2018-01-08
546
Основна частина роботи складається з розділів (як правило, трьох), підрозділів. Кожен розділ починають з нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати передмова з коротким описом обраного напряму і обґрунтуванням використаних методів дослідження. У кінці кожного розділу обов'язково формулюють висновки з коротким викладом приведених у розділі наукових і практичних результатів.
У кожному розділі основної частини викладають:
· огляд літератури з даного питання, основні етапи розвитку наукової думки, короткий критичний аналіз робіт попередників із вказівкою на ті питання, які залишилися невирішеними;
· аналіз законодавства з даного питання, обґрунтування наявних в нім недоліків і необхідності його удосконалення, пропозиція форм і шляхів такого удосконалення з урахуванням законодавства інших країн;
· аналіз практики застосування законодавства з даного питання на прикладі конкретних підприємств, об'єднань, організацій, установ, державних органів; власні висновки про наявність невирішених практичних проблем, шляхи їх вирішення;
· опис і результати власних досліджень автора, обов'язкова їх аргументація із вказівкою того нового, що він вносить в розробку проблеми (у кожному розділі мають бути сформульовані проблеми наукового і практичного характеру, пропозиції за рішенням виявлених проблем із вказівкою форми реалізації таких пропозицій, наприклад, пропозиції щодо удосконалення правозастосовної діяльності або законодавства).
Кількість розділів може бути більшою за узгодженням з науковим керівником. Виклад матеріалу повинен відповідати головній ідеї, чітко визначеній автором.
У курсовій роботі необхідно дотримуватися прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів, не рекомендується вживати вирази-штампи, вести виклад від першої особи: «Я спостерігав», «Я вважаю», «Мені здається», «На мою думку», треба «На нашу думку», «На думку автора». Слід уникати в тексті частих повторень слів чи словосполучень.
При згадуванні прізвищ (учених-дослідників, практиків) ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (В.М. Петров, а не Петров В.М., як це прийнято в списках літератури).
При посиланнях на наукові публікації, навчальну й іншу літературу в списку використовуваних джерел вказувати їх один раз, а в тексті роботи - у квадратних дужках вказувати номер джерела і конкретну сторінку, наприклад, [15, с. 25].
При повторному посиланні на те ж джерело вказується раніше присвоєний номер і номер іншої сторінки.
У курсовій роботі необхідно давати посилання на кожну цитату, запозичену думку, цифру, приклад з досвіду роботи тощо. Цитування чужих думок без посилання на них неприпустиме і спричиняє відмову у прийнятті роботи до захисту. Посилатися слід на останні видання публікацій. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з відповідного джерела.
Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «...у працях [1–7]...». Посилання оформляються в основному тексті із зазначенням номера джерела зі списку літератури і сторінки, з якої наведено цитату, які записують у квадратних дужках, наприклад: [3, с. 42]; [12, с. 33].
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого тексту слід наводити цитати. Цитата має бути точною, жодні виправлення в запозичених словах та реченнях не допускаються.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати береться в лапки і наводиться в тій граматичній формі, в якій він наданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;
б) цитата повинна бути повною, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців у цитаті позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці);
в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
г) у разі непрямого цитування слід бути абсолютно точним у викладенні думок автора і також давати відповідні посилання на джерело.
Вимоги до нумерації
Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки (це не стосується підрозділів). До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації.
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер ставлять у правому верхньому кутку сторінки без крапки в кінці.
Номер розділу вказують після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.
Вимоги до висновку
У Висновках обсягом 2-3 сторінки викладають наукові і практичні результати, отримані в роботі, які повинні містити формулювання розв'язаної проблеми (завдання), обґрунтування шляху вирішення наукової проблеми, значення отриманих результатів для науки і практики. Описуючи результати, можна використовувати одну із запропонованих схем:
Короткий виклад проблеми + вирішення проблеми із вказівкою міри новизни такого рішення.
Виклад результату із вказівкою міри його новизни + короткий виклад проблеми, на рішення якої спрямований такий результат.
Короткий виклад усіх проблем + виклад усіх результатів із вказівкою міри їх новизни.
Найбільш прийнятні для опису результатів слова «класифіковано…», «конкретизовано…», «допрацьовано…», «уточнено…», «визначено…», «встановлено…», «обґрунтовано (аргументовано)…» і тому подібне, а для вказівки міри новизни – «вперше»., «отримало подальший розвиток…», «вдосконалено…». Описуючи отримані результати, слід уникати наступних формулювань: «був проведений аналіз…», «вивчено…», «зроблений порівняльний аналіз…» і тому подібне.
Далі формулюють висновки і рекомендації відносно наукового і практичного значення отриманих результатів.
Завершується висновок вказівкою на перспективи подальших розробок досліджуваної теми.
