2018-01-08
393
А Л Г О Р И Т М И
По засвоєнню практичних навичок
Для студентів ІІІ курсу
(модуль 4)
Алгоритми до теми №1
“Рани. Рановий процес.Лікування чистих ран”
| № п/п | Завдання | Вказівки | Примітка |
| І. | Оволодіти методикою: 1. Описати і оцінити стан рани. 2. Черговість маніпуляцій при виконанні туалету ран, етапністю ви-конання пере-в’язки. 3. Послідовність проведення первинної хірургічної обробки ран. 4. Накласти асептичну пов’язку. 5.Правила по-ведінки в гнійній перев’язочній. 6. Зняти шви з ран, які заживають первинним натягом. | Виконувати в наступній послідовності: Для зіяючої рани: описання країв рани, дна рани, ступеня гіперемії країв рани. Для ушитої рани: ступінь співпадання країв рани, їх гіперемія, болючість. Обробка рани з використанням інструментів, перев’язочного матеріалу. Вміти провести кварцування рани, використання фізичних засобів для проведення перев’язки. Виконувати в наступній послідовності: обробка країв рани, знеболення з використанням місцевого анестетика, висічення країв рани, гемостаз, накладання швів. Виконувати в наступній послідовності: обробити краї рани, наложити асептичний середник в залежності від фази протікання ранового процесу, накласти асептичну пов’язку з наступною її фіксацією. Використання антисептичних засобів для проведення перев’язки. Використовувати отримані знання по антисептиці в практичній діяльності; - провести туалет поверхневих ран кінцівок шляхом використання антисептиків (механічна антисептика) - підготувати інструментарій для операції первинної хірургічної обробки ран кінцівок. | Використовувати для описання головчатий зонд, стерильну лінійку. Використовувати для перев‘язки інструментарій, пінцети і перев‘язочний матеріал необхідно забирати і віддавати сестрі лише з використанням інструментів. Використовувати інс-трументи і перев’язочний матеріал. При проведенні перев‘язки з використанням хімічних антисептиків необхідно звернути увагу на правила особистого захисту від попадання антисептика на відкриті поверхні тіла. Необхідно строго дотримуватись наказу 720 при проведенні перев’язки. |
Алгоритми до теми №2:
|
|
|
“Інфіковані та гнійні рани”
| № п/п | Завдання | Вказівки | Примітка |
| 1. 2. 3. | Провести хірургічну обробку та дренування інфікованої рани Провести некректомію з рани Провести перев’язку нагноєної рани | 1. Знеболення. 2. Обробка шкіри навколо рани антисептиком. 3. Ревізія рани з видаленням, вільно лежачих сторонніх тіл. 4. Переведення рани в різану методом поздовжнього розсікання. 5. Висічення країв, стінок і дна рани в межах здорових тканин. 6. Ревізія рани з роз’єднанням “кишень” і затьоків. 7. Зміна інструментарію і рукавичок, промивання рани антисептиком. 8. Дренування рани (гумовий випускник, ПХВ трубка, марлевий тампон змочений гіпертонічним розчином натрію хлориду. 9. Накладання асептичної пов’язки. 1. При великих зонах некротичних тканин – використовується метод хірургічного їх видалення. 2. При незначних, поверхневих некрозах – використовують протеолітичні ферменти тваринного походження (трипсин, хімотрипсин, хімопсин), або бактеріального походження (террилітин, стрептокіназа, коллагеназа, іруксол) та ін. Послідовність: - рану обробляють розчином перекису водню, або фурациліном; - на рану кладуть серветку змочену ферментом, або засипають фермент в рану; - зверху накладають асептичну пов’язку. 1. Знімається попередня пов’язка з рани. 2. Краї рани обробляють антисептиком. 4. Рана послідовно промивається 3% розчином перекису водню і фізіологічним розчином Nа Cl. 5. В рану, при запальному процесі з вираженою ексудацією вводиться тампон змочений гіпертонічним розчином (5% – 10%) хлориду натрію; при наявності некротичних тканин – тампон змочений протеолітичним ферментом. 6. На рану накладається асептична пов’язка. | При неможливості повністю видалити з рани нежиттєздатні тканини, або при видимому її інфікуванні забороняється ушивати рану, накладанням первинних швів. Не доцільна часта зміна пов’язок з ферментом, оскільки ферментативний некроліз потребує певного часу. Нагноєна рана повинна бути не ушитою, що створює оптимальні умови для її очищення. |
|
|
|
Алгоритми до теми №3:
“Закритіпошкодження м’яких тканин, черепа, грудної клітки, органів черевної порожнини”
| № п/п | Завдання | Вказівки | Примітки |
| 1. | Діагностувати закриті пошкодження м’яких тканин і їх ускладнення. | Для діагностики закритих пошкоджень м’яких тканин потрібно оцінити наявність наступних симптомів: локалізований біль, внутрішньотканинні крововиливи, гематоми, набряк м’яких тканин, порушення функції органа чи кінцівки, порушення чутливості. Наявність у хворого підвищеної як локальної так загальної температури, посилення болю, наростання набряку, збільшення у крові лейкоцитів, зниження працездатності, наявність гарячки – вказує на виникнення таких ускладнень, як абсцес, флегмона чи остеомієліт. | При підфасціальному крововиливі можливе стиснення магістральних судин нервів, що іноді стає причиною розвитку тяжких ішемічних контрактур. |
| 2. | Зробити пункцію поверхневих гематом. | Виконати у наступній послідовності: 1) обробити одним з антисептиків руки хірурга та ділянку пункції; 2) провести місцеве знеболення; 3) використовуючи одноразовий шприц провести пункцію гематоми; 4) після видалення голки шприца місце пункції обробити антисептиком та накласти тугу асептичну повязку. | |
| 3. | Надати першу медичну допомогу при закритому пошкодженні м’яких тканин. | При забитті легкого ступеня перша допомога полягає у: 1) забезпеченні спокою травмованій ділянці (коли це кінцівка, її треба іммобілізувати); 2) місцево застосовують холод (звужує судини і зменшує набряк); 3) накладають тугу пов’язку (при гематомі). | Загальна допомога потрібна при тяжкій травмі, яка супроводжується шоком. |
| 4. | Проводити діагностику закритих травм головного мозку: струсу, здавлення і забою. | Діагностика закритих травм головного мозку проводиться за наступними симптомами. Cтрус головного мозку: ретроградна амнезія, головна біль, нудота, блювота, головокружіння, короткочасна втрата свідомості. Здавлення головного мозку (найчастіше гематомою епі-,екстра-, субдуральною, субарахноїдальною): “світлий” проміжок, сильний головний біль, повторне блювання, збудження, галюцинації, марення, кома, порушення функції органів дихання та серцево-судинної систем. Забій головного мозку (в залежності від ступеня): короткочасна непритомність, запаморочення, шум у вухах, нудота, ретроградна амнезія, зміни на очному дні, наявні симптоми подразнення мозкових оболонок, випадіння рогівкових рефлексів, ураження черепних нервів. Для уточнення діагнозу використовують ехоенцафалографію, комп’ютерну томографію, спіральну томографію, контроль за тиском спинномозкової рідини, магніто-резонансна томографія. | |
| 5. | Скласти план лікування тієї чи іншої травми головного мозку. | Основними принципами лікування струсу та забою головного мозку є у: 1) строгому ліжковому режимі 10-14 днів; 2) призначенні дегідратаційної терапії; 3) призначенні знеболюючих середників. Стиснення головного мозку: 1) призначення масивної дегідратаційної терапії; 2) назначення спазмолітиків; 3) боротьба з ацидозом; 4) оперативне лікування при вдавленні відламків кісток черепа, внутрішньочерепних гематомах; 5) симптоматичне лікування. | |
| 6. | Оволодіти методами обстеження хворих із закритою травмою грудної клітки. | Оцінити загальний стан пацієнта (пульс, артеріальний тиск, температура тіла, частота дихання). Оглянути грудну клітку (симетричність, участь у акті дихання, виявити наявність болючості, припухлості, крововиливів, гематом). Використати пальпацію, перкусію, аускультацію органів грудної клітки. При необхідності використати додаткові інструментальні методи обстеження: рентгенографію органів грудної клітки, комп’ютерну томографію, спіральну томографію, спірографію. | На травматичний шок вказують: шкіра бліда, вкрита холодним потом, пульс слабкого наповнення, частий, блювання, непритомність. |
| 7. | Надати невідкладну допомогу при клапанному, закритому і відкритому пневмотораксі. | Невідкладна допомога при: 1) клапанному пневмотораксі - провести пункцію плевральної порожнини у другому міжребер’ї голкою Дюфо; 2) відкритому пневмотораксі- накласти циркулярну пов’язку на грудну клітку. | |
| 8. | Оволодіти методикою обстеження хворих із закритою травмою черевної порожнини. | Оцінити загальний стан пацієнта (пульс, артеріальний тиск, температура тіла, частота дихання). Оглянути черевну порожнину (симетричність, участь у акті дихання, виявити наявність болючості, припухлості, крововиливів, гематом). Використати поверхневу та глибоку пальпацію, перкусію, аускультацію органів черевної порожнини. При необхідності використати додаткові інструментальні методи обстеження: рентгенографію органів черевної порожнини, УЗД, комп’ютерну томографію, спіральну томографію, лапароцентез, черевний лаваж, діагностична лапароскопія. Лабораторне дослідження показників крові, сечі, калу. | |
| 9. | Провести диференційну діагностику закритої травми черевної порожнини з пошкодженням порожнистого і паренхіматозного органу. | Про пошкодження порожнистого органу черевної порожнини буде свідчити наявність вільного газу під куполами діафрагми, що виявляється з допомогою рентгенографії. Наявність вільного газу в за очеревинному просторі – пошкодження дванадцятипалої, ободової, прямої кишок, перелом нижніх ребер може свідчити про розрив печінки чи селезінки, петлі кишок у грудній клітці – на розрив діафрагми. | |
| 10. | Провести профілактику розвитку травматичного шоку. | Профілактика розвитку травматичного шоку: - припинення дії травмуючого чинника; - контроль за прохідністю дихальних шляхів; - тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі; - транспортна іммобілізація; - введення знеболювальних засобів; - введення протишокових середників; - симптоматична терапія; - госпіталізація в найближче хірургічне відділення. |
|
|
|
|
|
|
Алгоритми до теми №4:
“Переломи. Перша допомога при переломах”.
| № п/п | Завдання | Вказівки | Примітки |
| 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. | Визначити локалізацію та ступінь пошкодження при переломах. Визначити стан життєво важливих функцій потерпілого (кровообіг, дихання). Володіти навиками першої допомоги потерпілому. Провести реанімаційні заходи на місці пригоди. Здійснити транспортну іммобілізацію підручними засобами. Накласти шину Крамера при переломі кісток передпліччя. Продемонструвати накладання шини Дітеріхса при переломі кісток гомілки. На основі рентгенограм діагностувати наявність перелому та можливого зміщення кісткових відламків. | Огляд пацієнта необхідно виконувати у такій послідовності: 1.Оцінка загального стану пацієнта. 2. Об’єктивне обстеження дозволяє запідозрити ймовірний перелом. 3. При наявності кровотечі можливе відкрите пошкодження кісток. З цією метою необхідно: 1.Оприділити свідомість хворого. 2.Визначити серцебиття, частоту серцевих скорочень, пульсацію на магістральних судинах. 3.Визначити наявність рухів грудної клітки, тип, частоту, глибину дихання. Послідовність: 1.Звільнити пацієнта від дії травмуючої сили та зупинити кровотечу. 2.Імобілізувати кінцівку, усунути біль. 3.Зігріти пацієнта. 4.Дати гарячий чай та транспортувати до лікувального закладу. Хід виконання: 1.Оцінити стан пацієнта; 2.При необхідності провести І етап серцево-судинної реанімації - штучний масаж серця та вентиляцію легень. 3.Переконатися в ефективності реанімаційних заходів. Необхідно: 1.Підшукати будь-який підручний засіб, що дозволить знерухомити ушкоджений сегмент та сусідні суглоби. 2.При відкритому переломі зупинити кровотечу та накласти асептичну пов’язку. Хід виконання: 1.Провести моделювання шини на здоровій кінцівці. 2.Покласти шину до зовнішньої поверхні ушкодженої кінцівки в вигідному для пацієнта положенні. 3.Зафіксувати ушкоджений сегмент та суміжні суглоби за допомогою бинта. Виконувати в наступній послідовності: 1. Провести моделювання шини на здоровій кінцівці. 2.Прифіксувати спочатку один з елементів шини до стопи, а після – встановити дві бранші до підпахвинної ділянки та паху. 3.За допомогою закрутки виконати витяг н/к. 4.Здійснити фіксацію шини еластичним бинтом на н/к та за допомогою пояса до талії. Для діагностики пошкоджень кісткової тканини необхідно: 1.Виявити місце локалізації дефекту. 2.Оцінити лінію перелому, ймовірне зміщення. 3.Дати характеристику структурі кістки, що постраждала від перелому. 4. Зробити заключення щодо давності перелому та етапу репаративного процесу. | Дане обстеження на місці пригоди необхідно проводити швидко, одночасно, при необхідності надаючи першу допомогу (профілактика шоку) та зупиняючи кровотечу. Наявність порушення основних функцій організму може вказувати на розвиток травматичного шоку. Краще відмовитись від введення наркотичних анальгетиків при черепно-мозковій травмі, пригніченні дихання, пошкодженні живота. Реанімаційні заходи необхідно розпочати якомога раніше, щоб зупинити погресування шоку. Іммобілізацію слід проводити дуже обережно, щоб не травмувати тканини і не спровокувати явища шоку. Найбільш часто шину Крамера використовують для іммобілізації верхніх кінцівок Шину, що складається з трьох обов’язкових елементів необхідно накладати в строгій послідовності Процес репарації кістки є тривалим, тому потрібно бути обережним при прогнозуванні наслідків травми |
Алгоритми до теми №5:
“Лікування переломів. Вивихи”
| № п/п | Завдання | Вказівки | Примітки |
| Визначення кісткової крепітації. | Виконують у наступній послідовності: 1. Хворому надається зручне положення. 2. Фіксують кістку однією рукою вище, а іншою – нижче перелому. 3. Обережними рухами зміщують один відламок відносно іншого. 4. При переломі відчувається шум від тертя уламків –крепітація. | Можлива додаткова травматизація (пошкодження судин, нервів гострими кінцями відламків). | |
| Налагодження системи скелетного витяжіння. | Виконувати у наступній послідовності: 1. Хворому надається лежаче положення на спині. 2. 1-2% розчином новокаїну роблять анестезію в зоні метафізу великогомілкової (при переломах стегнової кістки) і п’яткової кістки (при переломі гомілкових кісток). 3. Вичікують 10-15 хв. 4. З допомогою дрелі стерильну металеву спицю вводять у проксимальний відламок кістки в зоні метафізу. 5. Спицю фіксують спеціальною дугою ЦУТО за допомогою замка і гвинтового ключа. 6. Через дугу пропускають шнур до кінця, якого прикріплюють вантаж. 7. Кінцівка розташовується на шині Белера. | Не можна проводити спицю через діафіз кістки. При проведенні спиці можливе ушкодження суглобу. | |
| Вправлення вивиху плеча за Кохером. | Виконувати у наступній послідовності: 1. Хворому надається сидяче або стояче положення. 2. Проводиться тракція за довжиною і приведення плеча до грудної клітки. 3. Ротація плеча на зовні при зігнутому в лікті на 900 передпліччі. 4. Згинання ротованого плеча завдяки зміщенню передпліччя догори і вперед при фіксованому ліктьовому суглобі. 5. Закидання вправленого плеча в бік здорового надпліччя. | Надлишкове застосування сили при вправленні вивиху може призвести до пошкодження магістральних судин і нервів. |
Алгоритми до теми №6:
“Опіки. Опікова хвороба”
| № п/п | Завдання | Вказівки | Примітки |
| 1. | Надати першу допомогу при опіках. | Виконують у такій послідовності: 1) ввести в/м промедол 2% - 1 мл. 2) всім потерпілим вводять 0,5 мл правцевого анатоксину. 3) вводять анальгетики, нейролептики, седативні засоби для профілактики больового шоку. 4) при першій можливості розпочинають протишокове лікування (інгаляції киснем, інгаляційна анестезія, в/в введення плазмозамінних або електролітних розчинів, лужно-солевих розчинів). 5) для профілактики ДВЗ-синдрому вводять 3000-5000 ОД гепарину ч/з 4-6 год. 6) для профілактики вторинної інфекції вводять антибіотики. | Протягом першої доби після опіку необхідно ввести 3-6 л рідини. |
| 2. | Обробити раневу поверхню після отримання опіку. | Туалет раневої поверхні проводять наступним чином: 1) шкіру навколо ділянки опіку обробляють розчином антисептика; 2) видаляють відшарований епідерміс; 3) видаляють сторонні тіла; 4) забруднені ділянки обробляють 3% розчином перекису водню; 5) великі пухирі підрізають біля основи і спорожнюють, при цьому відшарований епідерміс не вирізають; 6) при опіках І ст. на ушкоджену поверхню накладають мазеву пов’язку; 7) пов’язку замінюють ч/з 2-3 дні. | Процедуру слід проводити під наркозом або після в/в введення наркотичних анальгетиків. |
| 3. | Визначити площу опіків. | З цією метою застосовують такі методи: 1) Метод Уолмса (правило «9»). - площі поверхонь основних частин тіла становлять: голова – 9%, верхні кінцівки – по 9% кожна, передня поверхня тіла і задня поверхня тіла – по 18%, нижні кінцівки – по 18%, промежина – 1%. 2) Метод Глубова (правило «долоні»): - площу опіку порівнюють із площею долоні потерпілого, яку приймають за 1% від всією поверхні тіла. 3) Метод Постнікова: – на ушкоджену ділянку накладають прозору плівку. Обводять на плівці межі ділянки (спиртовим розчином метиленового синього). Потім плівку накладають на сантиметрову сітку і визначають площу опіку. 4) Метод Вілявіна. - за допомогою спеціальних штампів силуетів тіл людини роблять відбитки на міліметровому папері. Висота силуету – 17 см. Кількість міліметрових квадратів на поверхні силуету дорівнює такій самій кількості квадратних сантиметрів на шкірі людини зростом 170 см. | Процедуру проводять після введення хворому морфіну гідрохлориду. |
Алгоритми до теми №7:
“Відмороження. Електротравма”
| № | Завдання | Вказівки | Примітки |
| 1. 2. 3. 4. 5. | Надати першу допомогу при відмороженні та замерзанні. Провести місцеве лікування холодової травми. Провести загальне лікування холодової травми. Надати першу допомогу при електротравмі. Провести місцеве лікування опіків, викликаних електричним струмом. | 1. Відморожену поверхню протерти спиртом. 2. Накласти асептичну пов’язку. 3. Напоїти хворого гарячим чаєм. 4. Ввести знеболюючі препарати, наркотичні анальгетики. 5. Для профілактики інфекції ввести антибіотики. 1. Зігріти кінцівки на протязі 40-60 хв у ванні з поступовим підвищенням температури води від 20 до 40 градусів. 2. Масаж кінцівок від периферії до центру. 3. Уражені ділянки шкіри змащують 5% розчином йоду та вкривають спиртовою пов’язкою. 4. Кінцівці надають підвищеного положення. Звернути увагу на такі моменти: 1. Стимуляція процесів регенерації (висококалорійне харчування, переливання крові). 2. Терапія інфекції (застосування антибіотиків). 3. Відновлення порушених функцій життєво важливих органів та систем (лікувальна фізкультура, серцеві препарати, переливання крові). 4. Боротьба з інтоксикацією (введення великих доз ізотонічного розчину, сиворотки, оксигенотерапія). 1. Припинити дію на постраждалого електричного струму. 2. Якщо втрати свідомості немає необхідно вкрити постраждалого та до приїзду лікаря дати заспокійливі та знеболюючі препарати. 3. У важких випадках з втратою свідомості необхідно контролювати серцебиття та дихання, за необхідності провести реанімаційні заходи. 1. Уражену ділянку обробити спиртом. 2. Кожен день проводити перев’язку опіків з йодовмісними речовинами. 3. З ціллю відторгненні некротичних тканин використовують протеолітичні ферменти. 4. Некротизовані тканини висікають хірургічним методом. | Чим швидше надана перша допомога хворим з відмороженням, тим більше в нього шансів вижити та зберегти відморожені кінцівки. Місцеве лікування холодової травми залежить від ступеня відмороження. Загальне лікування холодової травми повинно проводитись поряд із місцевим її лікуванням. Необхідно пам’ятати, поки не знята напруга з постраждалого, ви також можете бути уражені електричним струмом при спробі надати допомогу. Місцеві ушкодження при електротравмі не потребують особливого лікування, воно таке саме як і при лікуванні термічних опіків. |
Алгоритми до теми №8:
“Методика обстеження хірургічних хворих ”
| № | Завдання | Вказівки | Примітки |
| 1. | Провести обстеження хірургічного хворого | Виконувати в такій послідовності: І. Паспортна частина: Прізвище, ім’я, по-батькові. Вік.Стать.Група крові і резус. Побічна дія медикаментів. Професія та місце роботи. Адреса місця проживання. Адреса і прізвище родичів. Дата і час госпіталізації. Дата і час виписки. Поступив в стаціонар з невідкладним хірургічним захворюванням так, ні (підкреслити). Через скільки годин після початку захворювання, травми. Діагноз лікувальної установи, яка направила хворого. Клінічний діагноз (основний та супутні захворювання, дата встановлення діагнозу). Діагноз кінцевий клінічний (основний, ускладнення, супутні захворювання). Результати лікування: виздоровлення, поліпшення, погіршення, залишилось без змін, хворий помер (підкреслити). ІІ. Скарги хворого. ІІІ. Анамнез даного захворювання. ІV. Анамнез життя. V.Об’єктивне обстеження. Загальний стан хворого. Свідомість. Положення в ліжку. Вираз обличчя. Будова тіла. Ріст, вага. Температура тіла. VI. Обстеження хворого за системами. Шкіра. Волосяний покрив. Слизові оболонки рота. Мигдалики. Запах з рота. Підшкірна клітковина. Молочні залози. Лімфатичні вузли. М’язи. Кістки. Суглоби. Органи дихання. Пальпація грудної клітки. Голосове тремтіння. Порівняльна перкусія. Органи кровообігу. Огляд ділянки серця. Пульсація в епігастральній ділянці, яремній ямці. Перкуторно. Артеріальний тиск. Функціональні проби. Шлунково-кишковий тракт. Глибока, методична, ковзна пальпація. Сигмовидна кишка. Сліпа кишка. Червоподібний паросток. Висхідна, нисхідна та попереково-ободова кишки. Шлунок. Печінка. Жовчевий міхур. Перкусія. Аускультація. Пряма кишка та анальний отвір. Сечовидільна система. Пальпація сечового міхура. Нервова система. Дермографізм. VII. Місце захворювання. Обстеження. Огляд. Активні рухи. Пасивні рухи. Перкусія. Пальпація. Аускультація. VIII. Попередній діагноз. ІХ. Лабораторні аналізи. Х. Рентгенівське обстеження. ХІ. Інструментальне обстеження. ХІІ. Біопсія, бактеріо- та цитологічні дані. ХІІІ. Кінцевий діагноз. ХІV. Лікування. ХV. Щоденник. ХVI. Графічне зображення температурної кривої, пульсу, артеріального тиску. XVII. Епікриз. ХVІІІ. Література, використана при вивченні захворювання, проведенні лікування та написанні історії хвороби. |
Алгоритми до теми №9-10:
«Курація хірургічних хворих»
| № | Завдання | Вказівки | Примітки |
| 1. | Провести курацію хірургічного хворого 2. Написати студентську історію хвороби | Виконувати в такій послідовності:
І. Паспортна частина:
|
Алгоритми до теми №12:
“Гострі гнійні захворювання м’яких тканин:
абсцес, флегмона, фурункул, карбункул, гідраденіт”
| № | Завдання | Вказівки | Примітки |
| 1. | Оволодіти методикою обстеження хворого із різними формами нагнійних запальних процесів шкіри і підшкірної жирової клітковини. | Виконувати у такій послідовності: Розпитати скарги хворого і анамнез захворювання. Обстежити місце захворювання і діагностувати вид нагнійного процесу: огляд: колір шкіри, набряк вип’ячування, наявність точкових некрозів; пальпація: температура, біль, симптом “флюктуації” (китиці ставлять по краях припухлості, однією роблять поштовхоподібні рухи, які при наявності ексудату, передаються на іншу кисть. | Звернути увагу на термін появи запального процесу. Обережно! При обстеженні місця захворювання можливе посилення болю, погіршення загального стану. |
| 2. | Провести курацію хворого із флегмоною. | При курації встановити: Локалізацію флегмони. Стадію запалення. Ускладнення (якщо є). | Звернути увагу на локалізацію. |
| 3. | Призначити додаткові методи обстеження. | Призначають такі додаткові методи обстеження: Лабораторні дослідження крові. Рентгенографія. УЗД. Діагностичну пункцію. | Звернути увагу на стадію запалення і локалізацію. |
| 4. | Призначити лікування хворому із абсцесом. | Призначають таке лікування: На початковій стадії: напівспиртовий компрес; УВЧ; протирання шкіри навколо стояка 1% р-ном саліцилового спирту. Стадія гнійного розплавлення: оперативне лікування, яке виконують у такій послідовності: а) місцеве або загальне знеболення; б) розріз шкіри і тканин над гнояком; в) евакуація гнійного ексудату і промивання порожнини абсцесу антисептиками; г) дренування і накладання пов’язки з антисептичним середником: - консервативне: а) антибіотикотерапія; б) сульфаніламідні препарати; в) дезінтоксикаційна терапія; г) вітамінотерапія. | Обережно! Проконтролювати стан хворого і звернути увагу на стадію розвитку абсцесу. |
| 5. | Провести перев’язку хворому після оперативного лікування. | Проводять перев’язки в залежності від фази раневого процесу. В фазі гідратації перев’язки проводять з антисептичними розчинами, забезпечуючи добрий відтік ексудату. В фазі дегідратації – використовують мазеві пов’язки на гідрофільній основі. | Звернути увагу на появу грануляційної тканини. |
Алгоритми до теми №13
“Гострі гнійні захворювання м’яких тканин:
мастит, бешиха, лімфаденіт, лімфангоїт, парапроктит”
| № | Завдання | Вказівки | Примітки |
| 1. | Оволодіти методикою обстеження хворого із різними формами нагнійних запальних процесів шкіри і підшкірної жирової клітковини. | Виконувати у такій послідовності: Розпитати скарги хворого і анамнез захворювання. Обстежити місце захворювання і діагностувати вид нагнійного процесу: огляд: колір шкіри, набряк вип’ячування, наявність точкових некрозів; пальпація: температура, біль, симптом “флюктуації” (китиці ставлять по краях припухлості, однією роблять поштовхоподібні рухи, які при наявності ексудату, передаються на іншу кисть. | Звернути увагу на термін появи запального процесу. Обережно! При обстеженні місця захворювання можливе посилення болю, погіршення загального стану. |
| 2. | Призначити додаткові методи обстеження. | Призначають такі додаткові методи обстеження: Лабораторні дослідження крові. Рентгенографія. УЗД. Діагностичну пункцію. | Звернути увагу на стадію запалення і локалізацію. |
| 3. | Провести перев’язку хворому після оперативного лікування. | Проводять перев’язки в залежності від фази раневого процесу. В фазі гідратації перев’язки проводять з антисептичними розчинами, забезпечуючи добрий відтік ексудату. В фазі дегідратації – використовують мазеві пов’язки на гідрофільній основі. | Звернути увагу на появу грануляційної тканини. |
| 4. | Призначити лікування хворому із лімфаденітом. | Призначають таке лікування: На початковій стадії: напівспиртовий компрес; УВЧ; протирання шкіри 1% р-ном саліцилового спирту. Стадія гнійного розплавлення: оперативне лікування, яке виконують у такій послідовності: а) місцеве або загальне знеболення; б) розріз шкіри і тканин над гнояком; в) евакуація гнійного ексудату і промивання порожнини абсцесу антисептиками; г) дренування і накладання пов’язки з антисептичним середником: - консервативне: а) антибіотикотерапія; б) сульфаніламідні препарати; в) дезінтоксикаційна терапія; г) вітамінотерапія. | Обережно! Проконтролювати стан хворого і звернути увагу на стадію розвитку лімфаденіту. |
