієслова у професійному мовленні

Дієслово – самостійна частина мови, що означає дію або стан.

Форми дієслова:

q Неозначена форма, або інфінітив, або початкова (що робити?) – різати, формувати;

q Безособова форма (на –но, -то, -ло)– нарізано, сформовано, світало;

q Способові форми (дійсний, умовний та наказовий способи) – ріжу, наріж, нарізав би;

q Дієприкметник (який? чий? котрий?) – нарізаний, сформований;

q Дієприслівник (що роблячи? що зробивши?) – ріжучи, сформувавши.