Обґрунтувати значення курсу анатомії, як базового рівня знань і практичних умінь для вивчення педагогіки, психології, окремих методик

3. Зазначити взаємозв‘язок курсу з іншими дисциплінами.

 

 

Лекція № Анатомія та вікова фізіологія опорно-рухової системи.

План лекції

Значення опорно-рухового апарату людини.

Форма та з’єднання кісток.

Анатомічна будова кістки

Хімічний склад кістки.

Вікові особливості та ріст кісток.

Класифікація суглобів

Ключові слова: опорно-рухова система, скелет, кістки:довгі, трубчасті, плоскі, короткі, змішані; типи з’єднання кісток, шви, суглоб, зв’язки, остеон, остеоцити, остеобласти, хрящ, хондроцити, хребець.

Література

1. Кабанов А.Н., Чабовська А.П. Анатомія, фізіологія і гігієна дітей дошкільного віку. – М. Просвіта, 1975

2. Коляденко Г.І. Анатомія людини. – К. Либідь 2001

3. Маруненко І.М., Неведомська Є.О., Бобрицька В.І. Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної гігієни. – К. Професіонал, 2004

 

КІСТКИ ТА ЇХ З'ЄДНАННЯ

Основною структурно-функціональною одиницею скелету є кістка. Кожна кістка в організмі людини - це живий, компонент організму. Кістка як орган складається із декількох тканин, має свою певну морфологічну структуру й функціонує як частина цілісного організму. Основною тканиною у кістці є кісткова тканина, крім неї є щільна сполучна тканина, що утворює, наприклад, оболонку кістки й покриває її зовні,, хрящова покриває кінці кісток або утворює зони росту, ретикулярна тканина - основа кісткового мозку й елементи нервової тканини - нерви й нервові закінчення. Кожна кістка має певну форму, величину, будову й перебуває у зв'язку із сусідніми кістками. До складу скелету входить 206 кісток - 85 парних і 36 непарних. Кістки становлять приблизно 18% ваги тіла.

Все різноманіття функцій які виконуються кістками, можна об'єднати у дві великі групи - механічні функції й біологічні функції. До механічних функцій відносяться захисна, опорна, локомоторна й ресорна.

Захисна функція скелету полягає в тому, що він утворить стінки ряду порожнин (грудної порожнини, порожнини черепа, порожнини таза, хребетного каналу) і є, таким чином, надійним захистом для життєво важливих органів, що розташовуються в цих порожнинах.

Опорна функція скелету полягає в тім, що він є опорою для м'язів і внутрішніх органів, які, фіксуючись до костей, утримуються у своєму положенні.

Локомоторна функція скелету проявляється в тім, що кістки - це важелі, які приводяться в рух м'язами, обумовлюючи різні рухові акти - біг, ходьбу, стрибки й т.п.

Ресорна функція скелету обумовлена здатністю його зм'якшувати поштовхи й струси (завдяки склепінній будові стопи, хрящовим перетинкам між кістками в місцях їх з’єднання, зв'язуванням усередині з'єднань кісток, вигинам хребта й ін.).

Біологічні функції скелету пов'язані з участю його в обміні речовин, насамперед у мінеральному обміні. Кістки - це депо мінеральних солей кальцію й фосфору. 99% усього кальцію знаходиться у кістках. При недоліку в їжі солей кальцію компенсація їх в організмі здійснюється за рахунок кальцію костей.

Крім того, кістки скелету беруть участь і в кровотворній функції. Кістковий мозок виробляє еритроцити(червоний), зернисті форми лейкоцитів і кров'яні пластинки. При цьому в кровотворній функції бере участь не тільки кістковий мозок, але й кістки в цілому, так що посилена м'язова діяльність, впливаючи на кістку, сприяє й поліпшенню кровотворення.

Форма кісток

Форми кісток у скелеті людини дуже різноманітні. Розрізняють: довгі, короткі, плоскі й змішані кістки. Крім того, є кістки пневматичні й сесамовидні. Розташування кісток у скелеті пов'язане з виконуваємою ними функцією при загальній закономірності: «Кістки побудовані так, що при найменшій витраті матеріалу мають найбільшу міцність, легкістю, по можливості зменшуючи вплив поштовхів і струсів» (П.Ф. Лесгафт).

Довгі кістки розташовані на кінцівках, де вони, як важелі, забезпечують значний розмах рухів. У цих кістках переважає поздовжній розмір. У кожної довгої або трубчастої кістки розрізняють середню частину - тіло (диафіз) і 2 кінці (епіфізи) - проксимальний і дистальний.

Проксимальний епіфіз розташований ближче до осі тулуба, а дистальний - далі від неї. Епіфізи кісток потовщені, внаслідок чого збільшується поверхня кісток, що з'єднуються, а отже, створюється більш міцна опора, яка збільшує силу корисної дії м'язів, змінюючи її кут підходу до кістки.